17:50 18.10.2023

Автор МИКОЛА ФІЛОНОВ

Війна на Близькому Сході – інформаційний аспект

5 хв читати
Війна на Близькому Сході – інформаційний аспект

Микола Філонов, журналіст, громадський діяч

 

Ізраїль, мешканців якого 7 жовтня масово атакували терористи, очевидно програє інформаційну війну.
 

В Європі та Азії збираються багатотисячні демонстрації на підтримку Палестини, а не Ізраїлю; деякі західні інтелектуали вважають за честь блиснути на лекціях коментарями, що дії ХАМАС "надихають". Відповідно й уряди багатьох країн цивілізованих світу, зіткнувшись з такими настроями власних виборців, вважають за краще утримуватися від виступів на захист Єрусалиму, а також приймають рішення про збільшення підтримки населення арабських територій. При тому, що вся ця допомога напевно контролюється та розподіляється структурами, пов’язаними з терористами.

Водночас Москва фактично відкрито підтримує ХАМАС, а Пекін явно зацікавлений в ослабленні впливу Вашингтону та його союзників на Близькому Сході. Але мова не про них, а про те, чому Ізраїлю при вигідних на старті війни позиціях (він – жертва) не вдається переломити хід інформаційних баталій. А також про те – які висновки з цієї ситуації має зробити Україна.

Перше і головне. Ізраїль – держава, і як будь-яка інституція має складну ієрархічну систему з власними правилами та законами. У тому числі в інформаційній площині. Щоб розмістити певне повідомлення, яке можна вважати офіційним, його слід погодити з усіма інстанціями, отримати дозвіл та санкціонування. Поки триває весь цей процес втрачається головне – час.

Терористи жодними умовностями не зв'язані. Вони вкидають в інформаційний простір власний контент з власним же трактуванням подій. А світові медіа, які зацікавлені у миттєвій подачі інформації, поширюють саме цей контент з посиланням на першоджерело та, можливо, й з цитуванням трактовок.

Інформаційні служби Ізраїлю потім спростовують дані трактовки, заперечують контекст та формулюють альтернативну точку зору на події. Але все це – потім, коли порядок денний на глобальному рівні уже сформовано ворожою стороною.

NB. Якщо провести непрямі аналогії з українським інформаційним простором, то певні комунікаційні тренди стануть більш зрозумілі пересічному споживачу. Зокрема про "секрет успіху" телеграм-каналів, який, незважаючи на справедливі зауваження та обурення журналістів традиційних і якісних українських медіа, вивів адміністраторів/власників сумнівних каналів-мільйонників на рівень, коли з ними рахуються не державному рівні.

І коли ракета влучає в чергову школу/лікарню/табір біженців, терористи миттєво і негайно звинувачують ЦАХАЛ, а тим доводиться за декілька годин виправдовуватися. А на пересічного європейця такі виправдання уже не діють, і він починає симпатизувати жертвам нападу.

Це – ілюстрація випадку, коли ієрархічна система інформаційної роботи починає швидше заважати, ніж сприяти просуванню на глобальному рівні власної позиції.

У терористів також є система, але це система горизонтальних, а не вертикальних зв’язків, коли основна частина роботи виконується автономними та активними одиницями. Якщо брати аналогію з політичного життя, то партія, у якої є багато агітаторів, завжди матиме перевагу над конкурентами, у яких лише один офіційний рупор.

Друге. Ще однією вадою монолітної системи є відсутність ініціативи. Офіційні медіа Ізраїлю діють за принципом "не нашкодь", і солдат ЦАХАЛу просто так не викладе у загальний доступ відео власного виробництва – за це можуть і покарати.

Натомість терористи, які нерідко тиражують навіть жорстокий контент, переслідують декілька цілей. Крім того, що відвертість війни приваблює західних споживачів такі кадри формують також переконання, що терористи сильніші за регулярні війська, а комплекс оборони Ізраїлю має багато вразливостей.

Це і мобілізує прихильників, які бачать, що з ворогом можна ефективно боротися та взагалі є шанс на перемогу. І деморалізує симпатиків Ізраїлю, які починають виходити з такими знайомими для України гаслами: "Слід домовлятися!", "Сідайте за стіл переговорів!", "Погоджуйтеся на поступки!".

