16:50 22.05.2022

Автор ІГОР ЖДАНОВ

Інформаційна оборона: аналітичний огляд ситуації за минулий тиждень (15 – 22 травня 2022 року)

19 хв читати
Інформаційна оборона: аналітичний огляд ситуації за минулий тиждень (15 – 22 травня 2022 року)

Ігор Жданов, проект Інформаційна оборона, Фонд "Відкрита політика"

 

З початком неспровокованої агресії росії проти України експерти Фонду "Відкрита політика"  разом з іншими провідними українськими аналітиками об’єдналися в єдину команду для реалізації проекту  "Інформаційна оборона України". 

Експерти  проекту готували щоденні огляди військово-політичної ситуації в Україні українською, англійською та російською мовами, перший з яких вийшов 26 лютого, модерують телеграм-канал "Інформаційна оборона України", https://t.me/info_defense_ua. Всі експерти проекту "Інформаційна оборона України" працюють безоплатно, на волонтерських засадах.  

Водночас після майже трьох місяців щоденної роботи, зараз проект Інформаційна оборона в силу різних причин, суб‘єктивних та об‘єктивних, знаходиться у стадії трансформації.

Частина експертів його залишила, частина не може працювати в такому режимі як раніше. Гостро стоїть проблема коштів на підтримку проекту, яку ми намагаємся залучити через підтримку донорів та благодійні пожертви.

У результаті внутрішніх командних обговорень, ми вирішили запропонувати інший формат нашого продукту - щотижневий аналітичний огляд подій в Україні та за її межами.

Нижче пропонуємо перший із них - аналітичний огляд ситуації за минулий тиждень (15 – 22 травня 2022 року).

 

УВАГА!

Ми потребуємо вашої допомоги. Кожна ваша благодійна пожертва має для нас значення.

Допомогу у гривнях ви можете перерахувати на картку Ощадбанку 5304 0999 9952 1978, отримувач Ігор Жданов.

Допомогу у доларах виможете перерахувати на рахунок: IBAN number: UA513226690000026207001378162; Name of bank: Acc. 04-095-334 PJSC "State Savings Bank of Ukraine", Hospitalna str., 12 G, Kiyv, Ukraine; SWIFT: COSB UA UK KIE. Beneficiary name Ihor Zhdanov (Ігор Олександрович Жданов).

 

1. Військова ситуація в Україні станом на 22 травня 2022 року.

Перша фаза російсько-української війни - Київська стратегічна оборонна операція та контранаступальні дії ЗСУ під Харковом. Перед початком  російської агресії проти України президент путін оголосив головні цілі окупантів: демілітаризація, денацифікація України та встановлення лояльного до Москви режиму.  

Під час першої фази війни Збройні Сили України виграли Київську стратегічну оборонну операцію, захистили столицю України та повністю звільнили Київську, Чернігівську, Сумську та Полтавську області.

Наприкінці квітня  ЗСУ розпочали контранаступальні дії у Харківській області, де станом на час написання звіту, відтиснули ворога на 25-30 кілометрів від Харкова, звільнили 23 населенні пункти та в окремих місцях вийшли до державного кордону України.

У результаті цих військових дій, російські окупанти фактично втратили можливість для масованого обстрілу Харкова, загроза його захоплення російськими військами у найближчий час значно зменшена, а можливо й загалом знята.

Російські окупаційні війська під час першої фази війни не досягли жодної із стратегічних цілей своєї агресії. Україна перехопила стратегічну ініціативу, ворог зазнав відчутних втрат, а значна частина деокупованих українських територій були звільнені.

Перша оперативна пауза - перегрупування сил противника, поповнення втрат після спроб захоплення Києва. Деморалізовані російські батальйонно-тактичні групи (БТГр), які понесли значні втрати під час спроби наступу на Київ, були виведені частково до Білорусі, частково до росії, де отримали поповнення, яке російське військово-політичне керівництво передислокувало із Дальнього Сходу, Вірменії, Таджикистану та Сирії.

БТГр були поповнені переважно старою російською та радянською технікою, яка була знята з баз довгострокового зберігання та значна частина якої знаходиться у непридатному для ведення бойових дій стані.

За оцінками британської розвідки російські окупанти за час проведення бойових дій, з 24 лютого втратили до 30% свого особового складу та значну частину бойової техніки.

