17:35 19.05.2023

Автор МИКОЛА ФІЛОНОВ

Інформаційний фронт України: медійники повинні стати хедлайнерами українського сегменту Telegram

4 хв читати
Інформаційний фронт України: медійники повинні стати хедлайнерами українського сегменту Telegram

Микола Філонов, журналіст, громадський діяч, засновник медіа-холдингу "Новини Вінниці"

 

Українська редакція "Forbes" на основі дослідження  USAID-Internews підготувала аналітичний огляд – звідки українці отримують новини під час війни https://forbes.ua/money/koroli-novin-khto-stoit-za-naybilshimi-novinnimi-media-v-ukraini-cayti-telegram-youtube-facebook-15052023-13651.

Моніторинг ринку виявив, крім іншого, й такий факт – 60% українців отримують новини з Telegram-каналів. Для порівняння – аудиторія Facebook складає лише 25% – це багато, але понад у 2 рази менше, ніж у популярної месенджер-платформи.

Цікавим (і тривожним) є й ще один факт. Серед перерахованих у публікації "Forbes" топ-10 найбільш популярних у користувачів з України Телеграм-каналів, два – відверто антиукраїнські: Юрія Подоляки, якому Служба безпеки України СБУ повідомила про підозру та канал не менш проросійського Анатолія Шарія, більшість інших – сухо інформаційні (але – що важливо – не офіційні!).
Повідомлення про подію = констатація факту. Авторський серед них лише один ("Лачен пише").

У цьому зв’язку можна погодитися із авторами статті у "Forbes", що "людям життєво важлива оперативна інформація", а тому вони обирають шлях отримання негайних повідомлень. І знову ж праві журналісти, які вказують, що у сегменті Telegram уже нормою стала практика відсутності мінімальної перевірки інформації на достовірність.


З усього цього можна зробити декілька висновків, не надто приємних для всієї системи української інформаційної політики. Причому, мова йде саме про систему, а не про окремі впливові її елементи, а також виконавців.

Люди потребують оперативної інформації, але обирають шлях її отримання не з офіційних джерел (ОП, Кабмін, РНБО, командування ЗСУ), а від авторів Телеграм-каналів, часто анонімних. Наприклад, у "Forbes" щодо власника та авторів популярного каналу "Труха" зазначено, що це "ймовірно" певна особа. Хто веде низку інших розкручених каналів й взагалі невідомо, тож через них можна давати, як проукраїнську інформацію, так і просувати ворожі наративи.

Проблеми казенного підходу до миттєвої комунікації із суспільством є більш, ніж очевидними, особливо з огляду на те, що обираючи між державою і (прости, Господи) Шарієм, користувачі обирають останнього. Замовчувати ці проблеми – значить лити воду на млин ворога.

Зрозуміло, що в Україні й досі залишається значна аудиторія потенційної "п’ятої колони" та "ждунів", які з більшою охотою дивляться і слухають "ворожі голоси", але вона не становить критичної маси. Усі інші йдуть у неофіційний Telegram з метою отримання не лише оперативної, а й об’єктивної інформації, без цензури та усіх інших вад, притаманних будь-якій державній системі комунікації.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що у Вінниці відбувся форум "Інформаційний фронт України: як протистояти російській пропаганді" https://interfax.com.ua/news/press-release/901109.html

Ми ж розуміємо, що поки адміністратор такого каналу погодить пост з керівником, а той – з куратором ("аби не написати лишнього"), то актуальність такої новини уже зменшується.

Проблема друга – у трактуванні. Якщо ми подивимося на топ-канали (посилання із зрозумілих причин не даю) Телеграм-сегменту країни-агресора, то побачимо глобальну відмінність від українських.

У лідерах – саме авторські канали. Як ліберального спрямування, так й "імперського", мілітаристського. Але вони не лише інформують читачів, вони подають новини з коментарями та "під соусом" певного трактування. Тобто мова йде не лише про донесення повідомлення про події, а й моделювання на їхній основі поведінки читачів.


І тут ми (українські медійники) суттєво відстаємо від ворога. Тож нерідкою (і висновки "Forbes" це, на жаль, підтверджують) буває ситуація, коли українці, бажаючи дізнатися про подію, заходять у пошуку інформації про неї на "ворожу територію", а там їм, крім оперативних новин, ще й "довішують" порцію обов’язкової пропаганди, загорнутої у яскравий і доступний медіа-контент.

Слід зауважити, що в країні-агресорі бум розвитку телеграм-каналів вже йшов на спад, коли в Україні цей месенджер лише починав своє існування.

Як здається, вирішити проблему можна способом стимулювання переходу у динамічний Telegram досвідчених медійників з традиційних ЗМІ, які мали б не самоусуватися від боротьби на інформаційному фронті, натомість очолити її.

Інакше ситуація, принаймні у цій сфері, погіршуватиметься й надалі.

Якщо проблема існує (а, як пише "Forbes", вона існує), то її слід не замовчувати, а вирішувати.

РЕКЛАМА

ОСТАННЄ

ЄФРЕМ ЛАЩУК

Перезавантаження Бюро економічної безпеки: що далі?

ІРИНА МУДРА

Рішення ЄСПЛ щодо Криму: нівелювання російської брехні і перемога української правди

ВОЛОДИМИР БОРЕЙКО

Як перемогти в Києві нестерпну спеку

ДМИТРО МИХАЙЛЕНКО

Чи має право податкова служба штрафувати українські КУА, які зареєстрували свої інвестфонди на сайті податкової США

ОКСАНА ЗАХАРЧЕНКО

Підтримка української мови та культури як ESG-тренд українського бізнесу

ОЛЬГА ОНІЩУК

Прописні істини: найпопулярніші міфи про "прописку" і факти, які їх спростовують

ВОЛОДИМИР ДУБРОВСЬКИЙ

Товарний облік для платників єдиного податку: чому він не вирішить проблему тіньової економіки?

ВІТАЛІЙ КОВАЛЬ

Україна – цікавий стартап для світу або що змінилося в питаннях міжнародного партнерства

ОЛЕКСАНДР САЄНКО

Нова головна дипломатка ЄС, яка "їсть росіян на сніданок"

ОЛЕКСАНДР КРАМАРЕНКО

Санкції мають бути нищівними. Чому поки що ні?

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА