Мінус 5,6 млрд грн: як експерименти в індустрії азартних ігор можуть зіграти проти України та українців
Автор: Олег АРЕСТАРХОВ, віце-президент Асоціації українських операторів грального бізнесу
Ринок азартних ігор за крок до великих змін. Мінцифри підготувало проект наказу "Про встановлення лімітів витрат гравця на азартну гру та часу участі гравця в азартній грі". Цим наказом планується впровадити жорсткі фінансові та часові ліміти у гральних закладах та онлайн-казино. Проект наказу передбачає регуляторні обмеження на гру в азартні ігри в інтернеті понад 6 годин на добу (до 2 годин безперервно), 18 годин на тиждень та 27 годин на місяць (а це – менше години на день). Також встановлюються ліміти на фінансові витрати під час гри. Наказ вже пройшов обговорення з ринком і найближчим часом може бути прийнятий.
Однак чи вирішить він проблему лудоманії (ігрової залежності від азартних ігор)? Саме боротьба з лудоманією стала головним приводом для підготовки цього наказу. Низка експертів та головне учасники ринку переконані, що впровадження таких обмежень матиме прямо протилежний ефект. І ось чому.
Неіснуюча проблема лудоманії
Боротьба з лудоманією – формальний привід, який став поштовхом для появи проекту наказу. Водночас важливо розуміти: за результатами профільних досліджень, зокрема за участі Національної служби здоров’я України, ІГРОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ В УКРАЇНІ НЕ МАЄ МАСОВОГО ХАРАКТЕРУ.
Це означає, що проблема існує, але вона не є системною і не потребує універсальних, надто жорстких обмежень для всіх без винятку.
Лудоманія – це психологічна, навіть психіатрична хвороба. Саме тому це питання насамперед адресної роботи з вразливими групами, медичної допомоги та індивідуальних лімітів, а не адміністративного звуження легального ринку загалом. Коли ж для боротьби з немасовим явищем застосовуються масові обмеження, виникає ризик, що держава починає лікувати не причину, а наслідки – і при цьому створює нові проблеми там, де їх раніше не було.
Не врахування психології гравця
Жорсткі ліміти та обмеження в гральній індустрії можуть мати протилежний психологічний ефект і фактично підвищити ризик розвитку ігрової залежності у здорових людей. Штучний ігровий дефіцит не лише не знижує азарт, а навпаки підсилює його, стимулюючи частіші повернення до гри. Такими є результати цілого ряду низки багатьох наукових досліджень, присвячених впливу обмежень на поведінку гравців. Психологи можуть пояснити це глибоко, а ми пояснимо на пальцях, в спрощеному вигляді.
Якщо людина не має достатньо часу, щоб розслабитися під час ігрової сесії, вона не отримує очікуваного психологічного розвантаження. При штучних обмеження змінюється сама логіка та психологія поведінки: замість усвідомленого і контрольованого дозвілля виникає фрустрація, імпульсивність і нав’язливе бажання «встигнути пограти». При обмеженнях вмикається так званий «ігровий голод», рівень азарту зростає. У результаті — перемагає бажання повертатися до гри знову і знову.
За таких умов навіть люди без ознак залежності можуть поступово опинитися в групі ризику.
Резюмуючи психологічний блок: у звичайних умовах здорова, де обмежень на гру немає, врівноважена людина може зайти в гру спокійно: увімкнути сайт, налити собі каву, прочитати спортивні новини, розібратися в інтерфейсі, обдумати ставки й лише після цього почати гру в комфортному темпі. Це і є нормальна модель рішень із самоконтролем. В умовах низьких часових лімітів створюється штучний тиск — замість спокійного темпу людину примушують поспішати, “вкладатися” в короткий час, робити дії поспіхом.
Тобто держава своїм обмеженням провокує модель поведінки «бігти і швидко грати», а не «грати усвідомлено і спокійно».
Саме у такому режимі психіка залишається перезбудженою. Це провокує імпульсивність, ризикові рішення та типовий «urgency-effect». Незавершений цикл стимулів створює внутрішнє відчуття незадоволеності, підсилює бажання «дограти» або… знайти інше місце, де цей цикл можна завершити без примусового стресу й тиску часу. Таким місцем в українському інтернеті можуть нелегальні російські казино. Там немає обмежень.
Такі типові психологічні реакції на обмеження виникають навіть у повністю здорових людей. Адже це — не про хвороби, а про так звану біологію стресу. Її суть проста: якщо нервову систему багаторазово запускати у фазу збудження і не давати їй природно перейти у фазу заспокоєння, вона починає реагувати різкіше, швидше й більш імпульсивно. Хронічно незавершений цикл стимуляції створює середовище, у якому зростає ризик формування нав’язливої, залежнісної гри — тобто при введенні лімітів навіть у здорових гравців підвищується вразливість до так званих лудоманних патернів, якщо штучно змушувати їх поспішати. Головний висновок — ліміти та обмеження можуть спровокувати ігрову залежність тих, хто цим ніколи не страждав.
Тіньовий ринок зросте. Чому це питання національної безпеки?
Опитування, які роблять легальні оператори на своїх сайтах показують, що якщо держава обмежуєте гру в одному місці, гравці підуть в інше — на нелегальному ринку. Там таких обмежень немає. Сьогодні на українському ринку домінує потужний тіньовий гральний бізнес, більшість якого має російське коріння. За даними досліджень міжнародної компанії Kantar, а також дослідницьких компаній Gradus і Factum, від 39% до 53% грального ринку в Україні перебуває в тіні. Тобто майже половина гравців вже сьогодні знаходиться поза будь-яким державним контролем і нові правила їх жодним чином не торкнуться.
В цих умовах боротьба з лудоманією у форматі жорстких регуляторних обмежень не просто не вирішить проблему ігрової залежності, а й може призвести до повної втрати контролю – і над ринком, і над вразливою категорією гравців, яких держава намагається захистити.
Для гравців, по суті, немає значення, де грати. Якщо у легальних онлайн-казино будуть впроваджені надто жорсткі ліміти, щоквартально 50-60 тисяч українців переходитимуть до тіньових операторів.
Найбільш вразливим сегментом стають так звані VIP-гравці. Вони становлять близько 2,5% всіх клієнтів, але формують 35–50% валового ігрового доходу. Середній депозит звичайного гравця – близько 10 тис. грн на місяць, тоді як у VIP-клієнта – понад 139 тис. грн. Це платоспроможні громадяни, багато з яких уже сьогодні мають акаунти і в легальних, і в нелегальних казино. За запровадження жорстких лімітів їхній перехід у тінь буде майже миттєвим.
Посилюючи регуляторний тиск, держава фактично підштовхує гравців на платформи, де немає ані лімітів, ані ідентифікації, ані реального контролю за фінансовими операціями, не кажучи вже про стандарти відповідальної гри. Саме там гравці значно швидше опиняються в боргових пастках – через агресивні бонусні механіки, нескінченні «кредити» та психологічний тиск. І саме там люди з фінансовими проблемами стають максимально вразливими до маніпуляцій.
Наслідки можуть бути непередбачуваними і вкрай небезпечними. Для України, яка перебуває у стані війни, це ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ. Фінансово залежні та закредитовані громадяни – є легкою мішенню для впливу, шантажу та вербування російськими спецслужбами. І це вже доведено численними випадками.
Саме з цим явищем насамперед потрібно боротися. Російські онлайн-казино в Україні створюють прямі ризики для національної безпеки.
Легальний бізнес платить двічі
На гральному ринку тіньові онлайн-казино та легальні оператори знаходяться в нерівних умовах. Легальний ігровий ринок – це вагома частина економіки, яка щороку забезпечує понад 19 млрд грн надходжень у державний бюджет.
Це низка компаній, які впроваджують жорсткі процедури ідентифікації клієнтів (стандарти KYC), фінансовий моніторинг, різноманітні програми відповідальної гри під постійним наглядом з боку держави. Саме легальний ринок онлайн-казино опинився під прямим ударом нових обмежень.
Парадокс запропонованих змін у тому, що вони посилюють правила там, де вони вже діють, провокуючи зростання тіньового сектору, де немає ані правил, ані податків. Держава фактично сприяє зростанню нелегальних онлайн-казино, де домінують російські тіньові оператори. У результаті існує ризик майже повного знищення легального ігрового бізнесу на тлі зростання тіньового ринку.
Ціна помилки для країни: 5,6 млрд гривень на рік
Не можна ігнорувати економічні наслідки впровадження такого рішення — прямі збитки бюджету в 5,6 млрд гривень на рік у результаті перетікання капіталу до тіньових казино. Асоціація разом із найбільшими операторами ринку змоделювала три сценарії — ліміти на рівні 1 000, 2 000 і 5 000 євро на місяць. Моделі базуються на реальних даних онлайн-систем і офіційних податкових цифрах.
Результат — «на табло».
- 1 000 євро – мінус 5,6 млрд грн для бюджету щороку (-36%);
- 2 000 євро – мінус 3,4 млрд грн;
- 5 000 євро – мінус 2,3 млрд грн.
Мінфін та Державна податкова служба не можуть сьогодні дозволити собі такі втрати.
Європейський досвід: уроки, які не варто ігнорувати
Прихильники жорстких лімітів часто апелюють до «європейської практики». Але саме європейський досвід сьогодні найбільш очевидно показує, чим може завершитися надмірне регулювання, якщо воно не враховує поведінку гравців і масштаби тіньового ринку.
За оцінками профільних досліджень, частка офшорного онлайн-гемблінгу в Європі вже сягнула 27%, або близько 18 млрд євро. Після посилення обмежень у 2023–2024 роках тіньовий сегмент у низці країн не скоротився, а навпаки — почав зростати. У державах із жорсткими універсальними лімітами частка нелегального ринку сягає 60–80% у Німеччині, 32–35% у Фінляндії та 25–30% у Нідерландах.
Нідерланди є особливо показовим прикладом. Після запровадження жорстких депозитних лімітів, заборони реклами та підвищення податків валовий дохід легальних операторів лише за пів року скоротився більш ніж на 25%, а податкові надходження — майже на 200 млн євро. Легальний ринок швидко втратив привабливість як для гравців, так і для інвесторів.
