11:06 12.04.2024

Автор ОЛЬГА ОНІЩУК

Які методи майнової агресії використовує росія для захоплення власності українців на ТОТ?

10 хв читати
Які методи майнової агресії використовує росія для захоплення власності українців на ТОТ?

Ольга Оніщук, керівниця програми "Правова безпека власності" Українського інституту майбутнього, засновниця волонтерського проєкту "Поверни своє"

 

Сьогодні для України важливо фіксувати не тільки воєнні злочини рф, але й усі факти майнової агресії кремля. Ця агресія триває вже 10 років, але відтоді, як було анексовано Крим і тимчасово окуповано частину Донецької та Луганської областей, загарбницькі територіальні апетити ворога зросли. Розуміння процесів, які відбуваються на тимчасово окупованих територіях  (ТОТ), дозволить оцінити реальні збитки від майнової агресії росії і створити необхідні передумови для повернення захоплених активів законним власникам після деокупації.

Після повномасштабного вторгнення Росії на територію нашої держави агресивна політика окупаційної влади щодо майнових питань на непідконтрольних Україні територіях тільки посилилася, а у регіонах, які були захоплені після 24 лютого 2022 року, розпочався тотальний перерозподіл власності, що здійснювався під керівництвом кремлівських кураторів.

З-поміж усіх способів захоплення власності на ТОТ можна виділити чотири загальні методи.

ПАСПОРТНИЙ ТЕРОР

Такий метод можна розглядати як непряму форму майнової агресії, коли всіх громадян України, які залишилися на ТОТ, країна-агресорка змушувала протягом певного періоду отримувати громадянство і паспорти рф, наслідком чого мала стати подальша перереєстрація власності згідно з законодавством рф.

Якщо цього не відбувалося впродовж відведеного часового проміжку до власника, який не прийняв громадянство рф, могли застосуватися різні важелі впливу, скажімо, соціальні, комунальні, податкові, трудові "антибонуси", або ж навішування ярлика резидента "недружніх країн", що відкривало шлях до націоналізації чи іншого способу експропріації майна.

Спершу сценарій тотальної паспортизації апробували у анексованому Криму, а от для мешканців фейкових республік — "днр" і "лнр" — шлях до громадянства країни-агресорки спростили тільки в квітні 2019 року. Тоді володимир путін підписав указ відповідно до якого жителям окремих регіонів Донецької і Луганської областей надавалося право звернутися із заявами про прийом до громадянства рф у спрощеному порядку. Така собі лайт-версія отримання багряного папірця з двоголовою "куркою" не вимагала постійного проживання на території росії протягом п'яти років з дня видачі відповідної посвідки, володіння російською мовою, знання історії та основ законодавства рф тощо.

Указ російського диктатора подавався під соусом "гуманітарних цілей", а насправді був нічим іншим як політичним жестом для залякування. Протягом травня-липня 2022 року цей "документ" змінювався тричі: спершу додали формулювання про "громадян України, які постійно проживають на територіях днр і лнр", потім до мешканців фейкових республік, незалежність яких країна-агресорка офіційно визнала напередодні повномасштабного вторгнення, додали жителів Херсонської і Запорізької областей, і, зрештою, путін поширив спрощений порядок набуття громадянства росії на всю Україну.

НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ

Особливої популярності такий прояв майнової агресії росії набув у Криму вже під час повномасштабного російського вторгнення на територію України.

Націоналізація українських активів там здійснювалася в межах постанови "Про питання управління власністю Республіки Крим", ухваленої ще навесні 2014 року. Цей "папірець" фейкового парламенту республіки встановлював, що "власністю" Криму вважається все державне майно України та безхазяйне майно, а також усі рухомі і нерухомі активи, які знаходяться на території півострова, та були внесені до окремого переліку. До такого списку, як декларувалося спершу, мало вноситися майно, щодо якого існували "припущення про його публічно-правову належність" у зв'язку з відсутністю необхідних документів, що підтверджували право власності.

Цікаво, що за початковим задумом кримських колаборантів, перелік майна, яке підлягало націоналізації, мав бути вичерпним: не допускалося включення до нього нових об'єктів починаючи з 1 березня 2015 року, за винятком земельних ділянок, а також випадків уточнення даних щодо такого майна. Ці нормативні формулювання постійно підкріплювалися офіційною риторикою пропагандистів і кримських чиновників–колаборантів: мовляв, конфіскувати власність українських громадян і компаній на території півострова, навіть якщо вони є представниками українського політикуму чи бізнес-еліти, ніхто не збирається.

Насправді ж процеси захоплення і перерозподілу власності у Криму відбувалися постійно, а публічні кремлівські меседжі про буцімто повагу до приватної власності на півострові були нічим іншим як інформаційною ширмою, яка використовувалася в очікуванні на міжнародне визнання Криму територією росії. Однак восени 2022 року майнова риторика країни-агресорки щодо кримських активів кардинально змінилася: публічний принцип "поки толеруємо" вони змінили на концепт "усе експропріюємо".

Основним "рупором" кампанії по націоналізації українських активів,  кримським колаборантом Володимиром Константиновим, такий процес публічно подавалася "під соусом" контрзаходів щодо власності "недружніх країн" і її резидентів. Так, до згаданої постанови "Про питання управління власністю Республіки Крим" були внесені зміни, згідно з якими власністю фейкової республіки вважалися всі активи, що знаходяться на території півострова і станом на 24 лютого 2022 року належали іноземним державам, які здійснюють стосовно рф недружні дії, чи їх резидентам. Тільки за рік, з осені 2022-го до осені 2023-го, перелік націоналізованого в Криму майна суттєво розширили: за цей час було прийнято понад 10 постанов фейкового парламенту півострова і додано більш як 100 нових пунктів, кожен з яких містив від декількох об’єктів нерухомості до кількох десятків, а той сотень активів. Загалом же з 1 березня 2015 року (дати, коли перелік націоналізованих активів, мав бути вичерпним!) зміни до цього списку вносилися понад сотню разів.

Уже за рік після запуску масштабної кампанії по експропріації майна, восени 2023-го, в Криму почали проводити перші аукціони із продажу націоналізованої української нерухомості, як житлової так і комерційної. Топ-лотом, власне "візитівкою" цього етапу націоналізації, стала квартира, яка буцімто належала родині Володимира Зеленського. "Президентську оселю", за версією російських медіа, було продано за майже 45 млн рублів (підсумкова вартість нерухомості вдвічі перевищила стартову вартість лота). Загалом же на кінець минулого року в Криму націоналізували 2600 різних об’єктів, які належали українським фізичним та юридичним особам. А перші відкриті торги збагатили країну-агресорку на мільярди рублів.

Активізація націоналізації на півострові свідчить про очевидне прагнення кримських чиновників-зрадників нажитися на українській власності та про неприховану спробу заховати кінці у воду: провести перерозподіл майна і створити ланцюжок переходу права власності, аби в подальшому, після деокупації півострова, ці активи було складно повертати.

ОБЛІК І ПРИВЛАСНЕННЯ "БЕЗХАЗЯЙНОГО" МАЙНА

У перший рік після окупації в окремих регіонах Запорізької та Херсонської областей, які були захоплені ворогом вже після початку повномасштабної війни росії проти України, спостерігалися суцільні імпровізації на темі приватної і комерційної власності. Наприклад, на окупованій частині Запоріжжя з кінця серпня 2022 року і до середини грудня 2022-го діяла схема "швидких повідомлень" про виявлене безхазяйне майно. За цей час на сайті "адміністрації Запорізької області" було опубліковано близько 80 різних повідомлень про виявлене безхазяйне майно: одне таке оголошення могло містити від 3-4 до 400-500 різних об’єктів. Йшлося як про рухоме, так і про нерухоме майно: житлова нерухомість, магазини, склади, банки, бази відпочинку, підприємства, автомобілі і навіть рекламні білборди, — все це колаборанти планували взяти в оперативне управління і призначити тимчасових господарів.

"Родзинкою" такої схеми було те, що громадяни та юридичні особи, які вважали себе власниками зазначених об'єктів майна, могли пред'явити свої права на нього, звернувшись до фейкового місцевого міністерства майнових та земельних відносин, яке розташовувалося у Мелітополі, з пакетом документів  протягом 3 (!) днів з дня опублікування відповідного оголошення. Такі заявки приймалися з понеділка по четвер, якщо законний власник не встиг заявити про свої права протягом триденного строку, майно бралося на облік у якості безхазяйного. Але "вишенькою на торті" цієї винахідливої оборудки з власністю було те, що нерідко відповідні повідомлення публікувалися у четвер, тобто у реальних господарів майна не було навіть примарних шансів приїхати до Мелітополя і заявити про своє право власності. Про те, щоб у визначений колаборантами дедлайн вклалися власники майна, які виїхали з регіону на підконтрольні Україні території або за кордон, навіть мови бути не може.

Такий концепт "швидких повідомлень" окрім відвертого рейдерства мав й інші мотиви: прослідковується неприховане бажання місцевих колаборантів створити власний майновий реєстр. Зауважу, що з початком повномасштабного військового вторгнення росії Україна закрила всі національні реєстри, аби окупанти не отримали доступу до надважливої інформації, зокрема і про речові права українців. З часом реєстри запрацювали, але, звісно, не на окупованих територіях. При цьому у захоплених росією регіонах залишилося багато паперових архівів, які потрапили до рук колаборантів. Тож, не виключено, що левову частку з переліку об’єктів, які вказувалися у згаданих оголошеннях, становила та нерухомість, актуальної інформації про яку не було у паперових архівах, а тільки в електронних українських реєстрах. Тобто може йтися про все нерухоме майно, юридичні операції з яким проводилися з початку 2013 року, коли в Україні запрацював Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Те, що відбувалося з власністю українців у так званих днр і лнр, які ще до "приєднання" до складу російської федерації протягом майже 8,5 років фактично координувалися кремлівськими кураторами, — має бути предметом дослідження в рамках не одного кримінального провадження після деокупації регіону.

 Щоправда, до повномасштабного вторгнення росії на територію України номінальні лідери фейкових республік до рішучих майнових дій не вдавалися, принаймні в публічній площині питання експропріації приватної власності фізичних осіб, відкритої чи завуальованої, особливо не афішувалися. Однак все змінилося з початком повномасштабної війни.

З особливим розмахом процес привласнення українського майна запустили в так званій днр у червні 2023 року, коли там почали формувати реєстр безхазяйного майна з метою подальшої "інтеграції таких активів у економіку республіки".

Публічна риторика місцевих колаборантів зводилася до того, що вносити до такого реєстру будуть передусім так звані довгобуди, щоб знайти "ефективних управителів" і добудувати житло для містян. Утім, детально проаналізувавши цей, так би мовити, реєстр (насправді на сайті фейкового мінбуду днр міститься список листів так званого фонду держмайна з переліком безхазяйних активів), стає зрозуміло, що з 202 різних об’єктів (дані станом на 3 листопада 2023 року) тільки 9 заявлено як "об’єкти незавершеного будівництва", решта — це житлова нерухомість і комерційна (автозаправки, магазини, торгівельні центри, складські приміщення тощо).

Подекуди траплялися і взагалі анекдотичні ситуації: безхазяйними визнавалися цілі квартали в окремих житлових комплексах або окремі поверхи в багатоквартирних будинках, або вписувалися об’єкти з абстрактною адресою, наприклад, "м. Донецьк, біля(!) проспекту Ватутіна 3".

Далі — більше. На початку листопада 2023 року ватажок днрівців Пушилін легалізував можливість проникнення до житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках за відсутності їх власника чи користувача, буцімто з метою усунення аварійних ситуацій: своїм "указом" він затвердив спеціальний порядок. Насправді ніяких виключних обставин для візиту непроханих гостей до помешкань жителів ТОТ не було: якщо господаря немає в квартирі більше 48 годин, або ж цитуємо "є достатні підстави вважати відсутність власника приміщення тривалим", до нього можуть навідатися, вибивши вхідні двері чи вікна, такі собі аварійники, які представляють "місцеву владу". Більше того, навіть якщо господаря помешкання знайдено, проте "забезпечення ним доступу до приміщення не є можливим з об'єктивних причин", результати пошуку вважатимуться відсутніми. Така вона повага до недоторканості приватної власності по-днрівськи!

ЗАБОРОНА ДЛЯ ІНОЗЕМЦІВ НА ВОЛОДІННЯ КРИМСЬКИМИ ЗЕМЛЯМИ

Таке майнове обмеження поки що застосували тільки для анексованого Криму. Цей метод майнової агресії кремля тісно пов'язаний з першою тенденцію, що ілюструє тактику застосування "паспортного терору" до громадян, які опинилися на ТОТ.

Навесні 2020 року з подачі кремлівського диктатора (указом володимира путіна від 20.03.2020 № 201) ледь не увесь окупований півострів було включено до "переліку прикордонних територій, на яких іноземні громадяни, особи без громадянства та іноземні юридичні особи не можуть мати на праві власності земельні ділянки".

На практиці заборона працювала наступним чином. У господаря кримської землі був лише один шлях зберегти свій статус власника — отримати громадянство рф. Якщо ж власник не хотів отримувати багряний папірець з двоголовою "куркою", то мав кілька варіантів, кожен з яких повинен був реалізувати протягом року, до 21 березня 2021 року. Перший: у випадках, якщо на земельній ділянці був розташований об'єкт капітального будівництва, господар міг відмовитися від права власності на земельну ділянку та укласти щодо неї договір оренди. Другий варіант для власника-іноземця — це просто відмовитися від права власності на ділянку фактично на користь відповідної місцевої "влади". Третій сценарій — переоформити право власності на земельну ділянку на громадянина РФ (продати, подарувати, укласти договір міни чи довічного утримання).

Вочевидь, включення тимчасово окупованих регіонів Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей до переліку прикордонних територій, на яких громадяни України не можуть володіти земельними ділянками, — це лише питання часу. Хоча, можливо, ці території для росії не такий ласий шматок як Крим, і місцеві колаборанти впораються з завданням по паспортизації населення власними методами.

РЕКЛАМА

ОСТАННЄ

ЮРІЙ ГОРДА

Ринок землі за євростандартом: для чого Україні гармонізація земельного законодавства з правом ЄС

ВАДИМ НЕПОСЕДОВ

Виклики та перспективи української комерційної нерухомості під час війни - UTG

ВАЛЕНТИН НАЛИВАЙЧЕНКО

Від Сталіна до Путіна: нищення народів тоталітарними режимами

ОЛЕГ МАЛЬЧИК

Справедливість ціною в незалежність

ОЛЕНА ЖУКОВА

КІК-звітна компанія "в картинках"

ОЛЕКСІЙ МОВЧАН

Навіщо Україні запроваджувати інститут превентивної реструктуризації?

ОЛЕГ ВИШНЯКОВ

Між війнами в Україні та Ізраїлі, чи все ще може Америка захистити Тайвань?

ЮРІЙ ГОРБАНЬ

Працевлаштування ветеранів: чому вони відчувають проблеми та як їх можливо вирішити

ОