Дана Ярова, Радниця заступника Міністра оборони, членкиня Громадської антикорупційної ради при Міноборони, волонтерка
Колись давно, на одному тренінгу особистісного росту учасникам було запропоновано ситуацію. Ви на кораблі, що тоне, на “Титаніку”. Шлюпок на всіх не вистачить. Оберіть, ви йдете в шлюпку чи лишаєтесь на “Титаніку”.
Я, як людина жертовна, обрала лишитись на “Титаніку”, бо ж мають врятуватись діти та інші люди. Я дивувалась, коли здорові чоловіки казали, що обирають шлюпку. Я засуджувала їх подумки. Але потім виявилось, що це було про намір. Залишитись живим чи померти. Саме про намір. І якраз я, яка обрала лишитись на “Титаніку” заради інших людей, не мала рації. А правильно вчинили люди, які обрали піти в шлюпку.
Що я бачу зараз. Ми засуджуємо один одного за якісь дії. Мене, наприклад, зараз засуджують за запуск великого новорічного проєкту, кошти від якого підуть на ЗСУ. Бо він веселий, життєрадісний, десь стьобний, десь відвертий. І я знаю, що цей великий проєкт наробить багато галасу. І буде багато осуду в тому числі, на кшталт, як ви можете сміятися, коли в країні війна.
Це як з вибором на “Титаніку”. Може таке трапитись, що я не доживу до кінця цього проєкту або під час його реалізації. Може, потраплю під обстріл, а може, перейду комусь дорогу через свою роботу в Міністерстві оборони. Ніхто з нас не знає, яким буде його завтрашній день. Але це про намір. Я обираю намір жити. Стільки, скільки відведено мені Богом. І я буду сміятися, не дивлячись на шалену втому, робити веселі проєкти, щоб хоч якось створити святковий настрій всім. І фарбувати губи червоною помадою, навіть, якщо це буде всім не подобатись. Бо людині, яка своїм наміром обрала здатись, не допоможе ніхто і ніщо.
Я бачила багато таких життєвих історій, де люди морально здавались, а потім фізично помирали. А ще бачила історії, де людині давали прогноз життя 3 місяці, а людина живе вже 8 років.
Це не про радість під час війни. І не про байдужість. Це про намір. Вибрати життя чи смерть. А там, як Бог дасть.
Обирайте життя і тримайтесь.
