Олександр Крамаренко, головред журналу Деньги

 

Маємо чималі сумніви щодо того, скільки грошей отримає Україна з тих мільярдів доларів, що були обіцяні Києву Вашингтоном в рамках двосторонніх ініціатив та в рамках ініціативи G7 під назвою ERA. Спробуємо порахувати, наскільки це для нас може виявитись критичним.

Якщо дуже грубо окреслити ту допомогу, на яку розраховує Україна, США мали наміри та зобов’язання по двох основних напрямках. Перше – це надання озброєнь, боєприпасів та послуг, що мали підтримувати спроможність України чинити опір російській агресії. Ми всі уважно спостерігаємо за навалою заяв, декларацій, чуток та реальних рішень. Вони, відверто, викликають занепокоєння. Але прогнозувати реалізацію саме цих намірів – точно не моя справа.

Так, ми розуміємо важливість подальшої військово-технічної підтримки України, так само усвідомлюємо, що це мільярди доларів в грошах. Ми також розуміємо, що від цієї допомоги залежать і стійкість фронту, і вартість цієї стійкості у найдорожчій валюті – у людських життях. Після україно-американської зустрічі у Джидді 11 березня визначеності трохи більше – військово-технічна допомога відновлена, але як воно буде надалі -  немає підгрунтя для притомних прогнозів саме по цьому напрямку.

Суттєво більше розуміння щодо прямого зовнішнього фінансування українського державного бюджету.   

У своєму інфляційному звіті, що був оприлюднений у січні 2025 року, Національний банк України зазначив у своїх очікуваннях, що «…у 2025 році Україна отримає 38.4 млрд доларів США зовнішнього фінансування. Ураховуючи заходи уряду з нарощування власних надходжень і залучення на внутрішньому борговому ринку, цих коштів має вистачити для повного покриття запланованого дефіциту бюджету на цей рік (близько 19% ВВП без урахування грантів у доходах) без звернення до емісійних джерел. Зі свого боку НБУ зможе компенсувати структурний дефіцит валюти в приватному секторі та згладжувати надмірні курсові коливання».

Тобто це базовий сценарій, який мав би на виході демонструвати стійкість державного бюджету, а також валютного ринку. Цю цифру варто відзначити. Так само варто відзначити, що у поточній невизначеності цей прогноз виглядає найбільш обгрунтованим.

Надалі НБУ враховував у своїх сценаріях залучення 25 та 15 млрд доларів відповідно у 2026 та 2027 році. Проте, я б саме зараз не надто звертав увагу на ті цифри, бо їх можуть ще не раз і не два переглядати – сподіваюсь, у більший бік.

У 2025 році Україна має отримувати зовнішнє фінансування переважно у межах механізму Extraordinary Revenue Acceleration (ERA) Loans for Ukraine. Важливо, що кошти ERA від ЄС та Великобританії можна безпосередньо використати на оборонні потреби.

Дуже круто, що позика ERA є фактично грантом, оскільки її погашення відбуватиметься виключно за рахунок майбутніх доходів від знерухомлених російських суверенних активів.

Важливо, що вже зараз йде активне обговорення механізмів використання не тільки доходів від російських заморожених активів, але й власне цих активів. Нацбанк від початку активно просував цю ідею, за підтримки колег з уряду, звісно – і вона вже не сприймається нашими партнерами як недосяжна. Це дуже важливо на тлі того, що є ненульовий ризик того, що США можуть запровадити негативні дії щодо фінансової та військово-технічної підтримки України.

Ризик недоотримання очікуваного фінансування в поточному році НБУ все ще вважає відносно невисоким, хоча на наступні роки невизначеність характеризує як доволі значну. В тому числі через те, що відповідні бюджети держав-партнерів на поточний рік вже ухвалені, а на наступні роки – ще ні.

Наприклад, голова НБУ Андрій Пишний на брифінгу 6 березня запевнив, що Нацбанк у своїх прогнозах залишається у межах базового сценарію. Тим самим від підтвердив ті свої оцінки, що він оголошував раніше – 38,4 мільярди доларів зовнішнього фінансування: «..маємо необхідні запевнення від партнерів про надання Україні у 2025 році допомоги обсягом 38,4 млрд доларів США».

Він також обережно згадував і про те, що зовнішнє фінансування може бути дещо більшим ніж ця оцінка - 38,4 млрд доларів. Тим самим НБУ подає сигнал ринку, що курсова політика буде зваженою та конструктивною, а це зменшує невизначеність для нас усіх. Насправді, це дуже важливо. Тому що на стабільності гривні та стабільності лінії фронту тримається наразі вся економіка.

Звідки беруться ці цифри?

 

Мільярди поштучно

Приблизно 2,7 мільярди доларів має надати цього року МВФ.

