Найбільші технічні можливості для виробництва «зеленого» водню, де собівартість його отримання до 2050 року не перевищуватиме $1,5/кг, мають Африка на південь від Сахари та Близький Схід (включаючи Північну Африку), повідомляє портал Green Deal з посиланням на звіт Міжнародного агентства з відновлюваних джерел енергії (IRENA).

У дослідженні наголошується, що технічний потенціал електролізних потужностей у цих двох регіонах світу дорівнює 2715 ЕДж та 2023 ЕДж відповідно.

Найменший технічний потенціал, заснований на оцінці потужностей відновлюваних джерел енергії і цінах на електроенергію в регіоні, має Південна Азія (64 ЕДж) і Європа (88 ЕДж).

Аналітики уточнюють, що на формування потенційних світових лідерів у сфері виробництва «зеленого» водню до 2050 року, крім технічного аспекту, впливає ціла низка факторів, а саме рівень держпідтримки, політична стабільність регіону, структура енергобалансу та потенційний попит на водень.

За оцінками експертів IRENA, до 2050 року на «зелений» водень та його похідні (аміак та ін.) припадатиме близько 12% світового енергоспоживання за умови послідовного виконання країнами зобов’язань щодо обмеження глобального потепління на рівні 1,5 градуса за Цельсієм.

При такому ж сценарії попит на електроенергію, необхідної для виробництва водню, досягне 21 000 ТВт-год до середини століття, що майже еквівалентно загальному електроспоживанню у світі в даний час. При цьому на виробництво водню та його похідних припадатиме 30% світового попиту на електроенергію, прогнозують аналітики.

Міжнародна торгівля воднем зростатиме у 2030-х роках у міру зниження його собівартості, тоді як попит на цей енергоносій стрімко зростатиме з 2035 року.

IRENA прогнозує, що у 2050 році дві третини «зеленого» водню будуть використовуватися на місцевому рівні, решта — реалізовуватися за кордон.

При цьому 50% «зеленого» водню постачатиметься трубопроводами, у тому числі адаптованими газопроводами, ще 50% – у вигляді похідних від водню (переважно аміаку) морськими суднами, йдеться у звіті.