14:36 25.04.2024

Автор ОЛЕКСАНДР КРАМАРЕНКО

Коли воно знадобилось

8 хв читати
Коли воно знадобилось

Олександр Крамаренко, головред журналу Деньги
 

Взагалі я був і залишаюсь прихильником ідеї, що надто помітна частка держави в банківській системі – то недобре. Але чомусь в багатьох країнах частка ця доволі помітна. А в Україні вона перевищувала 56% за активами станом на початок 2024 року. Як до цього ставитись? Перш за все – тверезо. Замість спойлера: якщо б в Україні не було б потужних державних банків, то під час війни, можливо, довелось би націоналізовувати або брати під зовнішнє керування один-два найбільших приватних банків.  

Я почну з того, що суттєва роль банків, що належать державі, – не український винахід. «Зросло значення державних банків у регіонах ЄБРР за останнє десятиліття. Вони стали серйозними конкурентами для приватних кредитних установ, вони розширюють як активи та філіальні мережі», - пише ЄБРР у своєму спеціальному звіті «Transition Report 2020-21 The State Strikes Back».

Це працює, хоч не завжди

В якості прикладів саме банків у державній власності у дослідженні ЄБРР наведені NLB(Словенія), PKO(Польща), Ziraat Bank(Туреччина) – це якщо про сусідів України. Згадують, звісно, росію з її 59% частки держбанків та біларусь(67% частка держбанків), але там банки просто набули ознак невід’ємної частини тоталітарної екосистеми. Тож їх банками як такими не надто варто вважати.

Проте дуже велика частка держави у банківському секторі спостерігається у двох найбільших за населенням країнах – КНР(59%) та Індії(67%). Це дозволяє їх урядам проводити агресивну промислову та будівельну політику, але наражає ці країни на високі ризики фінансової кризи. Зараз хіба що колосальне зовнішньоторгівельне сальдо та накачування системи грошима рятують китайські державні банки від падіння під тягарем іпотечно-будівельної кризи. 

То, може, це притаманне тільки країнам, що розвиваються? Ні. В Німеччині частка держбанків складає 37%, але це, скоріше, спадок того періоду, коли під час денацифікації в країні довелось спочатку демонтувати нацистські банки, а потім майже з нуля будувати щось нове.

В Ісландії (66%) та Португалії (37%) частка державних банків доволі висока. Але це результат того, що за гроші платників податків рятували проблемні банки під час фінансової кризи. До речі, саме з цієї причини набули державного власника в Україні Приватбанк та Укргазбанк. Націоналізація Сенс Банку відбулась внаслідок накладення санкцій на його бенефіціарів вже під час повномасштабного вторгнення. Якби не ці обставини, то в Україні частка державних банків не перевищувала доволі затишних 20%.

Але що сталося, то вже сталось. І як в будь-якому іншому явищі, в державних банках є не тільки мінуси, але й плюси. Про мінуси відомо більш ніж багато. «Політично вмотивовані кредити» - це був реально бич приблизно до 2013 року включно, та й потім не без них було. Ситуація, коли держбанк кредитував на дурні гроші державну корпорацію, в якій ті гроші танули та прилипали до рук – це була вельми стандартна історія. Не менш стандартна історія, коли наближені до Януковича персонажі отримували для своїх приватних бізнесів карколомно дешеві, довгі та великі кредити – також пам’ятаймо.

Але, як вважає все ж той ЄБРР, за умови якісного корпоративного управління цю ваду державних банків – менш сувора селекція позичальників, - можна перетворити майже на перевагу. Дійсно, маючи за спиною державу, такий банк здатний демонструвати більші апетити до ризику, до активного кредитування. Не дарма українські державні банки більш ніж активно працюють з малим та середнім бізнесом навіть під час війни.

Як воно в Україні, бути державним

Особливості державних банків дозволяють їм пом'якшувати вплив економічних потрясінь на домогосподарства, малі підприємства та навіть на цілі регіони. Звісно, державні банки при цьому зазвичай менш іноваційні, хоча приклади Приватбанку, Ощадбанку та Укргазбанку можна наводити в якості певних виключень. Той же Укргазбанк доволі творчо позиціонувався в якості банка для еко-переходу. Приватбанк зберіг фокус на роботі з приватними особами та малим бізнесом, ефективну систему дистанційного обслуговування. Але і йому довелось чимало сил прикласти до розчищення балансу від поганих кредитів, власне, за допомогою докапіталізації від держави.

Набагато складніше було Ощадбанку, який успадкував не одну(як Приват), а дві проблеми з початку 2000х: в значній мірі «політично вмотивований» кредитний портфель та соціальну роль «банку останньої надії».

Це призвело до того, що з 2014 і приблизно по 2019 рік Ощадбанк витрачав зароблені кошти на перехід від жахливої архаїчної бізнес-моделі до більш адекватної та сучасної, а також на розчистку балансу від колосальної кількості безнадійних «політично вмотивованих» кредитів з попередніх років. Все це відбувалось на тлі російської агресії з 2014 року, тож у максимально несприятливих умовах.

Як і раніше, Ощад присутній в депресивних районах та населених пунктах. З звичайної логіки комерційного банку там варто було все зачинити на замок і піти, але держава в якості акціонера вимагає підтримання ролі найбільш доступного банку з максимальною мережею відділень.

Та не всі державні банки успішно пройшли жахливий для банківської системи період 2013-2015 років. На той момент найбільшими державними банками і до того ж банками, які мали виключно державу в якості власника у попередні роки були Ощадбанк та Укрексімбанк. Внаслідок «політично вмотивованих» кредитів з 2010-2013 років та внаслідок втрати активів на анексованих Росією територіях Ощадбанк зазнав колосальних збитків. Зокрема, у 2014 році вони сягнули 10,15 млрд гривень, а у 2015 склали 12,27 млрд грн. Зміна керівництва у 2014 році та підтримка з боку держави дозволили банку вийти на прибуткову роботу, а прибуток у 0,69 млрд грн був отриманий навіть за підсумками жахливого для банківської системи 2022 року. З березня 2014 року до листопада 2020 року посаду голови правління Ощадбанку обіймав Андрій Пишний, з листопада 2020 року її посідає Сергій Наумов.

Дещо інакше склалась ситуація навколо Укрексімбанку, який хіба не найбільше постраждав від «політично вмотивованих» кредитів в період до 2014 року. Збиток банку за підсумками 2014 року склав 10,75 млрд грн, за підсумками 2015 року – 14,1 млрд грн, за підсумками 2016 року – 1 млрд грн. У 2017 року банк нарешті отримав прибуток – 1 млрд грн. У 2018 році прибуток склав 0,96 млрд грн, 2019 році - 0,6 млрд грн. У 2020 році знов колосальні збитки – 5,3 млрд грн. Але у 2021 році ситуація покращилась, був отриманий прибуток 2,7 млрд грн.

Та під час війни Укрексімбанк знов почав демонструвати збитки: майже 8 млрд грн за підсумками 2022 року. Завдяки підтримці з боку держави, 2023 рік, як і інші державні банки, Укрексім закінчив з прибутком – 5,2 млрд грн. З 1 лютого 2013 року по серпень 2014 року банком керував Віталій Білоус. Тобто майже півроку банк контролювався людиною, яка була отримана у спадок від часів Азарова-Януковича. З серпня 2014 року по березень 2020 року банк очолював Олександр Гриценко. Хоча в листопаді 2019 року він був затриманий СБУ, тобто кілька місяців банк, схоже, не мав сталого керування. З березня 2020 року по жовтень 2021 року Укрексімбанк очолював Євген Мецгер, який пішов з посади внаслідок скандалу, пов’язаного з конфліктом з журналістами під час інтерв’ю. З жовтня 2021 року виконуючим обов’язки голови правління Укрексімбанку був призначений Сергій Єрмаков, якого на цій посаді остаточно затвердили в березні 2022 року. Єрмаков очолює банк і дотепер.

Тобто ситуація виглядає так для державних банків, як і сказано у звіті ЄБРР: ключем до ефективної роботи є якісне корпоративне управління, можливо, навіть в значно більші мірі, ніж для банків з приватними акціонерами.

Що воно буде далі

Напевне, вихід на прибутковість закінчився б для Ощадбанку як і для Приватбанку приватизацією. Адже це банки з найбільшими мережеми відділень. Але сталось повномасштабне вторгнення росії. І виявилось, що державі ці два банки дуже і дуже допомогли саме як частина фінансової інфраструктури, яка не відмовляється від задач будь-якого рівня ризикованості, яка не зважає на тимчасове падіння прибутку, яка приходить у звільнені міста буквально на третій день, як там припиняється стрілянина.

Ніякий приватний комерційний банк не наважився б на таку діяльність, та і вимагати від приватного банку подібних дій також було б не варто.

Навіщо я про все це написав? Тому що війна ще не скінчилась. Тому що безвідмовні державні банки саме зараз край потрібні, а істерика щодо того, ніби вони в таких умовах не надто прибуткові чи не надто ефектно виглядають – не потрібна зовсім. Ми ще побачимо купу атак на державні банки як мінімум з двох причин.

По-перше, це логічно з точки зору потенціальних покупців на тлі вимог негайно приватизувати держбанки, хоч до закінчення воєнних дій вдаватись до приватизації – не надто добра ідея. Бо в умовах війни їх ринкова вартість непристойно низька.

По-друге, спробую висловити припущення, що серед конкурентів є бажаючі отримати солодкі проекти на кшталт обслуговування персоналу Сил оборони. Або хоча б частинку цих проектів. Так, держбанки непогано заробляють на цьому. Так, в держбанках накопичуються чималі залишки на рахунках військових, а також на рахунках певних державних установ. Але якщо розглянути це як певну компенсацію за обов’язок першими повертатись у зруйновані агресором міста та тримати мережі відділень навіть за умови відпливу населення з певних територій? Тоді, певно, бажаючих отримати солодкі проекти дещо поменшає.

Власне, замість підсумку. Ми точно побачимо приватизацію великих поки що державних банків. Але, мабуть, все ж після Перемоги.

А поки що я скористуюсь нагодою подякувати за працюючу фінансову систему банкірам не тільки з державних банків, але майже усім банкірам, і з приватних банків також. Чому майже? Бо є в нас один цікавий недержавний банк, який вимагав від клієнтів-юросіб не тільки відзвітувати про участь у виконанні оборонних замовлень, але й гарантувати подальшу неучасть в таких замовленнях. Але про нього та подібних – вже якось іншим разом.  

Як держбанки відпрацювали 2023 рік*

Банки з державною часткою

Прибуток/(збиток) до оподаткування

Витрати на податок на прибуток

Адміністративні та інші операційні витрати

АТ КБ "ПриватБанк"

72 765 259

35 000 574

24 372 510

АТ "Ощадбанк"

9 500 509

4 748 246

15 334 682

АТ "Укрексімбанк"

5 217 473

0

3 542 419

АБ "УКРГАЗБАНК"

4 660 902

2 724 477

4 466 087

АТ "СЕНС БАНК"

4 763 764

-275 585

6 833 962

Всього

96 907 907

42 197 713

54 549 660

* Дані НБУ, в тис грн

 

РЕКЛАМА

ОСТАННЄ

ОЛЕГ ВИШНЯКОВ

Як диктатори поширюють антисемітизм: приклад Лукашенка і Путіна

ОЛЕКСАНДР САЄНКО

Двостороння безпекова угода між Україною та США: чого чекати Києву?

МИРОСЛАВ ЛАБА

Про ризики “клубу білого бізнесу” та презумпцію невинуватості

РУСЛАН ЗАПАРАНЮК

Євроколія з Чернівців до Румунії: як вона здатна змінити економіку країни

ДАНА ЯРОВА

Маленька чорна сукня. Світлій пам'яті фотографа ЗСУ Арсена Федосенко

ВІТАЛІЙ КОВАЛЬ

ТРЦ, готель та завод: велика приватизація в Україні розпочнеться з гучних імен

АНДРІЙ СТАСЕВСЬКИЙ

Smart Grid – наша відповідь на загрозу тотальних віялових відключень

ВІТАЛІЙ МУЗИЧЕНКО

Як отримати протез безоплатно: державна програма забезпечення допоміжними засобами реабілітації

СЕРГІЙ РАСПУТНИЙ

Скільки коштує небезпека, або що не так з державними будівельними нормами про сховища

ГАЛИНА ЯНЧЕНКО

Оновлений сайт “Прихисток” - що змінилося для користувачів

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА