У Грузії закрили монастир у печерах VIII століття через загрозу обвалення
Ванський печерний монастирський комплекс (Ваніс квабебі), одну з унікальних історичних пам'яток VIII століття, розташовану в регіоні Самцхе-Джавахеті на півдні Грузії, певний час буде закрито для туристів, повідомляє Національне агентство охорони культурної спадщини Грузії.
Відомство ухвалило це рішення на основі висновку фахівців, які вважають, що всередині комплексу існує небезпека обвалення. При тому, що там періодично відбуваються каменепади, відповідні ризики зростають восени через часті дощі.
"Є тривожні дані, враховуючи, що каменепад - незворотний процес. З урахуванням норм безпеки ми закрили комплекс для відвідування візитерів", - заявив директор Національного агентства охорони культурної спадщини Ніколоз Антидзе в інтерв'ю Громадському телебаченню Грузії.
За його словами, на проведення досліджень вже виділено фінансові ресурси. Після детального вивчення стану пам'ятки та прилеглих до неї територій, яке планується провести в 2019 році, фахівці визначать конкретний план відновлювальних робіт.
"Є проблеми трьох видів - це каменепад, гідрогеологічне дослідження, щоб зрозуміти, як можна уникнути скупчення води в комплексі, а також археологічне дослідження, щоб ще краще вивчити ту частину, яка була зруйнована під час землетрусу в середні віки", - зазначив Н.Антидзе.
Печерний монастирський комплекс Ваніс квабебі розташований за три кілометри від відомого печерного міста Вардзія, побудованого в XII столітті. Комплекс, що представляє собою зразки давнього грузинського зодчества, налічує 19 рівнів (в Вардзії - 8 рівнів), на його території були розташовані три церкви, дві з яких збереглися до теперішнього часу.
Найстаріша церква в Ваніс квабебі належить до VIII століття. Особливу увагу привертає церква Святого Георгія, розташована на нижніх рівнях печерного комплексу. Фахівці припускають, що її було побудовано в IX-XI столітті.
Монастирський комплекс спочатку був жіночим. Існує легенда, що в ньому був дуже суворий статут для черниць, за порушення якого могли навіть скинути зі скелі. У монастирі зберігся напрочуд суворий типікон - церковно-богословна книга, що містить богослужбовий статут.
На останньому поверсі печери збереглися написи, виконані чорнилом. Їх зробили жінки, які жили в монастирі ще в XV столітті. Це фрагменти з грузинських прозових і поетичних творів, зокрема з поеми Шота Руставелі "Витязь в тигровій шкурі".
