Константинопольська церква ніколи не визнавала анафеми, накладеної Російською церквою на Мазепу, - архієпископ Йов

Постпред Константинопольського патріархату при Всесвітній раді церков архієпископ Тельміський Йов (Геча) заявив, що його церква не вважає канонічною анафему, накладену на українського гетьмана Івана Мазепу Московським патріархатом у листопаді 1708 р.

"Незважаючи на накладення Російською церквою на гетьмана Мазепу неканонічної анафеми, представники Вселенського патріархату її не визнавали, адже вона була накладена через політичні мотиви як засіб політично-ідеологічних репресій і не мала жодних віросповідних, богословських або канонічних причин", - заявив архієпископ Йов в інтерв'ю інтернет-виданню "Главком".

Російська церква наклала анафему на І.Мазепу після звинувачення його в державній зраді і переході на сторону шведського короля Карла XII під час Північної війни.

"В еміграції в м. Бендери Іван Мазепа вільно сповідався у православних священиків Вселенського патріархату. Саме вони напутствували його на смертному одрі й відпустили від гріхів, а потім і відспівували. Його тіло було покладене в православній церкві містечка Варниці, яка перебувала в юрисдикції Вселенського патріархату, а згодом його перепоховали у місті Галац на Дунаї, де в центральному соборі Свято-Георгієвського монастиря місцевий митрополит відслужив заупокійну службу за спочилим гетьманом. Цей митрополит був ієрархом Вселенського патріархату. Отже, можемо говорити, що Іван Мазепа помер як вірний Матері-Церкви, Вселенського патріархату!" - сказав архієпископ Йов.

Крім того, він пояснив, що після першого руйнування російськими військами Запорізької Січі в 1709 році українське козацтво, яке перейшло під протекторат кримського хана, повернулося під юрисдикцію Константинопольського патріархату, й І.Мазепа разом із Пилипом Орликом були одними з перших, хто це зробив.

Архієпископ Йов також наголосив, що акт 1686 р., згідно з яким Київська митрополія передавалася під тимчасову опіку (намісництво) Московському патріарху, стосувався тільки Лівобережної частини України, яка перебувала тоді під владою Москви, і практично не стосувався інших українських територій.

За словами архієпископа Йова, Вселенський патріархат 13 листопада 1924 року видав томос про дарування автокефалії Православній церкві в Польщі. Цей томос скасовував акт 1686 р., оскільки, як зазначено в ньому, приєднання Київської кафедри суперечило канонічним правилам, і Московський патріархат не виконав обумовлених в акті 1686 р. вимог, згідно з якими Київська митрополія мала зберегти свої права автономії та канонічний зв'язок із Вселенським патріархатом. При цьому автокефальна Православна церква в Польщі (а по суті, Західної України та Західної Білорусії) проголошувалася правонаступницею історичної автономної Києво-Галицької митрополії Вселенського патріархату.

Канонічні структури Константинопольського патріархату проіснували в Закарпатті до 1946 року, нагадав також архієпископ Йов.

Архієпископ Йов - відомий православний богослов та ієрарх Константинопольського патріархату. Він народився в 1974 р. у Монреалі (Канада) в українській емігрантській родині.