За даними Генштабу ЗСУ, станом на 22 травня 2022 року було ліквідовано приблизно 30 тис. російських окупантів, знищено 1300 танків та 200 літаків.

Друга фаза війни - Донбаська наступальна операція російських окупантів. З початку квітня 2022 року російське військово-політичне керівництво змінило цілі та пріоритети  проведення "спеціальної воєнної операції" в Україні. Мова вже не йде про демілітаризацію, денацифікацію нашої країни та встановлення лояльного до Москви режиму.

Головними цілями так званої "операції" були оголошені вихід на кордони Донецької та Луганської областей, збереження сухопутного коридору до окупованого Криму.

Відповідно до політичних цілей були змінені і райони зосередження військових зусиль. Основні свої військові частини росія зосередила на Сході України, поставивши собі за мету оточити угруповання ЗСУ у районі Операції об’єднаних сил.

За повідомленнями Пентагону, на середину квітня 2022 року росія зосередила в Україні до 76 БТГр, до кінця квітні їх чисельність зросла – до 85 БТГр, на середину травня – до 105 БТГр. Переважна їх кількість зосереджена на Сході України, у районі проведення ООС.

Російське військове керівництво частково врахувало свої помилки під час наступу на Київ, був призначений єдиний командувач операції – м’ясник Алеппо, генерал армії Дворников, відсторонені за незадовільне командування від посад командувачі окремих армій, дивізій та бригад.

Використовуючи свою перевагу в артилерії та авіації, іншій техніці російські окупанти, зосередивши її на напрямі головного удару на Сході, за рахунок артилерійських ударів, масованого огневого ураження намагаються "продавити" та "прогризти" українську оборону. У своїх діях агресор керуються військовим постулатом радянської школи, який сформулював ще маршал Георгій Жуков: "при 300 орудиях на один кілометр фронту про противника не доповідають. Доповідають про виконані завдання та захоплені рубежі".

Надзвичайно важка ситуація на сьогодні склалася у районі Сєверодонецька. Незважаючи на стійку оборону українських військових, високе оперативне мистецтво командувачів військами ЗСУ, російські окупанти підійшли до північних та східних окраїн Сєверодонецька та розпочали операцію з його захоплення.

Також запеклі бої тривають у районі Попасної, де російські окупанти силами 8-9 БТГр здійснили тактичний  прорив оборони ЗСУ з метою подальшого перерізання траси Лисичанськ-Бахмут та оточення Сєверодонецького угруповання ЗСУ. Найближчим часом командування ЗСУ буде приймати наступні з нелегких можливих рішень:

  • або продовжувати важку оборону Лисичансько-Сєверодонецької агломерації, намагаючись не допустити її остаточного оточення. А у разі її оточення спробувати її деблокувати шляхом контранаступальних дій українських підрозділів;
  • або вивести українські війська з Лисичанська та Сєверодонецька, організувавши стійку оборону на інших рубежах.

ЗСУ зуміли зупинити наступ агресорів на Барвінкове та Слов’янськ. Контранаступальні дії українських військових у напрямі на Вовчанськ, Куп’янськ Харківської області створили загрозу оперативного оточення Ізюмського угруповання противника та перерізання її ліній комунікацій Противник зараз намагається парирувати цю загрозу власними контрнаступальнами діями у районі Тернової.

Також українські військові сили розгромили російські частини під час спроб форсування Сіверського Донця у районі Білогоровки, коли вони мали на меті оточити Сєверодонецьк. 

У результаті цих бойових дій ЗСУ, зараз вже не йде мова про так зване "велике оточення" - головні бої будуть точитися навколо Лисичансько-Северодонецької агломерації.

Проміжні підсумки та перспективи другої фази російсько-української війни. У діях противника політичні пріоритети продовжують домінувати над чисто військовими. У бій кидаються непідготовлені частини ("гарматне м'ясо") із застарілим озброєнням та військовою технікою. Російські війська діють за шаблоном, виконують букву наказу, їх командири, особливо нижньої ланки, позбавлені розумної ініціативи.

За різними оцінками, російські війська значно запізнюються порівняно із планом свого наступу, вони виснажені внаслідок кількатижневих наступальних дій і не здатні надалі підтримувати свій наступ у належному темпі.

За нашими прогнозами, російському військовому керівництву найближчим часом прийдеться приймати кардинальне рішення:

  • або призупинити наступ, перегрупувати свої сили, поповнити їх та дати перепочити. Таким чином визнавши, що їм не вдалося досягти нових, навіть обмежених цілей "спеціальної операції";  
  • або передислокувати з інших напрямів додаткові БТГр для продовження наступу на Лисичансько-Северодонецьку агломерацію, при цьому значно послабивши свої сили у Херсонській, Запорізькій, Харківський та інших областях. Що в свою чергу створює, сприятливі умови для здійснення контранаступальних дій ЗСУ на цих операційних напрямках.

Сьогодні кожен день грає на користь ЗСУ. У важких оборонних боях українські військові повинні виснажити противника, вибити його бронетехніку та "позбавити" його війська наступального потенціалу. Одночасно постачання сучасної важкої наступальної техніки та озброєння західних партнерів дозволить найближчим часом створити для ЗСУ вирішальну перевагу на полі боя.

За своїм сценарієм україно-російська битва за Донбас все більше нагадує Курську битву, коли радянські війська навмисно перейшли до стратегічної оборони, виснажили німецькі війська та ввівши у бій стратегічні резерви перейшли у контрнаступ.

За прогнозами аналітиків, скоріше за все після недовготривалої оперативної паузи наступна, третя фаза російсько-української війни розпочнеться не раніше червня 2022 року контрнаступом українських Збройних Сил.

2. Політична підтримка України.

Еволюція змісту та форм політичної підтримки України. Політична підтримка Україні країнами партнерами з початку російської агресії поступово еволюціонувала:

  • від усвідомлення неминучої поразки нашої країни (після 24 лютого 2022 року);
  • до недопущення перемоги росії (кінець березня 2022 року); 
  • та до необхідності завдання їй такої поразки, щоби вона ще протягом наступних 10 років не могла становити загрозу Україні та західному світові (середина квітня 2022 року).

Водночас, на сьогодні не вдалося забезпечити єдиного та монолітного фронту підтримки – ряд європейських країн демонструє постійні коливання у своїй політичній підтримці нашої країни. Насамперед, це країни старої Європи – Німеччина та Франція та Угорщина, яка має проблеми у двосторонніх відносинах з Україною.

Дискусія навколо членства України у Євросоюзі. 9 травня президент Франції Емманюель Макрон зробив украй несподівану заяву: "Потрібні кілька років, а може й десятиліття, щоб Україну прийняли до Європейського Союзу". Таку позицію фактично підтримав канцлер Німеччини Олаф Шольц, який наголосив, що заявка України на приєднання до Європейського союзу не може бути швидко розглянута, незважаючи на масштабне вторгнення росії.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба критично відреагував на заяву Шольца, заявивши про "другосортне ставлення" до Києва з боку деяких країн ЄС.

Зрозуміло, що в умовах російсько-української війни наша країна розраховує на підтримку країн партнерів, а будь-яке штучне зволікання із наданням їй статусу кандидата на вступ до ЄС буде вкрай негативно та болісно сприйнято як суспільствам, так і політичною елітою країни.

Президент України Володимир Зеленський наголосив, що, на його думку, ті, хто пропонують Україні такі "альтернативи" - свідомо або несвідомо просувають інтереси рф.

Необхідно констатувати – у країні склався суспільно-політичний консенсус, за яким Україна повинна найближчим часом неодмінно отримати статус кандидата в Євросоюзі, а будь-які інші пропозиції будуть розглядатися, м’яко кажучи, як вкрай некоректні стосовно нашої країни.

Пропозиції до мирного договору між Україною та росією.  Уряд Італії підготував та передав до ООН поетапний план миру в Україні, повідомило видання La Repubblica. За даними ЗМІ, перший етап передбачає припинення вогню та відведення військ від лінії фронту під наглядом ООН.

Після цього в короткі терміни має відбутися приєднання України до ЄС при гарантії її неприєднання до НАТО. На третьому етапі планується підписання двосторонньої угоди між Україною та Росією щодо Криму та Донбасу. При цьому передбачається, що "спірні території", як вони названі в італійському плані, матимуть повну автономію, але за збереження суверенітету України. На останньому етапі буде підготовлено новий багатосторонній договір про мир та безпеку в Європі, який має забезпечити контроль за озброєннями.

