Чому на світ не повірив у міф росіян про “укрфашистів” та “укрнацистів”?
Олег Вишняков, бізнесмен, Почесний консул Держави Ізраїль у Західному регіоні України
Міф про "укрфашистів" та "укрнацистів" знайомий нам з 2013-2014 року. Він створений з єдиною метою — виправдати агресивну політику Росії щодо України. Російський уряд використовує ці звинувачення для того, щоб управляти настроями свого населення, легітимізувати та виправдати війну, яку він розпочав. Це допомагає створити цю дихотомію чорного і білого: “нацисти погані, а ми хороші, тому ми маємо моральне право вбивати, бомбити, забирати території.
Та цей пропагандистський шаблон промиває мізки не тільки на внутрішньому ринку. Згодом, його почала використовувати мережа російських пропагандистів, які в тій чи іншій кількості знаходилися навіть у дружніх до України країнах.
На міжнародному рівні путін створив потужну індустрію брехні та маніпуляцій, щоб не дозволити людям зрозуміти, що відбувається в реальності, щоб посіяти сумніви та відвести від себе звинувачення в агресії. Однак, ані гроші, ані мережа пропагандистів та російського лобі не змогли переконати у правдивості міфів.
Тож, існує декілька причин, чому міф про "укрфашистів" та "укрнацистів" не знайшов визнання у світі.
По-перше, Україна з року в рік посідала місце однієї з найбільш толерантних щодо семітів країн у Європі. Якщо у 2019 році актів вандалізму на ґрунті антисемітизму в Україні було скоєно 14, у 2018 — 12, то у 2020-му — лише 8.
Попри це, наша країна демонструє рекордно низькі цифри не тільки в Європі, але й у світі.
По-друге, в українській політиці немає жодної політичної сили, яка б мала ідеологію, яка б підтримувала націоналістичні та екстремістські погляди. Більш того, Президент Володимир Зеленський, який отримав 73% голосів під час свого обрання, є євреєм, а всі ультраправі партії під час парламентських виборів отримали лише близько 2% голосів й взагалі не пройшли в парламент.
Показовим також є прийняття у 2021 році закону про запобігання і протидію антисемітизму. Згідно з яким, проявами антисемітизму є, зокрема, заклик, приховування або виправдання вбивства або заподіяння шкоди, висловлювання неправдивих відомостей, ненависницьких заяв про осіб єврейського походження, заперечення факту переслідування і масового знищення євреїв під час Другої світової війни (Голокост), виготовлення, поширення будь-яких матеріалів, що містять антисемітські висловлювання, а також публічне використання матеріалів, символів і зображень антисемітського змісту.
По-третє, майже весь світ розуміє, що наратив про нацистів в Україні — це насамперед відображення власної природи рф. Своє нацистське поводження з цивільним населенням на захоплених територіях вони показали різаниною в Бучі, стрільбою по автівкам громадян та пішоходам, концтаборами та катівнями, фактами зґвалтування та мародерства.
По-четверте, ці звинувачення не мають підтвердження серед дослідників, журналістів та науковців. Більш того, в Європі російській пропаганді протидіяли відповідальні ЗМІ та чесні інтелектуали.
Неправдиві заяви Росії про те, що її вторгнення в Україну є спробою «денацифікації» країни, були розкритиковані Антидифамаційною лігою, Меморіальним музеєм Голокосту США та десятками дослідників нацизму.
Наостанок, ще однією причиною того, чому роспропаганда не спромоглася захопити уми світу є те, що росіяни використовують тезу, що минуле України переплутано з нацистською Німеччиною. Що українці є “бендерівцями” й масово співпрацювали з нацистською Німеччиною. Однак, український народ був однією з головних жертв нацистського режиму під час Другої світової війни. Путін може переписати історію в підручниках росії, але не зможе цього зробити в усьому світі.
Що я можу точно сказати, нацизмом російські пропагандисти називають звичайний український патріотизм, прагнення збереження власної ідентичності, мови, культури, держави. І це, здається, розуміють майже в усьому світі.
Головне продовжувати “вакцинувати” світ від російської пропаганди і протидіяти меседжу про панування нацизму в Україні.
