Нова реальність, з якою треба вчитись жити: чому легалізація зброї на часі?
Дана Ярова, членкиня Громадської антикорупційної ради при Міноборони, волонтерка
Якось взимку я поверталась з якогось випробовування з нулів. Була ніч. Я дрімала в машині. Ми підʼїхали під шлагбаум в житловий комплекс в центрі, де я тоді жила, в звʼязку з блекаутом. Нас зупинили поліцейські. Мій помічник показав їм перепустку, яка дозволяє їздити в комендантську годину. Я дрімала. Але розбудила мене суперечка між помічником та поліцейським. Поліцейський вимагав якісь документи, які підтверджують відрядження на нуль.
Я долучилась до розмови. Поліцейський намагався вилучити спецперепустку і сказав, що зараз ми поїдемо до райвідділу. Бінго - подумала я. І так радісно підтвердила свою готовність туди поїхати, що вони від здивування почали від мене тікати. Я навіть вийшла з машини і наздоганяла їх, бо вони чомусь передумали везти нас в райвідділ. Але вони вскочили в машину і розчинились в тумані. За півтора роки війни, за всі поїздки вночі в дуже складних напрямках, через величезну кількість блокпостів з поліцейськими та військовими це був єдиний випадок. Єдиний.
І ще. Якщо ви бачите людину зі зброєю, навіть якщо вона перевищує свої повноваження, триста разів подумайте щось робити зайве. Бо людина зі зброєю може її використати. Бо там також люди. Вони також можуть помилятись, вони також можуть бути виснаженні психоемоційно та фізично. Бо війна. Бо всі стомились. Бо всі виснаженні. Але у них є зброя і вони можуть її використати. А у вас її немає і ви не вмієте нею користуватися. І ще. Після війни таких історій ми будемо чути дуже багато.
І найрозумніше, що можна зробити в цій ситуації - це легалізувати зброю. З метою хоча б зрозуміти скільки її, і у кого вона є.
А зброї буде дуже багато. Ви знаєте, скільки трофейної зброї на руках у військових? Я вам скажу, що дуже багато. Ви думаєте, що ті, хто повернеться в мирні міста її не привезуть? Ви помиляєтесь. Привезуть. Ви думаєте, що не виникне ситуації, коли її захочуть використати? Ви помиляєтесь. Бо люди, які без ротації вже півтора роки на війні знають лише один спосіб вирішити будь-яке питання - це використати зброю.
Що дасть легалізація?
1. Хоча б уявлення, скільки тієі зброї на руках. Я розумію, що не всі заявлять про її наявність, але більшість заявить.
2. Люди, які мають зброю на руках, хоч інколи будуть відвідувати нарколога та психіатра. Я розумію, що довідки можна купити, але хтось таки відвідає.
3. Саме розумне було б збирати їх раз в 3-6 місяців на полігонах. Постріляти, випити, поговорити, вибігати адреналін, на якому вони живуть вже півтора року. Бо повірте старому ПТСР-ку, адреналінова залежність є. І це також треба враховувати.
Нас чекає складне післявоєнне життя. І безліч складних викликів, з якими нам також прийдеться вчитись жити.
І перше, що всім треба запамʼятати, якщо ви бачите людину зі зброєю, і вона, може, й перевищує свої повноваження - не “бмкуйте”. Бо ви вже в програші. У вас зброї немає, у людини є. І ця зброя може бути використана проти вас.
Неприємні новини? Так. Але це нова реальність, з якою кожному з нас треба вчитись жити. Тому вчіть нові правила життя. Якими б неприємними вони не були.