Зазначені пропозиції, навряд чи найдуть підтримку  в Україні. Якщо на початку війни цілком прийнятним був відвід російських військ на лінію розмежування та кордони станом на 23 лютого, то зараз після перемоги під Києвом, влада і суспільство бачить головну перспективу завершення війни у відновленні територіальної цілісності країни, повному звільненні України, включно із Кримом.

Будь-які інші пропозиції будуть розглядатися як зрада і не набудуть достатньої суспільної легітимації.

3. Військова допомога Україні.

Політика військової допомоги Україні, яка розпочалася із надання відносно простої зброї, зокрема ПТРК "Джавелін", ПЗРК "Стингер", гранатометів "NLAW", іншої протитанкової зброї та зенітних переносних ракетних комплексів, поступово прийшла до надання сучасних видів наступального важкого озброєння, зокрема гаубиць, протикорабельних ракет, а в останньому пакеті допомоги імовірно і сучасних систем ППО/ПРО "Патріот".

Еволюція поглядів щодо обсягів військової допомоги Україні також відбувалися абсолютно симетрично до її політичної підтримки країнами партнерами:

  • на початковому етапі абсолютне несприйняття поставки того чи іншого виду озброєння до України;
  • на наступному етапі досить важкі і відносно тривалі переговори щодо можливості постачання того чи іншого виду озброєнь;
  • і нарешті на заключному етапі  - прийняття рішення і миттєва поставка до України тих видів озброєння, які їй потрібні для перемоги (див. наприклад історію з постачанням важких гаубиць).

Обсяги військової допомоги Україні. Безумовним лідером та головним двигуном процесу надання військової допомоги є Сполучені Штати Америки, які з спочатку широкомасштабної російсько-української війні надали військову допомогу Україні на суму приблизно 4 млрд доларів США. Нещодавно президент Байден підписав закон, який надає допомогу Україні в обсязі 40 млрд доларів, із них 20 млрд – військової допомоги.

Також 9 травня був підписаний закон про ленд-ліз, який значно спрощує процедуру поставки озброєнь та вимагає оплату лише за ту техніку, яка не була знищена під час бойових дій і яку Україна хоче залишити собі після підписання мирної Угоди.

Також серед лідерів країн, що постачають зброю Україні є: Велика Британія (1,3 млрд фунтів стерлінгів), Польща (200 танків Т-72, запчастини до літаків тощо), Словаччина, Чехія, країни Балтії та інші країни партнери.

Нові формати координації військової допомоги Україні. 26 квітня у Німеччині на американській авіабазі "Рамштайн" відбулася зустріч 40 міністрів оборони різних країн світу для координації протидії агресії росії проти України. Історичне значення цієї події важко переоцінити, адже вперше після завершення Другої світової війни представники широкої міжнародної спільноти зібралися, щоб вирішити, що робити з небезпечною країною-агресором, яка ще й до того володіє ядерною зброєю. Учасники зустрічі фактично створили антирашистську коаліцію на кшталт антигітлерівської.

США також створили центр управління у німецькому Штутгарті, який керує мережею з більш ніж 40 країн-партнерів та союзників, які зустрілися у Німеччині на авіабазі "Рамштайн" та надають допомогу Україні.

Наступний раз група з понад 40 країн знову збереться у понеділок, 23 травня, щоб обговорити подальшу оборонну підтримку України. Її результати ми проаналізуємо у наступному огляді.

Проблеми із постачання зброї до України. Проблеми із політичною підтримкою України віддзеркалювалися і на процесі надання військової допомоги нашій країні окремими країнами НАТО,

Особливо відзначилися Німеччина, яка до російської агресії взагалі відмовлялася від постачання зброї до України. Реальним втіленням такої політики стала широковідома і ганебна історія з постачанням Україні на початку війни лише 5000 захисних шоломів і забороною уряду Естонії надати Україні гармати, які раніше використовувалися в армії НДР.

Внаслідок потужного впливу російських агентів впливу, нафтогазової залежності Німеччини від росії, використання колишніх топ-політиків, на кшталт Шрьодера ФРН перетворилися на аутсайдера як політичної, так військової підтримки нашої держави.

Набула публічного розголосу скандальна історії про скорочення списку поставок озброєння особисто канцлером Шольцем, запізнення із постачанням ЗСУ "Гепард", поставку яких анонсували у квітні, а реальне надходження передбачається не раніше липня 2022 року.

