У неділю помер український дисидент, правозахисник та політв'язень і один із засновників Народного Руху України Михайло Горинь.
Як повідомляє прес-служба Республіканської християнської партії в неділю, організатор самвидаву, почесний голова Республіканської Християнської партії, видатний громадський і політичний діяч М.Горинь помер на 83-му році життя близько 2.00 13 січня.
За даними прес-служби, похорон, ймовірно, відбудеться у Львові 15 січня.
М.Горинь народився 17 червня 1930 року в с.Кнісело (Львівської обл.). Його батько керував сільською "Просвітою" та районною організацією ОУН, за що і був репресований польською владою.
У грудні 1944 р. Михайла разом із матір'ю депортували до Сибіру, але дорогою на заслання їм удалося втекти. Після втечі сім'я легалізувалася в Ходорові (Львівська обл.), де Михайло пішов працювати на завод. Там у 1949 р. закінчив школу.
Із 1949 по 1955 рр. навчався на відділенні логіки та філософії Львівського університету.
Активний шістдесятник, в 1962 р. налагодив контакти з Іваном Світличним, Іваном Дзюбою, Іваном Драчем та іншими. Організовував поширення політичної літератури, яку видавали за кордоном та самвидаву.
У серпні в 1965 р. його заарештували за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації та пропаганди, а в квітні 1966 р. засудили до шести років таборів суворого режиму. Покарання відбував у Мордовії.
Звільнився М.Горинь у 1971 р., а в серпні в 1978 р. разом із В'ячеславом Чорноволом відновив журнал "Український вісник", який В.Чорновіл, Михайло Косів та Ярослав Кендзьор почали видавати в 1970 р.
Крім того, Михайло Горинь брав активну участь у діяльності Української Гельсінкської групи, створеної в 1976 р. Разом із В.Чорноволом і братом Б.Горинем він розробив "Декларацію принципів Української Гельсінської Спілки", оприлюднену 7 липня 1988р. на 50-тисячному мітингу у Львові.
3 грудня 1981 р. М.Гориня знову заарештували, а 25 червня того ж року засудили за "антирадянську агітацію, пропаганду й відмову дати свідчення у справі Івана Кандиби" до 10 років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму і до п’яти років заслання.
Помилувано 1987 р., реабілітовано у 1990 р.
Із 1989 р. працював в оргкомітеті Народного Руху України. На установчому з'їзді НРУ, який відбувся 8-10 вересня, його обрали головою секретаріату партії.
У 1990 р. обраний депутатом Верховної Ради УРСР, працював у Комісії з питань суверенітету, очолював комісію національних меншин.
19 травня 2000 р. М.Гориня обрано головою Української Всесвітньої Координаційної Ради. Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, Орденом Свободи (2009 р.) тощо.
