Костянтин Яловий, український політик, громадський діяч. Ініціатор створення Екологічної стратегії Києва

 

Чим загрожують Києву зміни клімату та як до них можна адаптувати столицю

Глобальні зміни клімату матимуть далекосяжні локальні наслідки. І мегаполіси постраждають найбільше, бо місця щільної концентрації людей на обмеженій території особливо вразливі в умовах, коли інфраструктура міст аж ніяк не пристосована до потенційних загроз.

Перша ознака кліматичної кризи у великому місті – це аномально високі температури, що впливають на якість життя кожного. В Києві ми вже звикли щорічно фіксувати температурні рекорди. Так, минуле літо стало найспекотнішим з 1881 року при середній температурі +21,7ºС (це вище за кліматичну норму на 3ºС). Середня річна температура в Києві 2020 року складала майже 11ºС, тоді як в 1961-1990 роках вона становила лише 7,7 ºС.

У місті пережити екстремальну спеку набагато важче, ніж у сільській місцевості. Це явище називається міським тепловим островом. Тут безліч теплопоглинальних поверхонь (дахи, будівлі, дороги), які перетворюють Київ в одну величезну розжарену пательню. Люди страждають від колосального теплового стресу і у них виникає природне бажання – якнайдалі звідси втекти. Але далеко не у всіх є така можливість.

Кондиціонер із предмету розкоші стає предметом необхідності в кожній квартирі. Враховуючи низьку енергоефективність старих та частини нових будинків, все більше і більше енергетичних ресурсів йде не на опалення, а на охолодження Києва. За попередні 5 років споживання електроенергії в столиці виросло на 9% і ростиме такими ж, якщо не більшими темпами.  

Другий симптом кліматичної кризи – це постійні затоплення, коли деякі ділянки міста перетворюються на ріки та озера після раптових злив. Зливова каналізація столиці просто не пристосована до таких навантажень і не може пропустити крізь себе величезні потоки води. Між тим, її модернізацією не надто переймаються.

Третя ознака системних проблем, пов’язаних зі змінами клімату – це ураження транспортної інфраструктури. Дороги прискорено руйнуються, асфальт просідає, мости виходять з ладу. Яскравий приклад – не лише "втомлений" Шулявський шляхопровід, але й стратегічний міст Патона, що вже 68 років стоїть без капітального ремонту і в 2017 році офіційно був визнаний аварійним. До того ж населення міста різко поділяється на дві групи з нерівним доступом до комфорту в транспорті. Автомобілісти хоч і стоять в пробках, але можуть створити собі комфортне середовище за рахунок кондиціонера. А ось пасажири переповнених маршруток, тролейбусів і трамваїв, де немає сучасних засобів охолодження, піддаються атакам потужних теплових хвиль.

Четвертий ризик – це загроза нестачі питної води. Дніпро, звідки Київ черпає 25% життєдайної вологи перебуває на межі екологічної катастрофи, як через зміни клімату, так і через масові скиди в річку стічних вод та забруднення її фосфатами. Крім того,  водопровідна вода насичується залишковим хлором, марганцем, органічними речовинами, якими очищується, та проходить до споживача кілометрами старих заіржавілих труб, де "збагачується" шкідливими домішками. В результаті кияни вже сьогодні зіштовхнулись з водною кризою, бо вимушені масово купувати бутильовану воду.

Нарешті, п’ятий вершник наближення кліматичного апокаліпсису – інфекційні захворювання та алергії. Вчені Кембридзького, Гавайського університетів та Потсдамського інституту з вивчення змін клімату вже опублікували дослідження, в якому аргументовано переконують, що вірус SARS-CoV-2 почав розповсюджуватись через утворення "гарячої точки" переселення кажанів на південь Китаю внаслідок кліматичних змін. Отже, пандемією коронавірусу ми, ймовірно, завдячуємо клімату. Але крім COVID-19 в столиці в останні роки різко загострились алергічні реакції навіть у тих людей, які ними ніколи не страждали. Причина в тому, що збільшився сезон цвітіння трав і дерев, зросла кількість пилку, що виступає зовнішнім подразником для організму людини. За даними некомерційної організації Climate Central через 65 років кількість пилку у світі може подвоїтись і тоді число алергіків ще більше зросте.

Чи можна місту убезпечитись від усіх цих загроз?

На жаль, в повній мірі неможливо, бо багато залежить від національної політики, а також міжнародної солідарності держав в боротьбі з кліматичними змінами.

Але муніципальне управління, що спирається на продуману стратегію, здатне адаптувати міське середовище під нові реалії:

• Ініціювати пристосування державних будівельних норм до змін клімату, аби новобуди були максимально енергоефективними та не потребували надмірних затрат енергії на охолодження;
• Особливу увагу звернути на системи вентиляції та кондиціювання. Зобов’язати обладнувати закриті приміщення датчиками CO2, що дозволить контролювати якість повітря;
• Провести комплексну термомодернізацію старого житла;
• Формувати прибудинкову територію так, щоб у людей був доступ до зелених зон і питної води;
• Модернізувати міський транспорт, аби він при високих температурах не перетворювався на "душогубки";
• Ремонтувати дороги і мости, застосовуючи сучасні стійкі до високих температур технології;
• Використовувати "холодні" матеріали під час облаштування відкритих громадських просторів та створювати там доступ до джерел питної води;
• Переглянути норми з міського озеленення та максимально використовувати дерева для затінення будівель, а також практикувати озеленення самих будинків;   
• Не лише збільшувати кількість зелених зон, але й висаджувати ті рослини, які витривалі до високих температур;
• Формувати зелені коридори – пішохідні та велосипедні маршрути вздовж озеленених територій;
• Створювати на вулицях місця затінку за допомогою навісів з можливістю там відпочити;
• Обладнати центри охолодження для вразливих груп киян, які не мають кондиціонерів;
• Регулярно поливати дороги водою для охолодження поверхні;
• Модернізувати зливову каналізацію та збільшити її пропускну здатність;
• Налагодити систему сповіщення про екстремальні погодні умови та надзвичайні ситуації; 
• Вести статистику хвиль тепла, аби виявити найбільш небезпечні точки на мапі Києва.

Розроблена нашою командою Екологічна стратегія Києва до 2030 року може стати для столиці фундаментом реалізації цих та багатьох інших ініціатив. Важливо діяти якнайшвидше, щоб попередити згубні наслідки потепління та вчасно підготувати Київ до тривалого існування в новій кліматичній реальності.