Така позиція Німеччина призвела до реальної кризи у двох сторонніх відносинах, яка правда останнім часом була пом’якшена внаслідок телефонної розмови Президента України Володимира Зеленського та федерального президента Вальтера Штайнмаєра.

Також на постачання зброї до України впливають і внутрішньополітична боротьба в США та вибори до Конгресу у листопаді 2022 року. Хоча підтримка України і має двопартійну складову, і республіканці, і демократи використовують українську кризу у власних інтересах. Так наприклад, не всі республіканці підтримали закон про ленд-ліз, а сам процес його ухвалення демократи затягнули майже на місяць: з початку квітня до 9 травня.

Постачання зброї до України супроводжувалося потужною інформаційною протидією росії, яка задіяла всю путінську агентуру впливу у країнах західної демократії – політиків, так званих експертів, інтелектуалів.

Широко використовується теза, що "постачання зброї до України призведе до наступної ескалації конфлікту". Тобто на погляд цих політиканів, коли гинуть десятки тисяч мирних людей, діти, жінки, старики, а ЗСУ не в змозі їх захистити, оскільки ворог застосовує більш сучасну, далекобійну зброю – це не ескалація. Так це не  ескалація – це смерть десятки тисяч людей, яких ворог вбиває на території нашої держави.

Україна не розв’язувала цю війну – вона лише захищається, захищає свій народ і своє майбутнє, вона продемонструвала, що є відповідальною державою, яка має повне право використовувати під час війни зброю адекватну зброї агресора.

Також до політичного та інформаційного простору "вкидається" теза, на жаль озвучена президентом Франції Емануелем Макроном, про те, що "путіну необхідно надати шанс зберегти обличчя", "не можна принижувати росію", "не можна заганяти її у глухий кут, оскільки це може призвести до непередбачуваних наслідків".

Це нагадує ситуацію із ґвалтівником, який вже приступив до здійснення свого злочину, але отримав жорстку відсіч від жертви. Вона намагається доставити злочинця, який ще опирається, до поліції.

Добрий знайомий обох – і злочинця і жертви – просить не доводити справу до суду. За це можливо ґвалтівник, навіть компенсує їй вартість порваного одягу, а може й ні.

Кожна людина, кожен російський політик і кожен злочинець повинен нести відповідальність за свої дії, за свої злочини, за масовий геноцид і розстріл мирних українців у Бучі т а інших містах України.

4. "План Маршалла" для України та її фінансова підтримка.

Загальні збитки та втрати української економіки внаслідок російської агресії. За підрахунками Київської школи економіки (KSE), станом на 19 травня 2022 року загальна сума прямих задокументованих збитків інфраструктури складає майже $97.4 млрд або 2.9 трлн гривень. Рейтингове агентство Moody's знизило довгостроковий кредитний рейтинг України з Caa2 до рівня Caa3 і змінило прогноз на негативний.

Загальні втрати економіки України через війну, за спільними оцінками Мінекономіки та KSE, враховуючи як прямі втрати, так і непрямі втрати (зниження ВВП, припинення інвестицій, відтік робочої сили, додаткові витрати на оборону та соціальну підтримку тощо), коливаються від $564 млрд до $600 млрд.

Загалом з початку війни росії проти України пошкоджено, зруйновано або захоплено щонайменше 12 цивільних аеропортів, 295 мостів та мостових переходів, 591 дитсадок, 574 медичні заклади, 108 релігійних та 179 культурних споруд, 169 складів та 19 торгівельних центрів. 

За такого розвитку подій, коли українці захищають колективний захід від російської агресії, цілком природнім та обґрунтованим є надання безповоротної фінансової допомоги Україні, яка б включала наступні напрями:

1) надання макрофінансової допомоги, покриття дефіциту державного бюджету;

2) надання фінансової допомоги для оплати постачання сучасної військової техніки та озброєння (більш детально розглядалося у попередньому розділі);

3) створення спеціального фонду для відновлення економіки та інфраструктури післявоєнної України,

Макрофінансова допомога Україні. Дефіцит державного бюджету за березень-квітень становив 171 млрд грн., а для підтримання макрофінансової стабільності Україні потрібно щомісячна допомога у розмірі не менше 5 млрд доларів США.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії Україна отримала 5,6 млрд доларів від міжнародних партнерів. Український народ безумовно вдячний усім народам, країнам та установам, які протягнули руку допомоги нашій країні у цей нелегкий для нас час.

Водночас  на сьогодні фінансова підтримка нашої держави не набула системного, прогнозованого та довгострокового характеру, а нагадує скоріше "латання дірок" у пожежному порядку.

Серед останніх рішень про фінансову допомогу: країни "Великої сімки" погодили виділення бюджетної допомоги для України на загальну суму $19,8 млрд. Європейська комісія заявила про додаткову макрофінансову допомогу Україні у розмірі 9 мільярдів євро. Крім того, Європейський банк реконструкції та розвитку та Міжнародна фінансова корпорація нададуть додаткову підтримку українським компаніям на $3,4 млрд.

Водночас Україні до кінця року потрібна макрофінансова допомога у розмірі не менше 40 млрд доларів США, з яких сьогодні спільними зусиллями анонсована підтримка у розмірі приблизно 30 млрд доларів.

"План Маршала" для України. Україна пропонує міжнародним партнерам підписати багатосторонній договір, який передбачатиме конфіскацію російських коштів і майна на території інших держав для компенсації збитків, нанесених рф в ході війни в Україні.  Про це заявив Президент України Володимир Зеленський у своєму зверненні.

На основі такого договору російські кошти і майно, які знаходяться в юрисдикціях держав-партнерів, мають бути арештовані або заморожені, конфісковані, а потім направлені у спеціально створений фонд, з якого усі, хто постраждав від російської агресії, зможуть отримати відповідну компенсацію.

Україна пропонує партнерам стати засновниками такого фонду, а також учасниками спеціальної міжнародної комісії, яка розглядає позови, звернення як фізичних, так і юридичних осіб.

Виконання цього завдання не буде простим, але вже почалася міжнародна дискусія про необхідність такої компенсації за рахунок російських активів. Зокрема в США поки що заявили, що на сьогоднішньому етапі конфіскація заморожених російських державних активів неможлива, водночас Канада вже проробляє юридичні аспекти цього питання.

Наша країна, внаслідок неспровокованої російської агресії, понесла великі фінансові та інфраструктурні збитки і цілком природньо розраховує на їх компенсацію за рахунок країни агресора – росії.

5. Загрози світовій продовольчій безпеці.

Україна є одним із визначальних світових постачальників зерна і зернобобових, український експорт яких становить щорічно до 60 млн тонн, 5 млн тонн щомісячно. Окремі країни Близького Сходу, Африки та країн Магрибу критично залежні від постачання українського зерна.

Деблокада морських портів України. Росія з початку війни заблокувала мирне судноплавство у Чорному морі у районі українських морських портів, зокрема Одеси. Агресор оголосив цю зону забороненою для мирного судноплавства та виставив стаціонарні мінні поля та дрейфуючі міни. На початку війни були випадки обстрілів мирних судів.

За оцінками ООН, внаслідок цього окремі країни світу опинилися під загрозою не просто нестачі харчових продуктів, а й банального голоду через дефіцит українського зерна на продовольчих ринках, оскільки його постачання здійснювалося переважно морським шляхом. Загалом через морські порти відбулося до 75% українського товарообігу.

На початок травня у зерносховищах українських портів зберігалося близько 20-25 млн тонн зерна, готових до відправлення. Майже 90 кораблів завантажені зерном, готові вирушати до портів призначення, але не можуть цього зробити через російську блокаду Чорного та Азовського морів.

Українська влада разом з країнами - партнерами намагалася змінити логістичні шляхи сполучення, переорієнтувавши експорт зерна або через дунайські порти, або залізничним та автомобільним транспортом.  У зв’язку з цим, обсяги експорту української аграрної продукції в квітні 2022 року збільшилися в 2,9 рази порівняно з березнем цього року, обсяги експорту залізничним транспортом зросли на 238%.

Однак  не зважаючи на зусилля влади, в абсолютних цифрах експорт зріс незначно – за цей період вдалося експортувати, наприклад лише 51 тис тонн пшениці, 1 млн тонн кукурудзи. Залізничний транспорт не має такої пропускної спроможності як морський, і не може його замінити у повному обсязі.

Таким чином проблема деблокади морських портів України на Чорному та Азовському морях залишається вкрай гострою. На думку експертів проекту Інформаційна оборона, вирішити це питання в рамках переговорного процесу з росією до укладення мирного договори неможливо.

