Законопроект про цивільну конфіскацію (№4811) не містить вагомих гарантій захисту прав власності, заявляють у Представництві Європейського Союзу в Україні.

"Представництво ЄС хоче ще раз нагадати, що згідно зі своєю попередньою оцінкою пакета "безвізових" законів, ухвалених Верховною Радою у лютому 2016 р., проект закону про конфіскацію (№4811) не містить вагомих гарантій захисту прав власності, що відповідало би стандартам ЄС", - йдеться в повідомленні представництва ЄС в Україні на офіційній сторінці у Facebook у середу вранці.

Представництво ЄС нагадує, що одним із зобов'язань, які взяла на себе українська влада у рамках процесу візової лібералізації, є вдосконалення законодавства з повернення активів, яким також передбачені процедури конфіскації, проте ухвалення цього законопроекту "може радше бути сприйнято як поспішний крок".

"Це може радше бути сприйнято як поспішний крок у напрямі запровадження більш суворого та інтрузивного інструменту без необхідного дотримання принципу, що розвиток цих подій має протікати пліч-о-пліч з більшим захистом права на справедливий суд, прав власності та підвищеною стабільністю відносин власності", - зазначає представництво.

Як повідомлялося, 1 липня голова українського парламенту Андрій Парубій заявив, що фракція "Народний фронт" не братиме участі в голосуваннях у Верховній Раді України, доки не буде розглянуто проекту закону про цивільну конфіскацію засобів до рішення суду.

Законопроект №4811, включення якого до порядку денного сесії парламенту в четвер не підтримали депутати, по суті, дублює законопроект №4057 "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо особливостей звернення в дохід держави грошових коштів, цінностей та доходів від них до ухвалення вироку суду)", який 5 березня 2016 року український парламент відмовився включати до порядку денного, хоча тодішній спікер Верховної Ради Володимир Гройсман шість разів ставив питання про внесення до порядку денного на голосування.

Законопроект №4057 спрямований на виправлення ситуації, що склалася нині з КПК України, практичне застосування якого засвідчило, що він унеможливлює повернення до державного бюджету грошових коштів та інших цінностей, одержаних злочинним шляхом, у результаті переховування осіб від слідства та спроби уникнення ними кримінальної відповідальності.