Серія наказів Мінмолодьспорту щодо змагань українських спортсменів у турнірах за участі представників  РФ і Білорусі, де спочатку йшлося про повну заборону участі, потім окремі винятки та зрештою скасування заборони, засвідчує про відсутність у Міністерства компетенцій та розуміння засад функціонування системи спорту у світі. Таку оцінку діям Мінмолодьспорту дали учасники круглого столу ГО “Спортивний контекст”, присвяченого проблемі невідповідності української системи спорту міжнародним стандартам.

Участь у ньому взяли народний депутат України, заступник голови комітету Верховної Ради з питань молоді та спорту Жан Беленюк, експерт у сфері організації та управління спортом та співзасновник ГО “Спортивний контекст” Олександр Ларін,  керуючий партнер юридичної компанії "Міжнародна консалтингова група" юрист Тарас Самборський, двократний Олімпійський чемпіон-веслувальник Юрій Чебан, Віце Президент Федерації тріатлону України Андрій Половко та засновниця комунікаційної агенції Golubi Group Марина Голуб.

Експерти аргументували, що накази Мінмолодьспорту апріорі не могли вплинути на участь спортсменів країн-агресорів у міжнародних турнірах, натомість стали інструментом витіснення українських спортсменів із міжнародних змагань олімпійського рівня. 

"Я сподівався, що якщо у квітні зʼявився такий наказ, це означає, що міністерство знає, для чого ми це робимо. Що воно точно має якусь стратегію, пул країн, з якими може бути спільна позиція з приводу можливого недопуску спортсменів на змагання за участі РФ та Білорусі, і це може мати вплив на міжнародний контекст. Коли ж почали вносити зміни до наказу, я чітко зрозумів, що цей наказ не зіграє ту роль, задля якої він був прийнятий. В такому форматі треба було віддати всі повноваження приймати рішення щодо участі чи неучасті безпосередньо до федерацій і безпосередньо до спортсменів. Це б зняло взагалі всі питання з цієї проблемної точки. Адже росіяни, маніпулюючи й розуміючи нашу ситуацію, роблять усе, щоб просто не дати нам змогу відібратися на Олімпіаду і тим самим просто приберуть нас з міжнародної спортивної арени", — прокоментував Жан Беленюк.

Учасники акцентували, що в Україні досі існує радянська система управління сферою спорту, в якій профільне міністерство виконує невластиві цивілізованим країнам функції. В той час як міжнародна система спорту ґрунтується на автономії спортивних федерацій у царині масового спорту та участі в змаганнях спорту вищих досягнень, в Україні — ці повноваження належать Мінмолодьспорту.

Зокрема, накази міністерства щодо участі чи неучасті спортсменів у змаганнях є атавізмом радянської системи управління спортом.

Проблема в тому, що за українським законодавством фінансування видів спорту корелюється відповідно результатів, отриманих на Олімпійських іграх. Відтак недопущення певних українських спортсменів до Олімпійських ігор через неучасть у кваліфікаційних змаганнях внаслідок заборони Мінмолодьспорту — може мати й фінансові наслідки.

Співзасновник ГО “Спортивний контекст” Олександр Ларін звернув увагу, що пряма залежність обсягів фінансування видів спорту від олімпійських досягнень не відповідає критеріям, визначеним Олімпійською хартією.

"В Олімпійській хартії, Декларації МОК про розвиток спорту, у Керівництві МОК з державної підтримки спорту йдеться про те, що розмір державної підтримки спорту не повинен залежати безпосередньо від результатів виступу спортсменів. Держави повинні забезпечити підтримку спорту для всіх своїх громадян, незалежно від своїх спортивних результатів. Це дозволить усім громадянам країни мати рівні можливості для участі у спорті та для досягнення високих результатів. Це означає, що не може бути жорстко прив'язана державна підтримка до спортивного результату. Але це записано в документах, а ми живемо в умовах, коли всі міжнародні терміни й назви — просто обкладинка, а сутність була й залишається радянською.  І це принципова різниця між цивілізованим світом і нами, де ми зображуємо цивілізацію. Тому що уповноважена державна установа повинна займатися створенням умов і стимулів для розвитку спорту, а не намагатися управляти ним, наче це гігантська ДЮСШ",— зазначив Олександр Ларін.

Юрист Тарас Самборський констатував, що ключовою проблемою є відсутність механізмів та стимулів приведення функціонала уповноважених державних органів у сфері спорту до відповідності міжнародним стандартам. Адже чиновники сфери спорту за замовчуванням не зацікавлені позбутися важелів впливу на спортивні федерації, а механізму зобовʼязати їх реформувати систему спорту — не існує.

"Порушена комунікація у цій сфері та не виконується функція тим органом, що має забезпечувати розвиток спорту. Але у самих спортивних організацій мало важелів впливу, щоб це змінити. Максимум, що ми можемо зробити — це за допомогою народних депутатів винести цю проблематику на рівень вищої виконавчої влади. Це також проблема відсутності системи, яка мала б унеможливити ігнорування тих правил, які вже прийняті та працюють у світі", — зазначив Тарас Самборський.

Учасники круглого столу анонсували серію заходів за участю медіа та спортивної спільноти, де буде представлено бачення дерадянізаціі системи спорту.