Олександр Крамаренко, головред журналу Деньги

 

Для мене особисто край дратуючим явищем є розмови про можливу штучну девальвацію заради псевдовиконання бюджету. Або заради того, щоб хтось припинив купувати дорогі автівки чи телефони. Спробую пояснити, чому девальвація заради цієї мети не працює. І чому така штучна девальвація коштуватиме нам край дорого.

Власне, поштовхом для повернення до цієї теми була публікація у "Лівому березі" з розлогими цитатами міністра фінансів Сергія Марченка. Там пан міністр наполягає на штучній девальвації, тому що йому так буде комфортніше зводити державний бюджет. В мене край погана новина: це не є логікою фінансового директора, яким є насправді міністр фінансів стосовно держави в цілому. Це логіка бухгалтера. Причому, не головбуха, бо рівень головбуха вимагає рахувати наслідки. Адже на відміну від головбуха, пересічний бухгалтер опікується виключно обліком без аналізу ризиків етс.

Мета цього мого тексту – сприяти тому, щоб пан міністр повернувся на рівень фіндиректора, бо він точно може це зробити, певно йому заважає колосальна втома і відсутність часу для погляду з пташиного польоту на те, що відбувається, ось такого "хелікоптер в’ю", як кажуть американці.

Тож ось перша цитата: "На жаль, поки що ми живемо в досить специфічній реальності, коли в нас усе добре, є стабільність макроекономічна, курсова. Але ця реальність потребуватиме корекції, якщо ми хочемо перейти на військові рейки. Це обмеження суспільного споживання. Нам потрібно зменшити його в декілька разів, тому що ми споживаємо в основному імпортні товари й послуги, це визначає наш економічний потенціал"

Ось друга цитата: "…у мене був досить непростий діалог з командою місії МВФ у квітні, коли я поставив досить прості питання: чому в нас гривня укріплюється? Кому це потрібно? Звичайно, у мене власний інтерес як міністра фінансів. Простіше, коли гривня девальвує — у мене тоді баланси краще сходяться. Мені краще, коли в нас інфляція більша. Але з точки зору економічних інтересів і перспектив майбутнього це нормальна, правильна і логічна політика".

Після пари таких цитат в мене залишилось стійке враження, що пан міністр втратив орієнтири. Тому давайте про них для початку, про орієнтири.

 

Орієнтир №1 "Ми експортуємо послуги безпеки, зовнішнє фінансування – це оплата цих послуг"

Про це я говорив ще у березні-квітні 2022 року. І мені, до речі, дивно, чому ми робимо це значним чином в борг. Намагався сам собі пояснити це тим, що таким чином наші партнери створюють підстави для того, щоб згодом можна було витратити конфісковані російські активи на погашення таких боргів. А отже, щоб і партнери отримали компенсацію за витрачені на цю війну кошти.

Тобто ми маємо розглядати отримане зовнішнє фінансування не як покриття дефіциту торгівельного балансу, наприклад, або не як покриття бюджетного дефіциту, а в якості звичайної статті "експорт послуг", в даному випадку - безпековиї. І не сахатись та не лякатись витрат валюти на покриття структурного дефіциту на валютному ринку, а вважати це обов’язковим рядком витрат. 

Ми не можемо воювати без зовнішнього фінансування з країною, яка має в 9 разів більший ВВП інакше, ніж за чужі гроші. Це неможливо. І будь-хто, якщо вважає, що ми маємо воювати "за свої", просто пропонує нам рухатись у глухий кут. На цьому потрібно ставити крапку і щодо розмов про можливість підняття податків у країні, що втратила третину економіки, і про скорочення споживання, та взагалі про будь-що з фінансово-економічного арсеналу сталінського режиму, або гітлерівського.

 

 

 

Орієнтир №2 "Девальвація завжди наносить більше шкоди, ніж приносить позитиву. На порядок більше"

Тут для початку скажу доволі жорстку річ: досить брехати про укріплення гривні в жовтні-грудні 2023 року. З 23 лютого 2022 року гривня вже девальвувала на 31,8%. З початку жовтня, коли запровадили керовану гнучкість курсу і до 17 грудня гривня девальвувала на 1,2%.  Малюйте тренди, робіть технічний аналіз, будь що робіть, але я не бачу укріплення гривні.

