Лідер напряму дитячої хірургії медмережі "Добробут" Володимир Стахов розповів агентству "Інтерфакс-Україна" про поширення сечокам'яної хвороби в дітей

Текст: Анна Левченко

 

- Які тенденції виникнення сечокам'яної хвороби ви спостерігаєте останнім часом?

- Сьогодні на цю недугу дедалі частіше хворіють молоді люди й навіть діти. Тобто сечокам'яна хвороба, на жаль, дуже "помолодшала". 30 років її називали хворобою, яка "уражає білих людей віком 30-40 років". Нині вона почала розвиватися й у дітей. У середньому щорічна захворюваність на сечокам'яну хворобу у світі - від 0,5 до 5,3%.

 

- З чим ви можете це пов'язати?

- Сечокам'яна хвороба - це ендемічне захворювання, на виникнення якого великою мірою впливають зовнішні чинники, наприклад кліматичні особливості країни, екологія. Зростання поширеності захворювання можна пов'язати насамперед зі змінами клімату, який останніми роками стає дедалі теплішим. А сечокам'яна хвороба найбільш характерна саме для зон із теплим посушливим кліматом.

Крім того, на зростання захворюваності впливають екологічні чинники: підвищена мінералізація води, техногенні забруднення, збільшення кількості хімічних речовин, які ми раніше не вживали в їжу, лікарські препарати, ксенобіотики.

 

- Діти якого віку найчастіше мають сечокам'яну хворобу? Коли проявляються перші симптоми?

- Це захворювання може певний час мати безсимптомний перебіг і проявляється лише тоді, коли каміння починає рухатися сечовивідною системою.

За міжнародною статистикою ми бачимо, що в Америці відзначається збільшення підліткової захворюваності серед дітей від 15 до 18 років. У Європі та Середній Азії - серед дітей молодшої групи, там сечокам'яна хвороба може проявлятися вже з 2-3-річного віку.

В Україні також уже трапляються випадки захворювання в маленьких дітей. Наприклад, кілька місяців тому в нас була пацієнтка 2,5 року, ми проводили їй літотрипсію (лікування методом, що передбачає дроблення каміння у нирках, сечовому міхурі та сечоводах).

 

- Які методи лікування сечокам'яної хвороби існують сьогодні?

- Камені або конкременти, що утворюються при сечокам'яній хворобі, можуть бути дрібними. У такому випадку вони здебільшого лікуються консервативно або медикаментозно, і в інвазивних методах немає потреби.

Але якщо ми говоримо про каміння розміром понад 5-6 мм, то вони мають значні труднощі для проходження сечовивідними шляхами, і їх потрібно виводити спеціальними інструментальними методами.

Найскладніше боротися з так званими кораловими каменями - вони доволі великі, значною мірою порушують роботу нирок і є джерелом запального процесу та больового синдрому. Але, на щастя, вкрай рідко трапляються в нашій ендемічній зоні.

 

- Які методи нині найактуальніші саме для дітей?

- Фактично для дітей застосовуються ті самі методи, що й для дорослих: контактні та безконтактні. Однак, з огляду на фізіологічні особливості дитячого організму та будову нирки, більш безпечними для дітей зараз є саме контактні методи. Це методи, які потребують спеціального обладнання. Як правило, вони застосовуються для великих конкрементів, коли не можна покладатися на медикаментозне лікування. У таких випадках медикаментозне лікування застосовується тільки для того, щоб знизити больовий синдром.

 

- Як ви оцінюєте кількість випадків захворювання у дітей, наприклад, протягом останніх п'яти-десяти років?

- Якщо говорити про всю Україну, то за п'ять-десять років кількість звернень по дитячих обласних лікарнях у середньому зросла на 20-50% залежно від регіону і від пори року. Влітку, коли надворі спекотно й діти споживають недостатньо рідини, кількість звернень через ниркову кольку значно збільшується.

 

- Наскільки ефективне лікування сечокам'яної хвороби в дітей? Чи бувають рецидиви, яка профілактика?

- Насправді сечокам'яна хвороба - це хронічне захворювання. Навіть якщо буде видалено всі конкременти з сечовивідної системи, то все одно ризик рецидиву на наступні п'ять років становить близько 50%. Звісно, це залежить від того, чи проводити пацієнт профілактику й чи дотримуватиметься режиму, що не провокуватиме виникнення конкрементів. Це, по-перше, дієтичне харчування. Щоб ефективно скоригувати раціон, здійснюється ретельний аналіз, який дає змогу визначити, надлишок яких солей є в організмі. На підставі цих даних може коригуватися дієта для конкретного пацієнта, щоб зменшити ймовірність виникнення каміння в майбутньому.

Пацієнти з сечокам'яною хворобою мають бути на постійному обліку, спостерігатися в уролога. Але все одно рецидиви часто неминучі.

 

- Як впливає війна на розвиток сечокам'яної хвороби? Адже багато людей змінюють місце проживання, перебувають у стресових ситуаціях, не мають можливості дотримуватися рекомендацій лікарів і режиму харчування...

- Якщо говорити про порушення режиму харчування, то насамперед потрібно наголосити на зменшенні кількості прийому рідини. Не завжди люди мають доступ до нормальної питної води. Тож це позначається на якості та режимі харчування.

Крім того, ми бачимо, що в умовах війни, активних бойових дій, міграції може бути зменшення частоти сечовипускання, не завжди є можливість сходити в туалет. Це призводить до того, що відбувається застійна концентрація солей, мінералізація, що, власне, і призводить до утворення каменів.

Тобто, порушення комфортного способу життя, харчування та водно-електролітного балансу призводить до збільшення кількості випадків захворювання.

 

- Наскільки зараз в Україні доступні новітні технології та методи для лікування сечокам'яної хвороби, зокрема в дітей? Чи є в Україні необхідне обладнання, технології?

- Насправді хотілося б, щоб урологічних клінік було більше. Але у великих містах уже з'являються спеціалізовані урологічні відділення, де проводять інструментальне лікування дітей. Їх зараз точно значно більше, ніж п'ять років тому.

До того ж, ми перебуваємо в тісному контакті з зарубіжними колегами, обмінюємося досвідом - здебільшого у сфері впровадження нових тенденцій у терапії. Адже ефективність лікування прямо залежить від технологічного прогресу, і, відповідно, ті країни, де цей прогрес кращий, мають більше технологій і ефективніших методів лікування.

Нині, незважаючи на війну, ми маємо всі матеріально-технічні можливості надавати якісну допомогу нашим маленьким пацієнтам із сечокам'яною хворобою.