Київ. 10 серпня. ІНТЕРФАКС-УКРАЇНА - Встановлення великими агропідприємствами пасік на полях соняшнику дає змогу підвищити врожайність і доповнити виробничий ланцюжок новим продуктом, проте реалізувати цей проект заважає неготовність професійних бджолярів залишити свій бізнес і перейти до найманої праці, вважає власник ПП "Медовий Бджоляр" і засновник ТМ "Знатний Мед" Валерій Курейко.

"Пасічники обговорюють дуже давно, чи витіснять нас (вертикально інтегровані холдинги - ІФ). Щоб працювала фабрика на 1-3 тис. вуликів, потрібно до десяти бджолярів. Наразі бджолярі перебувають на рівні любительських пасік. Усі "промислові" бджолярі або ті, хто так себе називає, вони в перший рік гублять ввірену їм промислову пасіку, ми це вже спостерігали неодноразово", - зазначив він під час прес-конференції в агентстві "Інтерфакс-Україна".

Курейко наголосив, що виробництво меду "проситься" у виробничі ланцюжки великих агровиробників, це загальносвітова практика, оскільки за рахунок запилення врожайність соняшнику можна збільшити до 30%. Овочеві та баштанні культури також демонструють значне збільшення врожайності після розміщення поруч із ними пасік.

За його словами, наявна нині група 30-45-річних пасічників, які володіють власним бізнесом на 500-1000 бджолосімей, не погодяться піти працювати найманими бджолярами в агрохолдинги в разі реалізації проектів великих бджолиних ферм.

"Тому, наприклад, "Кернел", так, може (організувати великі бджолині ферми - ІФ). Але після цього йому потрібно побудувати професійно-технічне училище, забезпечити бджоляра автомобілем, житлом та іншим, щоб він не був зацікавлений в еміграції в Канаду, тому що він здобуде професійні навички й туди емігрує", - уточнив Курейко.

Експерт уточнив, що тренд укрупнення пасік існує в усьому світі. За його даними, в Україні промисловою пасікою вважається підприємство з тисячею вуликів, тоді як, зокрема, в Канаді - 10-15 тис. вуликів.

За даними Курейка, щорічно на ринок України входять одна-дві великі бджолині ферми виробничою потужністю до 100 тис. вуликів, інвестиції в які становлять орієнтовно 200-300 млн грн, проте вони стикаються з тим, що за першу зимівлю гине до 90% бджолосімей через недостатній професіоналізм спеціалістів, котрі там працюють.

Як повідомлялося, експерт під час прес-конференції спрогнозував нинішнього сезону недобір весняних і ранньолітніх сортів меду порівняно з 2020 роком майже наполовину, зокрема меду з акації - до 40%, з липи - до 50%, із соняшнику - до 30%. Отже, у 2021 році в Україні збір меду може становити 80-100 тис. тонн меду на рік, але цього недостатньо для задоволення внутрішнього та зовнішнього попиту, зумовленого зростанням споживання меду як засобу зміцнення імунітету під час пандемії коронавірусу.