План протидії традиції навмисного підпалу або гри з вогнем доволі класичний і вимагає ритмічності та послідовності дій, пишуть експерти фонду WWF-Україна на своїй офіційній сторінці. 

Серед ключових кроків у WWF перераховуть:  

• Посилення відповідальності (як старт — підвищення штрафів, що передбачає законопроект 2339, підписаний 15 квітня президентом України).
• Вдосконалення системи контролю за спалюванням стерні, залишків врожаю та сухої рослинності. 
• Розбудова спроможності відповідальних органів, аби покарання порушників стало невідворотнім.
• Національна інформаційна кампанія (особливо у сезони високого ризику), яка говорить про можливі альтернативи “спалюванню”, а також враховує мотиваційний механізм підпалювачів та “допомагає” їм все ж почути давнє і тому майже не діюче: “бережіть ліс”.
• Сприяння локальним ініціативам і громадам, які готові долучатися до інформування та моніторингу пожеж. 

Проте, на думку представникыв фонду, проблема з пожежами полягає не лише у “вогняних традиціях” українців. Безпрецедентність розмірів минулорічних пожеж у різних місцях планети (зокрема, в Амазонії, Австралії, Сибіру) пов’язана з більш серйозними викликами, які здатні перетворити кожен тліючий сірник у масштабне стихійне лихо. Ми впевнені, що усі сторони, які долучилися до ситуації з квітневими пожежами в Україні, зараз готові дізнатися про ці виклики:

Зміни клімату та неконтрольована втрата природних екосистем — боліт, лісів, степів, луків та водойм, вільних від втручання людини.

Коли відкритий вогонь від найбільшої пожежі з часів аварії у Чорнобильській зоні згаснув, маємо час замислитися про передумови виникнення так званих супер-пожеж. Усвідомлення поступово перестає бути прерогативою тільки вчених та природоохоронців. Кабінет Міністрів України, розуміючи, що попереду посушливе літо 2020, вже виділив 100 млн гривень на роботу пожежників та рятувальників. За офіційними даними, цього року кількість пожеж в екосистемах України зросла на 30%. ДСНС України повідомив про знищення майже 18 тисяч гектарів природних систем і навіть вдається до емоційного “якщо так і далі йтиме, до зими вигорить вся країна”. Адже навіть весною, згідно Гідрометцентру України, дефіцит опадів становить 50% і більше.

Що Україна може зробити, аби знизити ризик супер-пожеж та надати більше стійкості екосистемам країни і власному добробуту, навіть за умов зміни клімату?
 

• Створювати більш стійкі, багатовидові ліси, наближені до природних.

Поширеною і усталеною в Україні є практика створення плантацій одновидових хвойних культур. Такі ліси схильні до поширення вогню та всихання, внаслідок низки причин, каталізованих змінами клімату. Деревина та хвоя насичені смолами і миттєво займаються.

На противагу — листяні та мішані ліси більш затінені, мають стійкіший мікроклімат та менш підвладні перепадам температури. Впалі дерева у таких лісах акумулюють у собі вологу і загораються набагато важче за суху соснову деревину в освітлених соснових плантаціях. 

Новий підхід має стати вибором системи сталого управління лісами на всіх рівнях. І йдеться про впровадження лісового господарства, яке передбачає наближене до природи та адаптоване до змін клімату лісівництво. Воно потребує: появи змішаних та різновікових лісів, а не одновікових, створених однією породою; відхід від суцільних рубок; висадку місцевих видів, притаманних конкретній місцевості. Але головне — вимагає зміни “філософії” лісокористування.

У WWF-Україна ми розуміємо, що зміна управління лісами - це “гра у довгу”. Однак, ефект, якого можна очікувати, — буде вагомим і позитивним для лісового господарства, збереження біорізноманіття, а також — запобігання супер-пожежам.
 

• Надати пріоритет збереженню старих українських лісів природного походження.

Це — цінні з точки зору біорізноманіття ділянки лісів, які охороняються в об’єктах природно-заповідного фонду, також праліси, квазіпраліси, природні ліси та інші цінні старі ліси природного походження. Високогірні праліси мають стільки вологи, що за нормальних умов поширення в них вогню здебільшого незначне. За оцінкою WWF, в Україні є близько 90 тисяч га лісів, що попередньо відповідають критеріям пралісів або квазіпралісів. 

Але це не скасовує того, що значне поширення вогню “штучними” лісами, за умов сильних посух, може запалити природні ліси у межах природно-заповідного фонду та інші цінні лісові ділянки, де мешкає велика кількість рідкісних тварин, та тих, які включені до Червоної книги України. У цій ситуації — гасити, зокрема, і праліси, буде набагато складніше, оскільки вони розташовані у віддалених ділянках та доступ до них обмежений.
 

• Ввести заборону на осушення боліт та впровадити національну програму їх відновлення. 

На Поліссі, наприклад, значна частина лісів зростає на землях, де болота були осушені. Їх відновлення знизить ризики поширення лісових пожеж, оскільки рівень вологи зросте. Окрім того, “живі” болота здатні утримувати вологу на території більш ніж 6 кілометрів навколо себе, що може підтримати і українське сільське господарство, яке потерпає від зміни клімату не менше, ніж ліси від пожеж.
 

• Припинити втрату природних систем України заради господарських цілей

У деяких областях України орні землі становлять понад 80% території. Це: знищує природний водний "буфер" (спроможність ландшафту накопичувати та зберігати воду); впливає на якість води та її баланс загалом. Тож, посуху на полях ми спостерігаємо вже у травні. З наукової точки зору, необхідно не тільки негайно припинити розорювати нові ділянки, а й повернути частину орних земель до стану луків, лісів, степів та інших природних систем, забезпечивши мозаїчність ландшафту, яка утримуватиме воду та захищатиме від посухи. Це включає відновлення водно-болотних угідь і торф’яників, особливо на Поліссі чи степових ділянок у землеробських областях.