Частка біженців, які сподіваються повернутися додому, знизилася до 65% з 77%, внутрішньо переміщених осіб (ВПО) - до 72% з 84%, повідомило Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) за підсумками проведеного в січні-лютому цього року опитування, порівнюючи його з опитуванням у квітні-травні минулого року.

Якщо менше року тому 14% біженців і 15% ВПО повідомили про плани повернутися на постійне проживання додому в найближчі три місяці, то тепер лише 6% біженців і 5% ВПО говорять про такі плани протягом 12 місяців.

Водночас кількість біженців, які не мають ні плану, ні надії повернутися, збільшилася за цей час майже вдвічі - з 6% до 11%, ВПО - з 12% до 15%, а тих, хто не вирішив, чи повертатися в майбутньому, - відповідно з 18% до 24% і з 6% до 12%.

"Наміри щодо повернення різняться залежно від кількох чинників, зокрема: близькість країн, що приймають (для біженців); ситуація в місцях походження (наприклад, родичі та/або майно, що залишилося в Україні), демографічні характеристики/вразливості (зокрема коефіцієнт залежності) і перспективи соціально-економічної інклюзії в країнах, що приймають, або районах переміщення (наприклад, участь у ринку праці)", - наголошується в дослідженні.

Зокрема, більше планів і надій повернутися у біженців, розміщених у сусідніх з Україною країнах (75%), порівняно з тими, хто мешкає в інших європейських країнах (62%); родом із Чернігівської, Херсонської чи Сумської областей (понад 76% у кожній), на відміну від Полтавської, Закарпатської чи Київської (60% або менше в кожній); у тих, чий чоловік та/або сини/дочки все ще перебувають в Україні (72%), порівняно з тими, хто не має найближчих родичів (57%), і в тих, хто має цілу або частково пошкоджену оселю в місці свого походження (67%), порівняно з тими, хто не має житла (60%).

У цьому списку також домогосподарства, які складаються лише з літніх людей (79%) або мають більше двох утриманців на дорослого (76%) на відміну від тих, хто не має утриманців (61%); ті, хто не працюють у країні свого поточного перебування (77%), порівняно з тими, хто працює або шукає роботу (62%).

Згідно з опитуванням, серед тих, чиї попередні плани повернутися назавжди не здійснилися, переважна більшість (81% біженців і 76% ВПО) зазначили, що основною причиною було погіршення безпекової ситуації в Україні та/або в місці їхнього походження. Іншими причинами, про які повідомляли, - частіше біженці, аніж ВПО - були занепокоєння щодо економічних можливостей в Україні (18% і 6% відповідно) та пошкоджене або недоступне майно (20% і 7% відповідно).

Серед тих, хто раніше сподівався одного дня повернутися, але зараз не визначився або повідомив про відсутність надії на повернення, невизначеність щодо завершення повномасштабної війни була одним із головних чинників (65% біженців і 41% ВПО) разом із передбачуваним погіршенням безпекової ситуації в Україні та/або в місці їхнього походження (47% і 52% відповідно). Іншими причинами, про які часто повідомляли (особливо серед біженців), було погіршення економічних можливостей в Україні (37% біженців та 17% ВПО), їхнє занепокоєння щодо відсутності достатньої підтримки або ресурсів для повернення (27% та 7% відповідно) та через те, що їхню власність було пошкоджено або недоступно (23% та 12% відповідно).

При цьому багато біженців і ВПО остаточно повернулися до України, якби повномасштабна війна закінчилася протягом наступних 12 місяців (35% біженців і 43% ВПО). Більша частина (58% і 49% відповідно) посилається на певну невизначеність, вказуючи на те, що рішення про повернення також залежить від інших чинників або обставин.

На додаток до завершення повномасштабної війни основними факторами або умовами, які вплинуть на рішення повернутися, були названі, зокрема, доступ до роботи (42% біженців і 18% ВПО), завершення окупації (34% і 28% відповідно) і доступ до свого майна або альтернативного житла (23% і 26% відповідно). Наявність достатніх ресурсів або підтримки для повернення (18% біженців і 4% ВПО) і можливість возз'єднатися з родичами (17% і 8% відповідно) також входять до п'ятірки чинників для повернення.

Основні перешкоди або причини, про які повідомляють ті, хто не повернеться, навіть якщо повномасштабна війна завершиться, також пов'язані із занепокоєнням щодо економічних можливостей у районах повернення (49% біженців і 20% ВПО) і занепокоєнням щодо продовження окупації території (21% і 23% відповідно). Для ВПО також важлива перешкода - занепокоєння щодо свого майна або житла в районах походження (зруйнованих або недоступних): 34% проти 12% серед біженців.

Згідно з дослідженням, основні причини, які біженці називають визначальними для планування повернення в найближчому майбутньому, подібні до попередніх раундів: бажання повернутися у своє культурне середовище (55%) і бажання возз'єднатися з родичами (35%). Для ВПО основною причиною повернення є турбота про своє майно (28%) і бажання возз'єднатися з родичами (21%).

У разі, якщо повномасштабна війна триватиме наступні 12 місяців, значна частина біженців (60%) зазначає, що вони можуть бути вимушені повернутися, навіть якщо це не буде їхнім першим вибором, якщо вони зіштовхнуться з проблемами доступу до прав і послуг у країнах, що приймають, зокрема пов'язаними із невизначеністю правового статусу або відсутністю можливостей працевлаштування. Серед ВПО таких менше чверті (23%), якщо вони зіткнуться з труднощами в районах переміщення, зокрема пов'язаними із проблемами пошуку стабільного житла або відсутністю можливостей працевлаштування.

Згідно з оновленими даними УВКБ ООН, кількість українських біженців у Європі на 15 лютого цього року оцінювали в 6,004 млн, а загалом у світі - в 6,480 млн, що відповідно на 29 тис. і 30 тис. більше, ніж на початок року.

У самій Україні, за даними ООН на 6 листопада, було 3,674 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО) порівняно з попередньою оцінкою 5,088 млн. "Це (таке значне скорочення) пов'язане не зі значним поверненням ВПО, а, скоріше, насамперед зі зміною методики розрахунку їхньої чисельності. Нова базова цифра чисельності населення, яка використовується для екстраполяції оцінок ВПО, тепер враховує відсутність близько 6,2 млн біженців з України, які більше не перебувають у країні", - пояснює УВКБ ООН.