Третє. Зрозумілість вимог і стратегії.

При всьому дикунстві методів терористів, вони у кожному випадку можуть апелювати до певних зафіксованих на рівні ООН вимог – створення арабської держави Палестина на окупованих Ізраїлем землях. Те, що висувають у якості контраргументів єврейські спікери (питання безпеки, роззброєння терористів, покарання вбивць) є вторинним.

Це ж породжує й ще одну проблему – зниження рівня лобізму на міжнародному рівні. Європейські політики вимушені загравати не лише з власними виборцями-мусульманами, а й заспокоювати мігрантів, щоб ті не вчинили у Франції або Німеччині черговий погром.

Тому з Брюсселя та Берліну, звісно, доносяться голоси на підтримку єврейського населення, але водночас лунають й заклики до "обережних дій". А це цілком очевидно грає на користь терористів, які можуть вкотре уникнути покарання за масові вбивства.

Який урок з цієї історії має винести Україна?

По-перше, маємо вкотре переконатися, що інформаційна складова у сучасній війні є надважливою. Можна виграти та програти кампанію ще до відкритого зіткнення. Так само можна схилити на свій бік і відштовхнути потенційних союзників, якщо інформаційна стратегія побудована помилково.

По-друге, для інформаційної війни потрібні фахівці – як професіонали, які можуть формулювати стратегічні цілі та ефективні меседжі, так і рядові бійці. Причому ці бійці мають не лише захищати позиції власної держави, а й ефективно діяти у наступі – активно та послідовно просувати українські ідеї у світі та навіть у ворожому інформаційному сегменті.

Нарешті – байдужим та нейтральним у нинішній ситуації перманентної війни залишитися не вдасться. Сам по собі ХАМАС зміг би провести одну-дві вдалі терористичні атаки, після чого спецслужби нейтралізували б цю загрозу. Але за терористами – мільйони пересічних громадян, з яких вони завжди можуть рекрутувати поповнення; потужна фінансова підтримка держав арабського світу та Ірану; і громадська думка західного світу, який просто не хоче дивитися на чергову війну і масові вбивства.

Поки що Україна доволі ефективно діє на інформаційному фронті. Ми зуміли мобілізувати власне суспільство, схилити на свій бік ЄС та США, а також у значній мірі деморалізувати частину суспільства країни-агресора.

Але від цього зазначені вище виклики менш гострими не стають.

І якщо з часом Україна зіштовхнеться з охолодженням ставлення до неї в Європі та США, це може катастрофічно вплинути на всю ситуацію, включаючи фронт.

Допустити цього ми не можемо.

 

 

РЕКЛАМА

ОСТАННЄ

ІРИНА МУДРА

Рішення ЄСПЛ щодо Криму: нівелювання російської брехні і перемога української правди

ВОЛОДИМИР БОРЕЙКО

Як перемогти в Києві нестерпну спеку

ДМИТРО МИХАЙЛЕНКО

Чи має право податкова служба штрафувати українські КУА, які зареєстрували свої інвестфонди на сайті податкової США

ОКСАНА ЗАХАРЧЕНКО

Підтримка української мови та культури як ESG-тренд українського бізнесу

ОЛЬГА ОНІЩУК

Прописні істини: найпопулярніші міфи про "прописку" і факти, які їх спростовують

ВОЛОДИМИР ДУБРОВСЬКИЙ

Товарний облік для платників єдиного податку: чому він не вирішить проблему тіньової економіки?

ВІТАЛІЙ КОВАЛЬ

Україна – цікавий стартап для світу або що змінилося в питаннях міжнародного партнерства

ОЛЕКСАНДР САЄНКО

Нова головна дипломатка ЄС, яка "їсть росіян на сніданок"

ОЛЕКСАНДР КРАМАРЕНКО

Санкції мають бути нищівними. Чому поки що ні?

АНДРІЙ КОНЕЧЕНКОВ

Вітрова енергетика здатна частково компенсувати втрачені енергетичні потужності, але...

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА