Можлива війна на виснаження потребує від України проведення обачної політики вже зараз, зокрема необхідно переглянути критичний імпорт у бік скорочення та спробувати провести реструктуризацію або репрофайлінг боргу з єврооблігацій, вважають ексзаступник глави Національного банку України Олег Чурій та економіст, професор Каліфорнійського університету в Берклі Юрій Городниченко.

"Міжнародні резерви мають використовуватися економно, бюджетні ресурси мають бути спрямовані на фінансування військових дій", - написали вони у статті на "Вокс Україна".

Експерти позитивно оцінили ухвалені Нацбанком у перший день рішення зафіксувати обмінний курс та впровадити контроль над рухом капіталу, оскільки вони допомогли пом'якшити перший удар та запобігти паніці на фінансовому ринку.

Водночас вони зазначили, що обмінний курс перебуває під значним тиском через військові дії, а через блокаду портів Україна має обмежені можливості для експорту. Як зазначається у статті, в результаті дефіцит рахунку поточних операцій "з'їдає" міжнародні резерви та створює ризики для підтримки політики фіксованого обмінного курсу, тому за цих умов життєво необхідно дозволити лише критичний імпорт.

"На жаль, список товарів "критичного імпорту" продовжує зростати і тепер включає такі позиції, як банани або йогурти. Фактично список, що діє, охоплює 89% усіх імпортних товарів. Це помилка, яку потрібно терміново виправити. До списку мають входити лише справді критичні товари", - наголосили Чурій, який у Нацбанку курирував валютний блок, та Городниченко, значна частина досліджень якого присвячена грошово-кредитній політиці.

На їхню думку, для подальшого захисту міжнародних резервів НБУ має посилити контроль за рухом капіталу. Додаткові заходи контролю можуть включати, наприклад, заборону на виплату банками кредитів нерезидентам та конвертацію кредитів корпоративних клієнтів в іноземній валюті у гривню, обмеження на чисту купівлю іноземної валюти банками у відкриту валютну позицію, заборону на необов'язкові платежі, такі як купівля криптовалюти, оплата букмекерських послуг тощо.

Говорячи про неминучий фіскальний дефіцит в умовах війни, автори статті зазначили, що якщо підвищення податків не варіант, то його можна покрити лише за рахунок друку грошей, позик від інших урядів або міжнародних фінансових установ та внутрішніх запозичень, і кожне із цих джерел має обмеження. За їхніми оцінками, враховуючи нинішні тенденції, друк грошей може покрити приблизно 10-20% прогнозованої потреби, зовнішнє фінансування - приблизно 20-25%.

Чурій і Городниченко закликали до встановлення чітких пріоритетів для різних видів держвидатків, зокрема, до перенесення виплат на майбутнє там, де це можливо, крім прямого скорочення держпрограм. За їхніми словами, ціна євробондів України на рівні близько 40 центів за долар - це сигнал про те, що приватні інвестори не очікують на платежі в повному обсязі і визначену форму реструктуризації боргу вже закладено в ціну. "Уряд може спробувати провести цілеспрямовану реструктуризацію або репрофайлінг суверенних євробондів, не ризикуючи серйозними потрясіннями для національної економіки, оскільки в українських банків незначні обсяги суверенних облігацій на своїх балансах. Такий крок не лише знизить тиск на бюджет, а й заощадить міжнародні резерви", - написали експерти у статті.

Вони додали, що зниження боргового навантаження на бюджет потрібне для того, щоб прокласти шлях до збільшення державних видатків на відновлення інфраструктури.

Чурій та Городниченко також висловилися за необхідність на шляху до членства в Європейському Союзі змістити акцент в Україні з обмінного курсу гривні до долара на обмінний курс гривні до євро. "Перехід до політики, заснованої на євро, може прискоритися, якщо центральний банк проводитиме інтервенції в євро, а не в доларах і під час дії валютних обмежень, і після закінчення війни", - вважають вони.

У статті також йдеться про те, що координація між центральним банком і фіскальними органами, що склалася під час війни, може допомогти вийти з режиму фіксованого обмінного курсу. Наприклад, зовнішнє фінансування, яке залучається Мінфіном, можна продавати на міжбанківському валютному ринку через державні банки, забезпечуючи достатню пропозицію іноземної валюти і таким чином допомагаючи поступово перейти до плаваючого обмінного курсу.