Виставка "Мови війни / War Languages" відбувається в рамках співпраці двох українських музеїв  - Музею Ханенків та Одеського художнього музею.

Організатори виставки назвали її прикладом солідарності музейників. Адже обидва міста і їхні провідні мистецькі збірні переживають обстріли та постійну загрозу бути розбитими. Але бажання працювати і доводити сталість діяльності перемагають усі перестороги.

Учасники виставки "Мови війни"

"Увага до унікальності кожної окремої інституції, опіка, підсвічування один одного дасть нам можливість пізнати і свої інституції глибше, підтримати один одного і в цьому діалозі створити нові висловлювання. Так ми домовилися про обмін проєктами і почали зі виставки в Ханенках за кураторства команди Одеського музею"  - розповіла директорка Музею Ханенків Юлія Ваганова.

На виставці у Києві представлені роботи Євгена Баля, Васі Дмитрика та Миколи Лукіна, що являються рефлексіями на тему "мови війни".

Кирило Ліпатов, куратор виставки "War Languages" у Музеї Ханенків, завідувач наукового відділу Одеського художнього музею поділився під час великої екскурсії по експозиції у музеї Ханенків своїми спостереженнями про те, що за час війни музеї перестали відігравати звичну роль зберігання, а стали провідниками сучасного, актуального мистецтва.

За його словами, парадокс, але останні два роки сучасне мистецтво переживає підйом. І роботи одеських авторів, які представили у Києві  - свідоцтво того, як художники перетворюють свої переживання війни у процесі війни.

У цьому плані роботи Миколи Лукіна, українського художника, живописець, графік, автор об’єктів та інсталяцій, викладача Одеського художнього коледжу імені М.Б.Грекова є поєднанням двох світів, двох концепцій, які мають великий розрив у часі  - у століття, але поєднані важливою складовою  - людяністю, яка тримає кожну душу у воєнний час.

Микола Лукін, художник, графік, викладач Одеського художнього коледжу ім. І.Б. Геркова

"Стерті обличчя"  - серія портретів військових, які переживали реконструкцію обличчя після важких поранень під час Першої Світової війни. В експозиції вони делікатно закриті чорними фіранками. Відвідувачі їх привідкривають й тут видно увесь спектр переживань  - співчуття, болю за іншу людину, аналогій із тим, що відбувається з воїнами під час нинішньої російсько-української війни.

Експозиція "Стерті обличчя"

Микола Лукін розповів, що він випадково натрапив на світлини воїнів Першої Світової у різних джерелах, але в його свідомості вони об’єднані.

Друга концепція "Підземні води". Це серія сновидінь у час війни, які переживаємо ми всі, маючи стреси та щоденні травми від обстрілів, звісток про смерті та злочини російської армії. "Підземні води  - це те, що точить будівлі й цілі міста, непомітно і тихо, але процес невідворотній і він триває",  - розповів Микола Лукін про назву та ідею концепції.

20 та 21 століття у двох концепціях графічних робіт Миколи Лукіна емоційно сильні і їх образи не полишають відвідувачів виставки тривалий час після її відвідування. Вони змінюють погляд на оточуючих – адже всі українці сьогодні так чи інакше є травмованими війною, яка триває.

Виставка "Мови війни" працює з 10:30 до17:30 до 26 листопада, за адресою: вулиця Терещенківська, 15/17.