Від імені 500 присутніх на Службі вірян настоятель парафії св. Миколая о. Павло Вишковський ОМІ звернувся до очільників Міністерств культури 27 країн-членів ЄС. Кожному такому очільнику було особисто надіслано лист мовою його країни. Цими зверненнями релігійна громада прагне заручитися підтримкою урядовців держав ЄС у намаганнях повернути костел св. Миколая парафії, "щоб голос Парафії нарешті почули в українському уряді".

Віряни зазначають, що поки представники української влади демонструють брак доброї волі виконати взяті на себе зобов’язання та повернути костел св. Миколая вірянам, будівля костелу зазнає поступового і нещадного руйнування: "Вичерпавши усі засоби порятунку і повернення Костелу всередині країни, мусимо звертатися до Вас", – зазначено у зверненні.

Нагадаємо, що держава зобов’язана повернути будівлю Костелу Св. Миколая релігійній громаді Римсько-католицької церкви згідно з п. ХІ висновку Парламентської асамблеї Ради Європи Nº 190 (1995), а також Меморандумом між МКІП в особі екс-міністра Олександра Ткаченка та Парафією, за яким Мікульт мав передати костел громаді не пізніше  01 червня 2022 р.

"Просимо Вас та Вашу команду врахувати наше прохання в ході комунікації з українською стороною, зокрема в частині підтримки європейської інтеграції […] Важливо зазначити, що неповага до релігійних прав та потреб громадян з боку держави не може поєднуватися з євроінтеграційними прагненнями Українського Уряду", - зазначено у зверненні.

Віряни наполягають, що костел, зведений католицькою громадою Києва у XIX столітті власним коштом, має повернутися до неї, відновивши повноцінно статус парафіяльної святині для киян та гостей міста, для чисельних гостей з-за кордону, які відвідують Україну та з огляду на своє віросповідання шукають католицький храм, для зустрічі з Богом та спільнотою одновірців.

Парафія Св. Миколая продовжуватиме шукати засоби та ресурси як в Україні, так за її межами для відновлення історичної справедливості, порятунку Храму і повернення Його католицькій громаді. Крім цього, українці-католики очікують на лідерство в цьому питанні з боку нового очільника МКІП Ростислава Карандєєва.

Текст листа до міністрів культури країн ЄС:

"Висловлюємо Вам та всьому народові Вашої країни велику вдячність та шану за підтримку, надану українцям в ході героїчного протистояння України російській агресії. Ми, як вірна католицька спільнота, віримо, що зло буде переможене. Наші діти, батьки, брати і сестри жертвують своїми життями за нашу свободу, безпеку та правосуддя, які повинні існувати в світовій спільноті.

Водночас цим листом прагнемо заручитися Вашою підтримкою в іншому протистоянні, яке переживає український народ нині - це війна з байдужістю та зловживаннями, які перешкоджають відновленню історичної справедливості та реалізації прав українців на задоволення власних релігійних потреб.

Римсько-католицька парафії Св. Миколая у Києві, яку ми представляємо, вже 32 роки відстоює право на повернення будівлі Костелу Святого Миколая, взірця європейської сакральної архітектури, нашій релігійній громаді для служіння. Проте наша держава, яка нині розпоряджається Костелом через уповноважені виконавчі органи, не хоче почути нас. Наші дідусі та бабусі побудували прекрасний Костел святого Миколая у Києві в 1909 році, який був, на жаль, незаконно конфіскований комуністичним режимом у 1938 році і замінений на глушилку КДБ, склад, архів і врешті решт будинок музики.

Після радянського тоталітарного свавілля, яке затримало інтегральний розвиток нашого народу на десятиліття, настав час перемін. Напередодні проголошення Незалежності та після нього, проукраїнські державні мужі всіляко намагалися розірвати з жахливим минулим та направити розвиток України шляхом справедливості та євроінтеграції. Саме з огляду на це, наша держава отримала зобов’язання здійснити реституцію колишнього церковного майна, закріпленого у п. ХІ висновку Парламентської асамблеї Ради Європи Nº 190 (1995), про потребу "гарантувати релігійним інституціям, власність яких була націоналізована в минулому, реституцію цієї власності в належні строки або, якщо це неможливо, справедливу компенсацію". Про це зобов’язання, ПАРЄ нагадала Україні знову 24 квітня 2002 р. (Nº 1556). Варто зазначити, що це питання вже раніше лежало на столі Президента України і тому його указ "Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков 1 релігійних організацій" був підписаний вже 21 березня 2002 р. Nº 279/2002, тобто ще за місяць перед черговим нагадуванням ПАРЄ. Тоталітарну систему ми долаємо й сьогодні, та не тільки на полях жорстокої війни з російським загарбником, але і з його паростями у нашому народі. Церква, як ніхто відчула на собі ненависть тоталітарної системи та й сьогодні страждає від її решток.

Питання повернення церков віруючим може виглядати як дуже складний і довгий процес. Найчастіше, це помилкове враження. Тим більш у випадку храму св. Миколая у Києві. Український Уряд заявляє, що не може виконати взяті на себе зобов’язання щодо повернення Костелу громаді, через низку юридичних бар’єрів, які ж сам цей Уряд і створює. Зокрема, це стосується вдаваної неможливості перемістити художній колектив, який офіційно нині лише на папері користується будівлею Костелу, до іншої будівлі.

Як у багатьох інших ситуаціях навколо націоналізованого церковного майна, віряни нашої Церкви демонструють свідчення поваги до влади та ставляться зі зрозумінням, чекаючи на завершення процесу перенесення установ, які на даний момент використовують культові споруди для своїх цілей. Проте з храмом Св. Миколая, протягом десятиліть, наша громада зустрічається з цілим "серіалом" різноманітних вигаданих причин та відвертої брехні, з ціллю недопущення повернення святині парафії. Ситуація після пожежі у храмі (2021 року), повного звільнення храму художнім колективом, взяття храму на відповідальність парафіяльної спільноти, з оплатою всіх комунальних витрат, свідчить про те, що не має жодної об’єктивної причини, чому храм не можна повернути вже сьогодні, виконуючи укази та розпорядження Президентів України (1991,1992, 1994, 2003 рр.) та численні рішення Уряду. Нещодавно прийнятий закон щодо пам’яток архітектури прямо суперечить Закону про свободу совісті, ставлячи будівлю понад правами людини, а відновлення справедливості лише у вибіркових царинах, відтак перекреслюючи нашу євроінтеграцію та беззаперечну декомунізацію української ментальності.

Поки представники влади демонструють відсутність волі виконати взяті на себе зобов’язання та повернути Костел Святого Миколая нашій громаді, будівля костелу зазнає поступового руйнування через: негативний вплив наслідків пожежі та її подолання; вібрації, яку створюють потяги метрополітену; фактично не працюючу гідроізоляцію і підземні води, які йдуть під фундамент будівлі. Бездіяльність влади позбавляє не тільки наступні покоління, а, найімовірніше, вже наше покоління, перлини національної архітектури, процеси руйнування якої невдовзі набудуть незворотного характеру. Показово, що саме цього прагне держава-агресор, стерти засади української національної ідентичності, однією з яких є культура і віра. Нам розбите серце від того, що цей історичний шедевр розпадається, будівлі потрібен невідкладний ремонт. Наша влада не хоче повернути церкву її законним власникам, щоб ми могли врятувати і відновити її.

Костел має повернутися громаді, відновивши повноцінно статус парафіяльної святині для римсько-католицької спільноти столиці, для киян та гостей міста, для чисельних гостей з-за кордону, які відвідують Україну та з огляду на своє віросповідання, шукають католицький храм, для зустрічі з Богом та спільнотою одновірців. Храм має бути повернутий парафії, щоб вона могла служити всім знедоленим та пораненим війною (і не лише на тілі).

З огляду на це все вищезазначене, вичерпавши усі способи порятунку Храму в середині країни, ми мусимо звертатися до Вас цим листом з проханням у межах Вашої компетенції посприяти тому, аби наш голос почули в українському Уряді - повернули Костел Святого Миколая до парафії. Тож просимо Вас та Вашу команду врахувати наше прохання в ході комунікації з українською стороною, зокрема в частині підтримки європейської інтеграції, та постійно адвокатувати це питання перед уповноваженими особами Українського Уряду чи дипломатичного корпусу. Крім цього, важливо зазначити, що неповага до релігійних прав та потреб громадян з боку держави не може поєднуватися з євроінтеграційними прагненнями Українського Уряду.

У разі якщо у Вас чи Вашої команди виникне інтерес до нашого питання, ми відкриті до співпраці та готові надати інформацію, яка буде Вам потрібна.

Ще раз хотіли б засвідчити Вам свою повагу, вдячність та надію на те, що разом з Вашою підтримкою цінності та ідеали Європейської спільноти будуть захищені, зокрема, у випадку із порятунком і поверненням нашого Костелу.

Хай Господь благословляє Вас та Ваш Народ".