ЄС має надати приблизно 15,1 млрд євро в межах механізму ERA (Extraordinary Revenue Acceleration for Ukraine). Але поки що незрозуміло, скільки з цих коштів буде отримано саме у 2025 році.

Далі – фонд FIF, яким керує Світовий банк. Через цей фонд мають йти гроші в рамках механізму ERA від США, Японії, Канади та Великобританії.

Із Британією найпростіше – 1 березня підписана угода на надання Україні 2,26 млрд фунтів стерлінгів (близько 3 млрд доларів США). І там є можливість витрачати на оборону – як і з коштами від ЄС.

Точно не буде проблем із отриманням 5 мільярдів канадських доларів (дорівнює приблизно 3,5 млрд доларів США) від Канади та 471,9 млрд ієн (дорівнює приблизно 3,2 млрд доларів США) від Японії.

Найбільший внесок у фонд FIF, яким керує Світовий банк, запланований від США – 20 млрд доларів. І тут, в цьому моменті, є сумніви – як бути із оголошеннями про припинення допомоги, що оприлюднила нова адміністрація Білого Дому у лютому-березні.

Але якщо згадати деталі процесу, складається впевненість, що ці гроші – вже на рахунках Світового банку. Зокрема 10 грудня 2024 року попередній міністр фінансів США Джанет Йєлєн оголосила (наводжу цитату англійською, щоб уникнути різночитань): "These funds – paid for by the windfall proceeds earned from Russia’s own immobilized assets – will provide Ukraine a critical infusion of support as it defends its country against an unprovoked war of aggression." Тобто, згідно із буквою повідомлення, що розміщене на сайті міністерства фінансів США, ці 20 млрд доларів вже «сплачені»(«paid»). 

Це все те, що має піти у державний бюджет. І це разом складає майже 44,5 млрд доларів в еквіваленті. Частково ці кошти перейдуть на 2026 рік. Тож підсумкова цифра може виявитись дещо меншою. Але все ще зберігається ризик припинення фінансування з боку фонду FIF, яким керує Світовий банк, саме в частині, яка створена за рахунок американських коштів. Тримаємо кулаки за те, що ті гроші вже «paid» в бік Світового банку. А отже СБ надасть їх Україні.

Ми доволі швидко можемо отримати сигнал про подальшу долю цих коштів – дещо непрямий сигнал, але вже який є. Я маю на увазі рішення ради директорів МВФ щодо сьомого перегляду програми EFF, яке очікується до кінця березня. 28 лютого місія МВФ оголосила позитивний висновок за результатами своєї роботи у Києві та Варшаві. Цього разу Україна має отримати 0,4 млрд доларів. Сума символічна в межах потреб, але символ – вкрай важливий.

Зазвичай директори МВФ після позитивних висновків місії узгоджують надання коштів без зайвого клопоту. Якщо цього разу рада не ухвалить – доведеться непокоїтись про долю 20 мільярдів доларів американського внеску у механізм ERA. Якщо ухвалять – продовжимо сподіватись далі.

Ще доволі часто згадують про 12,5 млрд євро від ЄС в рамках програми Ukraine Facility, що очікуються цього року. Але в тих коштах не тільки і не стільки підтримка бюджету, скільки про відновлення. Також потрібно, але сили оборони тим не профінансуєш.

Тож заради посилення фінансової стійкості доведеться ще активніше промотувати ідею про вилучення Євросоюзом не тільки доходів від знерухомлених російських активів, а власне самих цих активів на користь України. Зараз ідеальний час для цього.

 

Долари та євро – ще не все

Ще будуть кошти від північно-європейських членів НАТО на двосторонній основі, але, думаю, значним чином через механізми військово-технічної підтримки. Потреба у таких механізмах буде значно вищою, ніж прогнозувалось з початку – через ризики припинення підтримки з боку США. Ці ризики не зняті зі столу. Тому ключовими викликами будуть два:

А) знайти можливість посилити фінансування оборони за кошти іноземних партнерів.

Б) знайти постачальників, які погодяться надати зброю і не передумають в останню хвилину.

Судячи із березневих ініциатив ЄС, пункт А) буде доволі легко досягнутий. Я маю на увазі їх новий кредитний інструмент на 150 млрд. євро на оборонні цілі. А також рішення ЄС про скасування бюджетних обмежень на військові витрати. Тобто у країн ЄС витрати на оборону не будуть враховуватись при розрахунку прийнятної межі державного дефіциту та суми боргу.

А от із пунктом Б) доведеться доволі сильно постаратись. Кажуть, у Південної Кореї прямо зараз є приблизно все, що потрібно Україні на полі бою. І Польща має позитивний досвід закупівлі та локалізації південно-корейської військової техніки. Судячи із позитивного досвіду постачання французських «Міражів» в Україну, Париж також готовий розпечатати арсенали.

Резюме? Гроші на цей рік – будуть. А от за зброєю доведеться побігати по базару.