Єдине, що можна якось притягнути за вуха – це наближення готівкових курсів до безготівкових. Але, наскільки мені відомо, імпорт оплачується за безготівковими курсами, за курсами міжбанку? Чи вже щось помінялось? До речі, наближення готівкових курсів до безготівкових – це крутий інструмент усунення спекуляцій та корупції. Бо множинність курсів – це погано. Край погано. Досвід Аргентини у поміч, якщо хтось це заперечуватиме.

Тобто закиди про укріплення гривні, на жаль чи на радість, але не мають підстав.

Пан міністр згадував про середньозважений за рік курс 40,7 неодноразово, явно, але в цій публікації – непрямо. На момент написання цього тексту курс складав 37,02. Нескладні розрахунки дають приблизно 44,35 на кінець 2024 року. Тобто девальвація має сягнути 19,9%. Це означає щонайменше 17% інфляції виключно за рахунок руху курсу гривні. Мій підрахунок прогнозної інфляції базується на сценарії 2022 року, коли девальвація склала 30,2%, а індекс споживчих цін виріс на 26,6%.

Тобто ще раз наполягаю: в поточних умовах відносно стабільний курс є запорукою відносно повільної інфляції. І це не баг, це – фіча. Так, курс є якорем для цін. Ні, це не є проблемою, це є можливість. І в цей момент нагадаю, що на утримання курсу відбувається не тому, що "палять резерви", а тому, що на валютний ринок планово і в обумовлених межах потрапляє отримане урядом зовнішнє фінансування.

Тож, ми точно хочемо втричі прискорити темпи інфляції за рахунок штучної девальвації? Пан міністр точно хоче збільшити вартість розміщення ОВДП? Пан міністр точно хоче звинувачень на адресу Кабміну та Президента щодо можливого невиконання зобов’язань по фінансуванню оборони та соціальних видатків? Бо фінансування на майже п’яту частину дешевшими гривнями не вирішить тих питань, які мають бути вирішені. Бо фінансування майже на п’яту частину дешевшими гривнями – це не про "баланси краще сходяться", це про введення і уряду, і суспільства в оману. Хоча суспільство стільки разів проходило подібні речі, що бачить такі рачі заздалегідь, його навряд чи можна легко обдурити.

Штучна девальвація та відповідно реальне прискорення інфляції – це завжди погано, виключень немає. Це зрив стабільності і внаслідок цього – подальша вже неконтрольована девальвація. Це втеча у валюту після того, як колосальними зусиллями наших закордонних партнерів фінансова система України стабілізувалась. Так, зусилля Кабміну та Нацбанку були край важливі для стабілізації, але без грошей наших партнерів, ані у Грушевського, ані у Інститутській не було б в руках потрібних для цього інструментів.

І замість висновків. Мене жахають подібні "словесні інтервенції". Нас достатньо лякають шахедами, блекаутами, ракетами, блокадою на західному кордоні, і так далі, і так далі. Та коли оплачуваний нами міністр починає жахати нас, платників податків, запровадженням штучної девальвації – це too much.

А тепер два слова про "купують дорогі автівки". За листопад в Україні було куплено приблизно 1200 легковиків та позашляховиків дорожче 60 тисяч доларів за одиницю. Тобто десь на 90 мільйонів доларів загалом. Все інше на приблизно втричі більшу суму  – то або відносно дешеві нові машини, або, переважно – вживані. В тому числі – автівки, які купують для військових. Ми хочемо підвищити витрати на весь імпорт? З якою метою? Щоб за ту ж зібрану по копійках суму мали купити не 3 "корча", а один? Або зібрали не сотню дронів, а лише вісемдесят?

Є дуже помічний інструмент стримування марнотратства – підвищене мито на люксові автівки, якщо вже вони так дратують пана міністра. В нас колись запроваджували 25 тисяч гривень податку на "люксові авто". Запровадьте 250 тисяч на час військових дій. Або 350. Або 550. Ефект для покупця люксової тачки буде той же самий, як від девалу на 20%, а так хоч бюджет заробить.

І в мене для усіх нас є чудова новина – саме цей інструмент, тобто податки та мита, належить до сфери відповідальності міністра фінансів. Не курсова політика, не монетарна політика, не штучна девальвація, а саме фіскальна, тобто митна та податкова політика. Пане міністр фінансів, чому не користуєтесь?