Високий суд Лондона задовольнив клопотання України про призупинення виконання рішення від 29 березня 2017 року щодо єврооблігацій на $3 млрд, які перебувають у власності РФ, повідомляється на веб-сайті Міністерства фінансів України.

За даними міністерства, відповідне рішення ухвалила Джастіс Блером (Justice Blair) під час розгляду 26 травня низки невирішених питань за результатами рішення, ухваленого судом 29 березня 2017 року порядку спрощеного провадження.

"Суд, загалом, розглянув заяву України про подальше зупинення виконання судового рішення до завершення розгляду апеляційної скарги України в англійському Апеляційному суді, яке відбудеться не раніше 2018 року. Суд прийняв позицію України і ухвалив рішення про подальше зупинення виконання судового рішення від 29 березня до завершення розгляду апеляційної скарги України", - зазначено в повідомленні.

Крім цього, зазначає Мінфін, суд підтвердив надання Україні безумовного дозволу на оскарження рішення від 29 березня в Апеляційному суді, незважаючи на спроби РФ встановити обтяжливі умови для здійснення прав України на апеляцію.

"У своєму останньому рішенні суддя Блер визнав, що це є саме тим випадком, коли виконані умови для надання дозволу на апеляцію, а саме - апеляція має реальні шанси на успіх", - вказано в повідомленні.

Суд також відмовив у задоволенні клопотання довіреної особи РФ щодо забезпечення витрат, і погодився з позицією України в тому, що питання відшкодування витрат довіреної особи РФ на судовий розгляд має бути детально вивчено судом, який відбудеться не раніше завершення розгляду апеляційної скарги України.

Як повідомлялося, Високий суд Лондона 26 травня відклав винесення вердикту за заявою України, яка просить продовжити призупинення виконання судового рішення від 29 березня щодо спору з РФ стосовно єврооблігацій на $3 млрд до завершення розгляду апеляційної скарги.

Україна в грудні 2015 року допустила дефолт за євробондами, викупленими Росією в грудні 2013 року на кошти Фонду національного добробуту ($3 млрд - сам випуск та $75 млн - останній купонний платіж). Київ пропонував Москві реструктуризацію боргу на загальних з комерційними кредиторами умовах, Росія цей варіант обговорювати відмовилася, наполягаючи на суверенному характері заборгованості. Борг мав бути погашений до 1 січня 2016 року. Однак у грудні 2015 року Україна ввела мораторій на обслуговування цієї заборгованості й до 1 січня 2016 року не здійснила платіж на загальну суму $3,075 млрд в рахунок погашення та обслуговування належних Росії єврооблігацій.

Після цього, 17 лютого 2016 року, Мінфін РФ подав до Високого суду Лондона позов про стягнення заборгованості за єврооблігаціями. Україна формувала свій захист, вказуючи на політичний тиск РФ з метою не допустити укладання Україною Угоди про асоціацію з ЄС і на порушення внутрішніх українських процедур у процесі випуску єврооблігацій. Ще одна група заперечень базувалася на концепції контрзаходів з міжнародного публічного права. Аргумент України полягав в тому, що поки Росія не виконує своїх міжнародно-правових зобов'язань щодо України, Україна має право на вжиття пропорційних контрзаходів у вигляді, зокрема, припинення виконання своїх зобов'язань за позикою.

Крім офіційно представлених чотирьох заперечень, Україна також повідомила про наявність поважних причин, щоб розглядати справу в звичному порядку, оскільки позов насправді є засобом тиску на країну, що передбачає військову окупацію, пошкодження майна, незаконну експлуатацію активів і значні людські втрати. Україна вказала, що ці питання повинні бути розглянуті дуже детально і в публічній площині.

Однак Високий суд Лондона 29 березня 2017 року схвалив прискорений розгляд позову про євробонди на $3 млрд, фактично відкинувши основні заперечення України і погодившись з наявністю в неї зобов'язань за єврооблігаціями. Суд визнав, що транзакція є стандартною боргової операцією, хоча і здійсненої при незвичайних умовах.

У рішенні суду зазначалося, що деякі ухвали в ньому потребують уточнення, є багато важливих питань, з якими суд має розібратися.

Україна має намір подати апеляцію на рішення Високого суду Лондона, розгляд якої по суті очікується не раніше 2018 року.