Олександр Каленков, президент ОП “Укрметалургпром”

Металургійні підприємства скоротили виплавку до мінімуму, гірничо-збагачувальні комбінати призупиняють роботу, а висока собівартість виробництва в Україні, зумовлена дискримінаційною тарифною та податковою політиками, призвела до неконкурентоспроможності нашої продукції на міжнародних ринках на тлі різкого падіння попиту та цін. Сьогодні гірничо-металургійна галузь переживає найсильнішу кризу за всю історію Незалежної України і стоїть на межі повної консервації виробництва.

Як держава може врятувати український ГМК від занепаду та збільшити надходження валюти, податків до бюджету та зберегти робочі місця для сотень тисяч українців під час війни?

Нинішній стан ГМК: гірше, ніж погано

В липні 2022 року сукупне виробництво гірничо-збагачувальних комбінатів скоротилося на 75% від середньомісячного довоєнного виробництва, зокрема видобуток руди зупинений на Інгулецькому та Південному ГЗК, з серпня призупиняє роботу (як мінімум, на 3 місяці) ГЗК АрселорМіталл Кривий Ріг. В той же час виробництво металургійних комбінатів скоротилося на 84% від довоєнного рівня. Слід також зазначити, що підприємства "Азовсталь" та ММКІ у захопленому рашистами Маріуполі забезпечували близько 40% виробництва металопродукції.

Морські порти, через які підприємства відправляли більшу частину сировини та готової продукції на експорт, досі заблоковані для вантажів ГМК. Зараз посадовці почали говорити про ймовірність відновлення морського експорту руди і металу слідом за зерном: цього потребують як підприємства, так і вся українська економіка. Розблокування портів для експорту продукції ГМК забезпечить притік в країну додатково понад 600 млн доларів щомісяця. Це дозволить не тільки стабілізувати курс гривні, а й повернути його у керований коридор 33-39 грн/$. До слова, торгівля металом забезпечує більше валютної виручки державі, ніж експорт зерна. Для порівняння —  відправлення металопродукції на зовнішні ринки приносить $550 на тонні, тоді як та ж тонна пшениці дає $350/т з урахуванням актуальних цін в портах.

Залізничні переходи на кордонах з європейськими країнами, куди металурги та гірники перенаправили експортні потоки після  російського вторгнення, не справляються з обсягами: їхня пропускна здатність вполовину менша, ніж потрібна для стабільних обсягів експорту. Наразі ця здатність не перевищує 1,9 тис. вагонів на добу – у той час, як експортні потужності нашої країни потребують мінімум 3,4 тис. вагонів.

У ці важкі часи промисловість потребує підтримки та стимулювання експорту, а також розумну та передбачувану тарифну політику, адже постійне зростання логістичних тарифів лягає додатковим тягарем на плечі промисловості. Тільки за останній рік вартість транспортування руди, вугілля та коксу зросла на 141%, а тарифи на перевезення чорних металів збільшилися на 70% - це рекордне одномоментне підвищення в історії!).

Перелічені чинники, а також непропорційно високі рентні платежі і тариф на передачу електроенергії, призвели до значного збільшення собівартості нашої продукції, яка в результаті стає неконкурентноспроможною на міжнародному ринку. А тим часом світова цінова кон'юнктура аж ніяк не сприяє успішному експорту з України: за останні кілька місяців ціни на залізорудний концентрат впали на 34%, на гарячекатаний прокат — на 27%.

Сьогодні мова не йде про отримання прибутків: галузь останніми місяцями працює у збиток та в буквальному сенсі виживає, намагаючись виплачувати зарплатню робітникам та допомагати країні у цей важкий час. Але запас міцності тане. І в разі збереження критичної ситуації більшість підприємств ГМК буде законсервовано. А майже 230 тисяч українців, зайнятих безпосередньо на виробництві та в суміжних галузях, втратять роботу. Шанси на відновлення ГМК під час війни та як мінімум впродовж року потому за нинішніх умов стрімко наближаються до нуля.

Як врятувати ГМК та уникнути значних втрат бюджету

Гірничо-металургійна галузь десятиліттями була одним із основних наповнювачів бюджету України. У довоєнні роки ГМК забезпечував та формував:

- більше 10% ВВП країни;

- 33% експорту з України (на 22,2 млрд доларів у 2021 році);

- 3,5 млрд доларів податків в бюджет України у 2021 році;

- 38% завантаження державної "Укрзалізниці" і 37,4% морських портів;

- 38% ВВП регіонів, де розташовані металургійні та гірничі підприємства.

ОП “Укрметалургпром” спільно із підприємствами галузі розробив та закликає держпосадовців та законотворців втілити план заходів, реалізація якого сприятиме збереженню виробничих потужностей, робочих місць та збільшенню податкових та валютних надходжень від ГМК:

 

1. Знизити тарифи на вантажоперевезення “Укрзалізницею” на 50% та 70% для сировини та готової металопродукції;

2. Знизити тариф на передачу електроенергії. Нагадаю, що наприкінці 2021 року тариф зріс на 56%, а у 2020 році “Укренерго” тричі збільшувало вартість передачі е/е;

3. На період війни скасувати ренту для залізорудної сировини та в подальшому знизити ренту шляхом вирахування від індексу (Platts 62% Fe) логістичних витрат на перевезення вантажів до Китаю. Таку поправку на логістичні витрати практикують одні з найбільших експортерів Австралія та Бразилія і рекомендують міжнародні організації — МВФ, Світовий Банк та ОЕСР.

4. Назавжди скасувати екологічний податок на СО (в країнах ЄС такий податок взагалі не практикується), а податки на СО2 та інші викиди у повітря, воду і на утворення/зберігання відходів скасувати тимчасово на період війни і на 6 місяців потому.

Завдяки цим заходам буде скорочено від'ємну маржинальність (коли ціна  товару нижча за змінні витрати при виробництві, тобто торгівля іде в мінус) при постачанні сировини та продукції на найближчі до України експортні ринки, що дозволить збільшити виробництво і наростити продажі під час війни. В результаті держава утримає 174 млрд гривень ВВП країни та збереже надходження до бюджету майже 35 млрд гривень від невтраченого ВВП. У свою чергу, збільшення валютних надходжень від експорту продукції ГМК сприятиме зміцненню курсу гривні, а отже - сповільнить зростання цін на продовольчі та інші товари в Україні.

У виграші, як бачимо, буде не тільки гірничо-металургійна галузь, яка збереже виробництво та робочі місця. Зиск отримає вся економіка України, уникнувши значних втрат бюджету та отримавши більше ресурсів для соцдопомоги постраждалим від війни, на відбудову зруйнованого рашистами житла та на закупівлю зброї для звільнення українських земель від загарбників.