В Офісі президента наголошують, що Україні потрібна американська реактивна система залпового вогню MLRS, в тому числі для деблокування Чорного моря. Вже зараз США працюють над потенційним рішенням передати Україні далекобійні протикорабельні ракети, щоб Україна могла розблокувати свої порти у Чорному морі.

Також за неперевіреними даними,  союзниками обговорюється можливість, у разі подальшого загострення світової продовольчої кризи, створення коаліції країн зацікавлених у здійсненні експорту зерна через українські порти. Ця коаліція могла би забезпечити прикриття та збройний захист міжнародних конвоїв із українським зерном у Чорному морі, тралення основних морських шляхів.

Врожай 2022 року. Ще одна проблема, яка має більш перспективний характер – це проблема врожаю 2022 року.

По-перше, в умовах бойових дій, дефіциту пального та обігових коштів необхідно засіяти ярові, провести інші агрокультурні заходи.

За оцінками МінАПК, у цьому році площа, яка засіяна під зернові та зернобобові, становить 75% порівняно з 2021 роком. За оперативними даними сівбу ярих культур проводять 23 області України, крім Луганської, практично на всій території якої проходять бойові дії. Українська влада прийняла рішення про пільгове кредитування фермерів та аграріїв, вони забезпечуються пальним у першу, після військових, чергу.

По-друге, необхідно зібрати врожай та забезпечити його експорт до країн, які є критично залежними від постачання продовольства і яким загрожує голод.

За окремими оцінками, військові дії можуть продовжитися до кінця 2022 року, а отже проблема деблокади українських морських портів, якщо вона не буде вирішена до цього, буде залишатися на порядку денному зацікавлених країн. Повертаючись до пропозиції викладеної вище, вона може вирішитися шляхом конвоювання морських судів із зерном та траленням морських шляхів.

Без деблокади морських портів України і постачання українського продовольства на світові ринки, світ постане перед продовольчою кризою, а окремі країни перед вирішенням проблеми голоду.

***

Якщо вам до вподоби наші огляди і ви хочете і надалі отримувати якісний аналітичний продукт, який описує об’єктивну картину україно-російської війни, просимо Вас надати благодійну допомогу нашій команді.

Допомогу у гривнях ви можете перерахувати на картку Ощадбанку 5304 0999 9952 1978, отримувач Ігор Жданов.

Допомогу у доларах ви можете перерахувати на рахунок:

1. Beneficiary name (exact name of bank account holder): Ihor Zhdanov (Ігор Олександрович Жданов)

2. Beneficiary city and country:  City Kiyv Country Ukraine

3. Name of bank: Acc. 04-095-334 PJSC "State Savings Bank of Ukraine"

4. IBAN number: UA513226690000026207001378162

5. Swift number: COSB UA UK KIE

6. Full address of bank (street, city and country): Hospitalna str., 12 G, Kiyv, Ukraine

7. Other information (Bank code, ABA number, BSB number): Intermediary bank: Citibank N.A., New York, Swift: CITIUS33

Дякуємо за кожну Вашу пожертву.

Слава Україні!

 

ЩЕ ЗА ТЕМОЮ

РЕКЛАМА

ОСТАННЄ

ВІТАЛІЙ ГЕРСАК

Коли добра воля держави дійде до добровольців?

РУСЛАН ГОРБЕНКО

Війна триває 10 років. Ми не маємо права про це забувати

СЕРГІЙ ТАРУТА

"Санкційний Рамштайн": як зупинити ракетний терор росіян?

ОЛЕКСАНДР КРАМАРЕНКО

Три запитання колишній очільниці Платінум банку

ВАДИМ ЧЕРНИШ

Сталий розвиток України: вибір між "пушкою" і "маслом"

СЕРГІЙ МАГЕРА

Екоцид світового масштабу: чи відповість Кремль за злочини проти довкілля

ОЛЕКСАНДР КРАМАРЕНКО

Гойдалки? Та це нормально, навіть закономірно для криптовалют

МИКОЛА ОРЕХОВСЬКИЙ

Закон про декриміналізацію виробництва зброї: шлях до захисту та розвитку

ВІКТОРІЯ ВОЙЦІЦЬКА

ШІ в освіті: від наукової фантастики до революції в навчанні

МИХАЙЛО ЦИМБАЛЮК

Приватизація протезних заводів в Україні – загроза руйнування стратегічно важливої сфери чи нові підходи

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА