Господарський суд Луганської області в середу відмовив Міністерству юстиції України в позові про стягнення з ПАТ "ЛИНІК" (Лисичанський НПЗ, Луганська обл.) 705 млн грн як регресу за програним у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) позовом компанії "Агрокомплекс" і в забезпечувальних заходах щодо позову.
"У судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі №913/982/17 про відмову в позові, з покладанням судових витрат на позивача у повній сумі", - йдеться в повідомленні суду на його сайті.
Згідно з ним, термін складання повного тексту рішення визначено до 2 травня цього року, а його зміст і мотиви буде викладено в наступному прес-релізі.
Суд нагадує, що рішення сторони можуть оскаржити в Донецькому апеляційному господарському суді протягом 20 днів від дня його складання.
Як повідомлялося, на розгляді справи по суті, що розпочався 4 квітня, представники Мін'юсту наполягали на своїх вимогах, тоді як представник відповідача зазначав, що позов направлено не за адресою, оскільки, згідно з рішенням ЄСПЛ, "ЛИНІК" не є порушником закону. "Ми не проти чітко встановленого законом права Мін'юсту на звернення за регресом, але право має бути до винної особи", - сказав він.
Раніше в січні та березні 2018 року Госпсуд Луганської області відмовив Мін'юсту в забезпечувальних заходах за цим позовом: позивач просив заарештувати нерухоме майно та заборонити операції з його відчуження.
Заступник міністра юстиції Сергій Шкляр у січні пояснював, що позов виник у результаті виконання рішення ЄСПЛ, за яким уже здійснено виплату EUR27 млн із державного бюджету, що з урахуванням відсотків становить 705 млн грн.
ЄСПЛ визнав у 2011 році компанію "Агрокомплекс" постраждалою в судовому процесі за прострочені борги проти Лисичанського НПЗ, а через два роки постановив виплатити "Агрокомплексу" EUR27 млн справедливої компенсації, які й було перераховано у визначений судом дворічний термін.
У письмовому рішенні ЄСПЛ зазначалося, що "Агрокомплекс" проводив із російськими компаніями бартерні операції з обміну української харчової сировини на російську сиру нафту для подальшого продажу готових нафтопродуктів. Справа стосувалася процедури банкрутства періоду 1996-2004 років, ініційованої заявником проти найбільшого нафтопереробного заводу в Україні у спробі відновити прострочені заборгованості.
