09:00 23.03.2021

Автор ОЛЕКСАНДР КАЛЕНКОВ

Європейський зелений курс і українська імітація, або чому Україні варто брати на себе тільки здійсненні зобов'язання

5 хв читати
Європейський зелений курс і українська імітація, або чому Україні варто брати на себе тільки здійсненні зобов'язання

Олександр Каленков, президент об'єднання підприємств "Укрметалургпром"

 

11 березня Європарламент проголосував за введення на кордоні вуглецевого податку. Запрацює цей механізм вже в 2023 році. Це рішення не можна назвати несподіваним: все розуміли, що це станеться, та й європейці неодноразово озвучували, що податок буде введений.

Для України цей механізм, безумовно, стане величезним додатковим фінансовим навантаженням. За нашими оцінками, він буде обходитися нашим підприємствам які експортують свою продукцію в ЄС більш ніж в півмільярда євро щорічно. Причому основне навантаження припаде насамперед на металургійну галузь - їм вона буде коштувати більше 350 млрд євро. І щоб цього не сталося, українській владі потрібно вести переговори з європейцями. Розповідати їм правду про стан нашої промисловості і зусилля України в зменшенні викидів СО2. Щоб європейці побачили, наприклад, як виглядає українська система вуглецевого податку та нещодавно введена система вуглецевого моніторингу.

Україна значно скоротила викиди вуглецю в порівнянні з 1990 роком, зрозуміло, що це сталося в основному через скорочення промислового виробництва, а й модернізація виробництва дала свій ефект. У будь-якому випадку, Україна вже на сьогодні скоротила викиди СО2 набагато більше в порівнянні з 1990 роком, ніж будь-яка інша європейська країна.

При цьому в Україні існує вуглецевий податок який поширюється на 70%  загальнодержавних викидів СО2. Що значно вище ніж, наприклад, у Франції, Великобританії і Швейцарії де під оподаткування потрапляє менше 35% від загальних викидів СО2, і тим більше вище ніж в Польщі, Естонії, Іспанії де податком на СО2 обкладається 3-4% всіх загальних викидів.

Крім того, Україна вже зробила перший крок до створення системи торгівлі викидами. Прийнято законодавство, яке регулює моніторинг та верифікацію викидів. Тому ми сподіваємося, що європейці врахують ці зусилля України в питанні скорочення викидів. Крім того, угода про асоціацію між Україною та ЄС має на увазі особливі партнерські відносини між Євросоюзом і Україною. Це все створює підстави щоб на Україну в підсумку ЄС не поширював дію Сarbon Border Adjustment Mechanism. Але для того, щоб це сталося, в України повинна бути чітка єдина позиція на переговорах.

Українські чиновники виписуючи графіки переходу українських підприємств на європейські норми, повинні враховувати що в самій Європі цей процес зайняв десятиліття і обійшовся в сотні мільярдів євро. Європейські підприємства розраховували раніше і розраховують зараз   на вкрай дешеве пільгове фінансування, безповоротну фінансову допомогу, фінансування своїх проектів, модернізацію яке призводить до скорочення викидів СО2 і поліпшенню екологічних показників. Такі ж пільгові умови створювалися і для підприємств східної Європи, які розбудовували свою промисловість вступаючи в ЄС. Але ми поки не є членами ЄС. І я дуже сумніваюся, що від ЄС ми будемо отримувати подібну фінансову підтримку.

У нашого державного бюджету кошти досить обмежені. Тому нашим підприємствам в процесі модернізації можна розраховувати тільки на себе. І на жаль, будь-яка ефективність таких інвестицій зменшується через вкрай дорогого фінансування для українських підприємств. Перш ніж зобов'язувати підприємства слідувати європейським нормам, слід було б перейняти європейський механізм стимулювання - наприклад, в частині розподілу коштів, які виплачують підприємства в якості екологічного податку.

Зараз мільярди, які сплачують підприємства в якості екоподатку, просто розчиняються в бюджетах всіх рівнів. Однак набагато ефективніше було б витрачати ці гроші на екологічні заходи, частина яких здійснюються самими підприємствами. Так, до речі, роблять у Європі - направляють на модернізацію кошти від екологічного податку та вуглецевого збору. І я сподіваюся, що українська влада змінить законодавство, і дозволить підприємствам вкладати частину цих коштів в екологічну модернізацію.

Ще один вдалий приклад того, як під приводом євроінтеграції та адаптації нашого законодавства до європейських норм просуваються норми, які не мають ніякого відношення ні до Європи, ні до здорового глузду, ні до екології - законопроект про промислові викиди (№4167). Так, наприклад, закладені в законопроекті терміни переходу українських підприємств до нових нормативів становлять всього чотири роки. Продовження цього терміну ще на кілька років виписано дуже туманно і віддається на суб'єктивний погляд чиновника. При цьому європейські підприємства проходили цей шлях десятки років. А багато країн східної Європи, які стали членами ЄС ще в 90-і роки, до цих пір продовжують цей шлях. Нас же зобов'язують подолати багаторічний шлях в кілька кроків. Але при цьому не говорять, де взяти десятки мільярди євро, необхідні для модернізації.

Ще одне  нововведення законопроекту № 4167 - застосування в Україні європейського довідника найкращих технологій. В ЄС цей довідник не взявся нізвідки. Його складають все ті ж промислові підприємства - ті, хто встановлює це обладнання на своїх підприємств, і ті, хто це обладнання виробляє. Так, відбувається відповідна верифікація в межах влади ЄС, але підприємства Європи мають можливість брати участь в обговоренні цих технологій і норм і впливати на формування цього довідника. Нам же пропонується просто взяти європейський довідник, перевести на українську мову, і почати використовувати у себе. Без будь-якої адаптації, без урахування особливості українських технологій на підприємствах і українських виробників обладнання.

Упевнений, що на українських підприємствах також можемо впроваджувати найкращі технології. Але вони можуть в чомусь відрізнятися від європейських. В Україні є підприємства, які виробляють обладнання найвищої якості яке адаптоване саме під наше виробництво. І хоча це обладнання відповідає світовим стандартам, його може не бути в європейському довіднику. Щоб українські підприємства не опинилися в явно програшній позиції повинна існувати процедура включення деяких українських технологій в такий довідник. Коли Україна стане членом ЄС, можливо ці технології увійдуть в загальноєвропейський довідник.

Тому сьогодні, в українській реальності, законопроект № 4167 повинен передбачати: (1.) гнучкий підхід до формування довідника технологій для України, поки Україна не стала членом ЄС і (2.) достатній час для українських підприємств для проведення своєї модернізації.

Всі ми прекрасно розуміємо, що наші підприємства не отримають десятки мільярдів євро від ЄС. Фінансування від української держави ми теж навряд чи дочекаємося, хоча на нього і не претендуємо. Нам потрібно розраховувати тільки на себе. А значить - брати реальні зобов'язання. Щоб потім перед тими ж європейцями не "червоніти". І не розповідати, чому не виконуються ці зобов'язання.

 

 

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА