Аукціони з підтримки ВДЕ: чому в Україні вони поки що не привертають увагу інвесторів?
Роман Волошенюк, комерційний директор Elementum Energy
Реалізацію в Україні "зелених" аукціонів як підтримки виробництва електроенергії з альтернативних джерел поки що не можна назвати успішною. Інвестори практично не зацікавлені брати в них участь. Підтвердженням цьому є кількість заявок. Зокрема, на перший аукціон по СЕС, що мав відбутися в березні 2025 року, не подався жоден із потенційних учасників.
Чому так відбувається, як це можна виправити та чи готова держава оперативно вирішувати наявні проблеми з аукціонами для ВДЕ?
Аукціони для ВДЕ: старт із запізненням (і з історією)
"Зелені" аукціони – це механізм для стимулювання розвитку відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Хоча аукціони були передбачені українським законодавством ще з 2019-го зі строком надання підтримки 20 років з моменту вводу в експлуатацію нового об’єкта генерації енергії, фактично перші 3 пілотні "зелені" аукціони відбулись лише наприкінці 2024 року вже зі строком підтримки 12 років. Аукціони мали тривати до 2029-го.
Розподіл квот мав відбуватися на аукціонах закритого типу, коли конкурентні пропозиції не розкривають. Платформою для проведення обрали Prozorro.Sale.
При цьому, за умовами проведення, цінові пропозиції не мали перевищувати приблизно 9 євроцентів за кВт*год для сонячних і вітрових електростанцій та 12 євроцентів за кВт*год для інших видів відновлюваної енергетики (більш детально див. таблицю до Закону Україну "Про альтернативні джерела енергії").
2019 рік – рік початку першої кризи платежів перед ВДЕ-виробниками. Недостатність тарифу на передачу та затримки з проведенням першого пілотного аукціону, запланованого на грудень 2019 року, дали негативний сигнал інвесторам: "зелена" енергетика не на часі. Почався процес втрати довіри інвесторів, і його наслідки відчутні й зараз.
"Зелені" аукціони працюють за таким принципом: інвестор подає заявку з ціновою пропозицією, де враховані ці ліміти та заявлена потужність, на яку він бажає отримати підтримку в межах квоти. Розмір банківської гарантії становив 5 євро за 1 кВт заявленої потужності.
В аукціоні перемагають учасники, які запропонували найнижчу ціну. Для підтвердження своїх зобов’язань вони повинні надати банківську гарантію в розмірі 15 євро за 1 кВт заявленої потужності.
Переможці зобов’язані ввести в експлуатацію заявлені генеруючі потужності у встановлені строки: для сонячних електростанцій – до 18 місяців, для інших видів генерації – до 36 місяців з моменту підписання договору. Крім того, впродовж шести місяців з дня укладення договору з "Гарантованим покупцем" необхідно придбати права на земельну ділянку для будівництва та укласти договір про приєднання до електромереж із відповідним оператором.
За період з жовтня 2024 до березня 2025 року відбулось 4 аукціони, де виявився лише один переможець на обсяг у 900 кВт, коли на цих аукціонах було запропоновано загалом 143 000 кВт.
На 2025 рік поки що заплановано чотири аукціони, перший з яких мав відбутися в березні, але охочих взяти в ньому участь не знайшлося, власне, як і в двох аукціонах 2024-го. Аналогічна ситуація склалася і з квітневим раундом – він відбувся без жодного учасника.
Ситуація має дещо неоднозначний вигляд, адже від держави ми чуємо про дефіцит електроенергії через російські обстріли, спрямовані на руйнування української енергетичної інфраструктури. А також про важливість децентралізованої генерації для стійкості енергосистеми в умовах обстрілів.
Чому інвестори не виявляють зацікавленість в аукціонах?
Насамперед, звернемо увагу на квоти. У інвесторів, які працюють в Україні, є набагато більші проєкти будівництва, ніж запропоновані наразі квоти в аукціонах — на одного інвестора приходиться 25%. Це значно зменшує можливість для великих проєктів стати переможцями.
Наприклад, потужність Дністровської вітроелектростанції, якою оперує Elementum Energy, становить 100 МВт, відповідно вона не попала б у квоти 2024 року.
Серед інших моментів, що роблять аукціони непривабливими для потенційних інвесторів, можу відзначити діючий спосіб розрахунків між державою та інвестором.
Фактично, йдеться про CfD-контракт (віртуальний cPPA) – фінансовий механізм стабілізації ціни для двох сторін. Суть його в тому, що виробник отримує прогнозований фіксований дохід, а держава, у випадку таких аукціонів, отримує дохід, якщо ринкова ціна вище, або компенсує виробникові недотримані кошти від падіння ринкової ціни.
Однак наразі ціни на аукціони для нової генерації нижчі ринкових, що потенційно знижує привабливість таких проєктів.
Щоб усунути цей недолік, варто розглянути зміну механізму CfD на механізм ринкової премії, який поєднує переваги фіксованої аукціонної ціни і ринкового механізму. У такому кейсі виробник самостійно продає електроенергію на ринку, а держава компенсує йому різницю між ринковою ціною та фіксованою аукціонною у разі зниження ринкових цін.
Таким чином, інвестори матимуть гарантовану нижню ціну, що також є запорукою перед кредиторами, та матимуть можливість отримувати більш справедливу ринкову ціну. При переході на механізм ринкової премії також важливим пунктом є обмеження генерації, що може суттєво вплинути на рентабельність проєктів через зменшення бази нарахування премії та, відповідно, участі інвесторів у таких аукціонах. Цей недолік регулювання потрібно усунути.
Водночас, спочатку треба усунути недоліки, які показало застосування ринкової премії на практиці, в українських реаліях.
Так, на відміну від "зеленого" тарифу – іншого механізму підтримки, за яким оплачується вся вироблена електроенергія та обсяги, що не були вироблені через обмеження системи, у механізмі ринкової премії вартість компенсується лише в тій частині, що була вироблена.
Зокрема, якщо електростанція надає послугу енергосистемі зі зменшення генерації у разі профіциту, вона не отримує премію на ці обсяги, що фактично зменшує базу нарахування.
Це створює додаткові ризики для виробників, які працюють за механізмом ринкової премії, оскільки виробники на інших механізмах підтримки отримують повну оплату навіть за обмежений обсяг. І що найголовніше, вони обмежуються в останню чергу, в тому числі після виробників на механізмі ринкової премії.
Такі регуляторні обмеження суперечать початковій логіці законодавства, в яке закладався принцип обмеження в останню чергу будь-якої ВДЕ генерації, а також кліматичним цілях, багато з яких зосереджені на мінімізації роботи станцій, що працюють на викопному паливі, коли є краща альтернатива.
Друга проблема – з оплатами. Наразі за всіма механізмами державної підтримки, в тому числі ринковою премією, спостерігаються затримки та накопичення боргів.
За 11 місяців дії механізму ринкової премії, який діє для чинних виробників з відновлюваних джерел енергії, в 2024 році виплати відбулися лише в останні дні грудня і лише за 3 місяці, тоді як виплати за "зеленим" тарифом, хоч і не в повному обсязі, здійснювалися щомісяця, але при цьому борги за "зеленим" тарифом формуються ще з 2022 року.
Поступове погашення заборгованості за механізмом ринкової премії та "зеленим" тарифом (на піку сягала 30 млрд грн) відбувається у 2025 році, наразі вона становить більше 22 млрд грн. Такі постійні борги перед інвесторами не надають обнадійливих сигналів щодо виконання державою своїх зобовʼязань за результатами аукціонів.
До всього цього варто додати військові ризики, які також змушують інвесторів добре зважувати, чи варто брати участь в державних аукціонах.
Наскільки держава розуміє проблему з аукціонами та готова її вирішувати?
На державному рівні триває діалог щодо механізму аукціонів для ВДЕ, зокрема консультації з міжнародними експертами та компаніями, які вже будують об’єкти в Україні. Є певне порозуміння та намір усунути бар’єри, що роблять механізм аукціонів недієвим. Однак ключове питання – як ці обговорення втіляться у реальні зміни.
Експерти ринку пропонують розглянути збільшення квот і відсотка, що приходиться на одного інвестора, до 50%. Також – змінити CfD на ринкову премію.
Крім того, пропонується продовжити термін для аукціонів до 2034 року, оскільки було втрачено 5 років, як йшлося на початку матеріалу.
Зараз вирішальною є підтримка народних депутатів, щоб пропозиції від експертів та бізнесу знайшли своє відображення у змінах до законодавства.
Аукціони для "зеленої" енергетики – досвід інших країн
Аукціони – механізм, який ефективно і давно працює в країнах Європи.
За перше півріччя 2024 року в рамках аукціонів уряди європейських країн надали підтримку 19,7 ГВт новим вітроенергетичним потужностям. А саме 6,5 ГВт для наземних та 13,2 ГВт для офшорних вітроелектростанцій. За результатами 2024-го року очікувана потужність на аукціонах становить 40 ГВт для вітроенергетичних обʼєктів.
Наприклад, у Німеччині цьогоріч було проведено вже 5 аукціонів з 559 заявками на сумарну потужність 15,5 ГВт. Нідерланди у 2024 році провели аукціони на 4 ГВт, Данія – приблизно на 9 ГВт офшорної вітроенергетики на п'яти окремих ділянках. Польща оголосила про плани суттєвого розширення потужностей офшорної вітроенергетики з проведенням чотирьох аукціонів у період з 2025 по 2031 рік, що дозволить досягти загальної потужності до 12 ГВт.
Якщо повернутися до поточних українських реалій, то аукціон на цей рік по ВЕС передбачає сумарно 250 000 кВт, тобто лише 0,25 ГВт, що значно менше, ніж у країнах ЄС.
Потенціал у нас насправді є, девелоперські проєкти, які мають доволі жвавий інтерес інвесторів до реалізації, потенційно складають 4 ГВт ВЕС, тому тепер справа за тим, щоб зробити механізм аукціонів привабливим для інвесторів і відновити їхню довіру до держави, аби проєкти стали діючими електростанціями, а не залишились лише на папері.