Юрій Тацій, заступник директора Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації

Нові підходи в проектуванні, будівництві та дизайні допоможуть подолати шумове забруднення міст

Всесвітня організація охорони здоров’я визнала, що шумове забруднення навколишнього простору – одне з найпоширеніших і найнебезпечніших. Воно напряму негативно впливає на наше самопочуття. Шум до 50 Дб провокує порушення сну, втомлюваність, зниження працездатності, а якщо децибели досягають позначки 90, підвищується пульс і тиск, звужуються судини, порушується слух.

Експерти вважають, що найкомфортніший сон гарантований при звуковому шумі на рівні не більше 30 Дб, а найвища продуктивність праці в офісі буде забезпечена, якщо шум не перевищить 35 Дб.

За даними Європейського агентства з охорони довкілля, п’ята частина європейців зіштовхується з підвищеним шумом. Він став причиною 12 тис. передчасних смертей, сприяв розвитку 48 тис. серцевих хвороб, а 22 млн людей через шум страждали від хронічного роздратування. Причому, в Центральній та Східній Європі частка тих, хто потерпає від підвищеного шуму, набагато більша, ніж на Заході континенту.

Гуанчжоу, Делі, Каїр, Мумбаї та Стамбул – так виглядають ТОП-5 найбільш галасливих міст світу. В Мумбаї, наприклад, рівень шуму досягає 105 Дб. А це вже показник, що спричиняє постійний головний біль та навіть обмеження у сприйнятті навколишньої дійсності.

Якщо ранжувати всі джерела звуків за ступенем впливу на міський простір, то список буде таким:

1. Автотранспорт (найбільш шумними є вантажівки);
2. Залізничний транспорт (в тому числі метрополітен);
3. Аеропорти (залежно від інтенсивності роботи і типу літаків);
4. Промислові підприємства (залежно від технологічності процесу та виду виробництва);
5. Будівництво, дорожньо-будівельні та ремонтні роботи;
6. Діяльність закладів торгівлі, ресторанів, кав’ярень;
7. Інші джерела шуму.

Шум також можна поділити на два типи – повітряний (акустичний) і структурний (ударний або вібраційний). Перший передається повітрям та не спричиняє вібрацій поверхонь. Другий виникає через вплив на якусь тверду конструкцію (наприклад, свердління чи удар в стіну). Обидва види шуму – це загроза для людини. Хоча усі ми істоти адаптивні й до шуму теж можна адаптуватися, але це не захистить від руйнівних наслідків такого різновиду забруднення.

Понад століття тому знаменитий німецький мікробіолог Роберт Кох порівняв шум з бактеріальними захворюваннями й напророчив, що людям доведеться боротися з ним так само, як з холерою чи іншими збудниками. Він як воду дивився! Сьогодні дослідники одностайні в тому, що негативний вплив шуму з часом лише посилиться. Бо все більше людей житиме у містах, які є його генераторами.

Тому очищення міського простору від надмірних звукових ефектів – одне з пріоритетних завдань муніципальної влади, урбаністів та усіх мешканців мегаполісів. І архітектура тут відіграватиме чільну роль.

Встановити склопакети, повісити шумоізоляційні штори чи самостійно здійснити звукоізоляцію власної квартири недостатньо, аби вберегтися від постійного звукового тиску. Потрібна комплексна політика у сфері містобудування та архітектури в напрямку створення комфортного середовища повсякденного життя, праці та відпочинку городян.

Все більше архітекторів та будівельників схиляються до   так званого акустичного дизайну. Він базується на трьох принципах: поглинання, відбиття, розсіювання звуку. Йдеться про використання звукопоглинаючих, звуковідбиваючих та звукорозсіюючих матеріалів. До них, зокрема, відносять конструкції з підвищеним коефіцієнтом звукопоглинання, які працюють за принципом багатошарових резонаторів. В нагоді стають і звукопоглинаючі панелі вироблені з акустичної піни, тканини, з пористого поліпропілену, бавовни, акустичні перегородки з поліестеру тощо.  

Шуморозсіюючі будинки мають специфічний активний рельєф поверхні з еркерами, балконами, піддашками та значний масштаб декоративних елементів. Це дозволяє відбивати широкий спектр частот звукових хвиль.

Архітектори, які переймаються боротьбою з шумовим забрудненням, прагнуть поєднати акустичний дизайн з новітніми стандартами зеленої архітектури. Наприклад, зелені дахи чудово забезпечують звукоізоляцію, а на ринку з’являються нові безпечні для довкілля шумостримуючі елементи. Їх виробляють із натуральних, змішаних, композитних матеріалів та вторсировини.

Сьогодні в світі є приклади успішного акустичного дизайну навіть в найбільш шумних локаціях великих міст. Зокрема, житлова будівля (так звана QE7) в Нью-Йорку, що знаходиться поряд з кількома станціями метро. Вона зведена так, аби мінімізувати неприємні фактори подібного сусідства. Вікна на нижніх та верхніх поверхах мають різний розмір. Цим досягається ефект шумоізоляції там, де це потрібно.  Зверху будинків облаштовані спеціальні уступи, які відбивають звуки, що могли б турбувати мешканців горішніх поверхів. В результаті замість критичних 85 Дб звукове навантаження знизили до комфортних 37-ми.

Проте, акустичний дизайн самих будівель не вирішує усієї проблеми. Потрібно захистити й прибудинковий простір від агресивного шумового вторгнення. Для цього в нагоді стануть такі інструменти, як облаштування звукозахисних тамбурів в арках пішохідних переходів, монтування прозорих акустичних екранів в проміжках між фасадами, звукоізолюючі конструкції дворових проїздів тощо. Таким чином формуватиметься комфортне середовище не лише в домі, але й у дворі.

Важливо, щоб експерти, влада та городяни усвідомлювали масштаби шумового забруднення і боролися з ним. Бо воно, насправді, таке ж небезпечне, як загазованість повітря чи отруєння питної води шкідливими домішками. І тому містобудівну політику слід формувати з огляду на потребу в мінімізації  надмірного шуму. Навіть у великому мегаполісі можна створити острівці тиші і спокою, де городяни ефективно працюватимуть і комфортно відпочиватимуть.