Лише кожен восьмий український журналіст відмовився б від публікації новини про корупцію в Міноборони – дослідження

Лише 13% журналістів з 200, що взяли участь в дослідженні практик самоцензурування українських медіа, проведеному Фондом "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва, відмовилися б від публікації новини про корупцію в Міністерстві оборони України.

"У межах вибірки саме корупційна тематика частіше сприймалася як суспільно важлива і менш безпеково чутлива навіть під час війни", - йдеться в пресрелізі за результатами дослідження, опублікованому на сайті Фонду в понеділок.

Натомість найчастіше відмовлялися б від публікації новин, пов’язаних із можливими проблемами у структурах, які безпосередньо працюють з військовими: 60,5% − у випадку новини про відмову у наданні медичної допомоги військовому у навчальному центрі; 36% − у випадку новини про застосування сили військовими з ТЦК.

Експеримент показав, що 73% учасників хоча б раз самоцензурувалися під час його проведення і вирішували не публікувати новину.

Дослідження реалізоване за підтримки представництва "Фонду Фрідріха Науманна за Свободу" в Україні у рамках програми Федерального міністерства закордонних справ Німеччини для підтримки ініціатив громадянського суспільства "Східне Партнерство". Представлена в звіті Інформація не обов’язково відображає погляди партнерів.

З 16 вересня по 11 листопада відібраним респондентам було надіслано посилання для проходження опитування, на початку якого вони випадковим чином розподілялися між шістьма групами: контрольною та п’ятьма експериментальними. Усім респондентам демонстрували чотири новини, пов’язані з проведенням мобілізаційної кампанії, що імітували реальні новини, які раніше поширювалися в українських медіа. Респондентів, які погодилися долучитися до наступного етапу, було запрошено на напівструктуровані інтерв’ю, які Фонд провів з 1 по 8 жовтня. Респонденти були різного віку (від 35 до 73 років), статі, проживали у різних областях України та працювали на різних посадах (переважно журналісти та редактори) у різних типах медіа (національні, регіональні, онлайн-медіа та друковані), що дало змогу забезпечити представлення різного досвіду.

Вибірка є нерепрезентативною, спосіб відбору респондентів та розмір вибірки унеможливлюють поширення результатів на представників усієї української медіаспільноти. Водночас ці обмеження не скасовують достовірності основних висновків, адже всі групи перебували в однакових умовах експерименту, ключові патерни поведінки залишалися стабільними у різних моделях аналізу, а отримані результати узгоджуються з наявними теоретичними підходами та попередніми дослідженнями самоцензурування в медіа. Таким чином, результати залишаються емпіричним свідченням механізмів самоцензури в умовах війни.