Верховний суд постановив кваліфікувати передачу інформації представнику ворожої держави з метою спричинити шкоду суверенітетові України як державну зраду
Верховний суд постановив, що передача особою представнику ворожої держави певної інформації з метою спричинити шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України свідчить про її прагнення до активної підривної діяльності і кваліфікується за ст. 111 КК України як державна зрада.
Постанова була винесена в ході розгляду кримінального провадження щодо громадянина, який через месенджер "Вайбер" передавав представнику ворожої держави інформацію, зокрема відео окопів і блокпостів; фото і координати деяких дитячих садочків і шкіл, річкового вокзалу; відео і координати складів військової частини, центру комплектування та соціальної підтримки, Головного управління Національної поліції, Будинку офіцерів, штабу територіальної оборони, виправної колонії, де перебували військові, господарського суду, обласної прокуратури, управління СБУ, та був визнаний судами попередніх інстанцій винуватим за ч. 2 ст. 111 КК України.
"У касаційній скарзі захисник стверджував, що певні діяння підзахисного охоплюються ч. 3 ст. 114-2 КК України (несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану – ІФ-У), за якою обвинувачення йому не пред’являлось", - вказується у повідомленні.
Залишаючи без зміни рішення судів попередніх інстанцій, Верховний суд вказав, що склади злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 3 ст. 114-2 КК України, мають спільні ознаки, оскільки "перехід на бік ворога в період збройного конфлікту" і "надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України" можуть полягати, серед іншого, у переданні інформації, згаданої в ст. 114-2 КК України. Якщо злочинним діянням (actus reus) є передача інформації представникам ворожої країни, то ст. 111 КК України має застосовуватися у тому разі, якщо, крім спільних елементів, притаманних кожному із цих злочинів, діяння містить ознаки, які є визначальними для застосування ст. 111 КК України. На необхідність таких додаткових ознак вказує і застереження в ч. 3 ст. 114-2 КК України – "за відсутності ознак державної зради або шпигунства".
"Відмінність між статтями 114-2 і 111 КК України у разі передання інформації, згаданої в ст. 114-2 КК України, полягає в характері умислу, з яким вчиняються інкриміновані дії. При вчиненні державної зради передача певної інформації спрямована на реалізацію мети спричинити шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Така мета виходить за межі mens rea у злочині, передбаченому ст. 114-2 КК України, і утворює умисел, характерний для державної зради", - наголосили в суді.
Щодо провадження, представленого на розгляд суду, зазначається, що діяльність обвинуваченого мала систематичний характер, а не обмежилася разовою передачею інформації, і здійснювалася на замовлення представника ворожої країни. Крім того, за визнанням обвинуваченого, певну інформацію він передавав з власної ініціативи, а також просив забезпечити його зброєю для того, щоб при нагоді він міг надати дієву підтримку збройним силам ворожої держави.
Колегія суддів ККС ВС вказала, що цих фактів достатньо для висновку, що умисел обвинуваченого виходив далеко за межі разової передачі інформації представнику ворожої держави і свідчив про усвідомлене ототожнення своїх цілей з її цілями та прагнення до активної підривної діяльності, що дозволяє кваліфікувати його поведінку як державну зраду за ч. 2 ст. 111 КК України і не вимагає кваліфікації за ч. 3 ст. 114-2 КК України.
