Міністерство економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) пропонує надати кредитору отримувати права на майно позичальника для забезпечення зобов'язань за кредитним договором, законодавчо закріпивши право довірчої власності.
Відповідні пропозиції містяться в законопроекті про поліпшення інвестиційного клімату в Україні, розміщеному для обговорення на сайті МЕРТ.
Згідно з текстом законопроекту, з моменту встановлення довірчої власності право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність , пропонується припинити. Однак до надання кредиту, що забезпечується передачею нерухомості в довірчу власність, кредитор зобов'язаний запропонувати позичальнику кредит з іншим способом забезпечення.
Об'єктом довірчої власності пропонується встановити тільки те майно, яке може бути відчужено. У законопроекті також зазначається, що об'єктом такої власності не можуть бути цінні папери або корпоративні права.
Проект закону також пропонує встановити право за довірчим власником у будь-який час перевіряти стан майна, завчасно попередивши про це користувача, однак не частіше разу на місяць.
"Звернення про стягнення на об'єкт довірчої власності відбувається шляхом його продажу довірчим власником будь-якій особі-покупцеві", – зазначається в законопроекті.
Також МЕРТ пропонує скасувати вимогу експертної грошової оцінки ділянки землі під час нотаріального оформлення договорів між юридичними особами.
"Витребування висновку про зазначену оцінку ніяк не обґрунтоване, оскільки в Україні діє вільне ціноутворення, а договірна вартість земельної ділянки не впливає на податки, сплата яких контролюється нотаріусами (на відміну від угод за участю фізичної особи)", – пояснюється в аналізі регуляторного акта, розміщеному разом з законопроектом.
Водночас МЕРТ також пропонує встановити єдиний порядок присвоєння будівельної адреси об'єкту будівництва та поштової адреси – закінченому об'єкту.
Законопроект також містить пропозицію замінити пайовий внесок у розвиток інфраструктури для малих громад податком на нерухомість. МЕРТ аргументує це тим, що пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту фактично виступає податком на інвестдіяльність. Сплачені на його рахунок гроші не мають чіткого цільового призначення, а отже, не обов'язково йдуть на інфраструктуру, пояснюється в аналізі регуляторного акта.