Подібний сценарій раніше пройшла і Швеція. Тимчасові жорсткі ліміти, введені як антикризовий захід, призвели до зростання нелегального сегменту — і зрештою були скасовані самим регулятором як неефективні.
Натомість у країнах із гнучкими або добровільними моделями лімітування — таких як Велика Британія і Данія — частка тіньового ринку залишається на рівні 1–9%. Показово, що Велика Британія, запроваджуючи обмеження, свідомо обрала шлях точкових ставок і вікових корекцій, а не універсальних заборон. Саме такий підхід дозволив уникнути масового переходу гравців у тінь.
Якою може бути альтернатива
Наша Асоціація не заперечує необхідність регулювання. Ми заперечуємо узагальнені, однакові для всіх жорсткі обмеження. Ми послідовно працюємо з Міністерством цифрової трансформації над тим, щоб зробити цей ринок максимально прозорим, а правила гри — цивілізованими й ефективними. Для нас це означає:
- Персоналізовані та ризик-орієнтовані ліміти;
- можливість для гравців самостійно визначати межі в рамках розумних державних параметрів;
- акцент на фінансовий моніторинг і роботу з ризиковою поведінкою;
- поетапне впровадження з обов’язковим аналізом наслідків.
Саме такий підхід передбачає українське законодавство і саме він відповідає реальній меті – захисту вразливих гравців, а не імітації боротьби.
Закон насправді не зобов’язує вводити фіксовані жорсткі ліміти
Жодна норма Закону "Про азартні ігри в Україні" не вимагає встановлення фіксованих лімітів або "стель" для гравців. Посилання окремих представників влади на частину дев’яту статті 18 Закону є помилковим.
Більше того, суть відповідальної гри, яка прописана в базовому законі — самоконтроль. Закон України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" стаття 10 пункт 10 зазначає: "відповідальна гра — … заходи … спрямовані на організацію самообмежень і самоконтролю для гравців".
Закон прямо визначає, що відповідальна гра — це інструмент САМООБМЕЖЕННЯ І САМОКОНТРОЛЮ, а не інструмент зовнішнього адміністративного обмеження.
Замість висновку
Низькі адміністративні ліміти насправді НЕ зменшують залежність від гри — лише створюють певну видимість для держави.
Введення лімітів з метою боротьби з лудоманією — це звісно дуже хороший привід для піару: посадовці захищають українців від лудоманії і вводять обмеження. Це звучить гучно та потужно! Але підходити до питання потрібно дуже і дуже зважено. Потрібно подивитись, які насправді будуть наслідки таких рішень та що може ховатися за майбутніми піар-заявами?
Коли держава "зарегульовує" легальний бізнес, не перекривши тіньовий сегмент, наслідки зазвичай прогнозовані — ЗРОСТАННЯ НЕЛЕГАЛЬНОГО РИНКУ. Асоціація проведе дослідження нелегального ринку в 2026 році.
Переконаний, що введення лімітів — немає нічого спільного з реальним захистом вразливих до азартних ігор людей.
Алгоритми роботи гральних ринків і впливу регулювання в світі дуже зрозумілі. Україна не винаходить свій велосипед. Дуже багато країн наступило на граблі невдалого регулювання. Висновок у всіх один: ліміти, обмеження, жорсткі податки та гіперопіка галузі регуляторами швидко видавлюють гравців — в тінь.
В Україні — тінь грального бізнесу досить специфічна. Це, в основному, РОСІЙСЬКІ бізнеси.
Держава своїми кроками не має сприяти росту російських та офшорних бізнесів.
Невже це не очевидно?
Все вище вказане означає, що на справді, занадто жорсткий ліміт для українського гравця — може стати анти інструментом контролю, який прямо шкодить самій державній політиці відповідальної гри і нанесе державі прямі збитки.
В російських і офшорних казино, де можуть опинитися тисячі українців після одного непродуманого рішення — наші громадяни будуть абсолютно незахищеними.
Білий ринок скоротиться на 30-50%, а бюджет недотримає 5,6 млрд.
Кому це вигідно і чому —вирішіть самі.
Це дуже просто.
Переконаний, що рішення, ухвалені без жодного урахування міжнародного досвіду та реальної поведінки гравців, можуть призвести до результатів, прямо протилежних задекларованим цілям.
Сьогодні Україна не може дозволити собі експерименти без чітких прорахунків наслідків.
Мова йде про дії, які послаблюють легальний ринок, підсилюють тінь і головне створюють додаткові безпекові ризики. Для країни та для громадян. Під час війни!
Мова йде про дії, які нанесуть прямі збитки бюджету, коли грошей в державному бюджеті обмаль.
Наслідки таких рішень доведеться виправляти роками. Досвід Нідерландів продемонстрував, що якщо люди перейшли грати в тінь, назад повернути їх дуже і дуже важко.
Ми дуже сподіваємось, що помилку, ціною в мільярди, зроблено не буде. Сподіваємося, що Мінцифри та ПлейСіті почують бізнес.
