Унаслідок агресії РФ в Україні загинули 5 тис. 996 осіб та 8 тис. 848 дістали поранень, повідомила голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ) Матільда Богнер, додавши, що фактичні цифри значно вищі.

"Станом на цей тиждень ми задокументували, що 5 тис. 996 людей загинули і 8 тис. 848 дістали поранень. Серед загиблих 382 дитини. Ці цифри відображають підтверджені окремі інциденти, а фактичні цифри значно вищі", - сказала Богнер на пресконференції у Києві у вівторок.

За її словами, зафіксовано пошкодження або руйнування 252 медичних закладів та 415 навчальних закладів у всій країні, хоча реальні цифри також вищі.

"Переважна більшість втрат серед цивільного населення, зафіксованих із 24 лютого, була спричинена застосуванням у населених пунктах зброї вибухової дії, переважно російськими Збройними силами та пов'язаними з ними збройними групами. Регулярно застосовувалися обстріли з важкої артилерії, зокрема реактивних систем залпового вогню, а також ракетні та авіаційні удари, включно зі зброєю, яка здатна нести касетні боєприпаси", - розповіла Богнер.

Вона наголосила, що масштаби пошкоджень та руйнувань переконливо свідчать про те, що були порушення міжнародного гуманітарного права.

Богнер додала, що ММПЛУ серйозно стурбована незаконними вбивствами, включно із сумарними стратами цивільних осіб Збройними силами Росії у понад 30 населених пунктах у Київській, Чернігівській, Харківській та Сумській областях.

"Після декількох виїздів до населених пунктів Київської та Чернігівської областей ми підтвердили факти умисних убивств цивільних осіб російськими Збройними силами, у деяких випадках вони розстрілювали цивільних, коли ті втікали на своїх машинах, переходили дорогу пішки або збирали базові продукти харчування, іноді це робили снайпери. В інших випадках вбивства дорівнювали сумарним стратам", - повідомила голова ММПЛУ.

За піврічний звітний період ММПЛУ задокументувала 407 випадків (359 чоловіків, 47 жінок та один хлопчик) насильницьких зникнень та довільних затримань цивільних осіб на території, що контролюється російськими Збройними силами або пов'язаними збройними групами. 18 жертв (одна жінка та 17 чоловіків) згодом були знайдені мертвими, зазначила Богнер. За її словами, більшість жертв були чинними чи колишніми державними службовцями місцевих органів влади, правозахисниками, активістами громадянського суспільства, журналістами, працівниками ЗМІ. ММПЛУ також зафіксувала 31 випадок насильницьких зникнень, скоєний українськими правоохоронними органами щодо осіб, які підозрюються у підтримці збройних сил Росії та пов'язаних збройних груп.

"Ми отримали жахливі повідомлення про тортури та жорстоке поводження російськими збройними силами. З 38 звільнених цивільних осіб (34 чоловіки та чотири жінки), з якими ми провели інтерв'ю, 33 повідомили, що під час перебування під вартою до них застосовувалися різні форми тортур або жорстокого поводження з метою змусити їх зізнатися у співпраці з ЗСУ або змусити їх співпрацювати зі ЗС Росії або пов'язаними збройними групами або просто для того, щоб їх залякати", - зазначила Богнер.

Також ММПЛУ задокументувала 34 скарги на тортури та жорстоке поводження у випадках довільного затримання та насильницького зникнення, скоєних, як стверджується, правоохоронними органами України.

Богнер зазначила, що протягом звітного періоду ММПЛУ зафіксувала дев'ять випадків зґвалтувань (вісім жінок та одна дівчинка), 15 випадків сексуального насильства методом тортур чи жорстокого поводження щодо чоловіків та 11 випадків примусу до публічного роздягання, і жінок, і чоловіків, які вважалися порушниками закону.

"30 випадків було скоєно російськими збройними силами, два випадки - силами безпеки України, 11 випадків - цивільними особами або членами підрозділів територіальної оборони України", - сказала Богнер, додавши, що з моменту завершення звітного періоду ММПЛУ підтвердила ще 13 випадків сексуального насильства.

34-та доповідь про ситуацію з правами людини в Україні охоплює період із 1 лютого до 31 липня 2022 року. Висновки ґрунтуються на інформації, отриманій у результаті 78 виїздів на місця, 20 відвідування місць тримання під вартою, 1024 інтерв'ю з жертвами, свідками порушень прав людини, їхніми родичами та адвокатами, представниками уряду, а також іншими джерелами інформації.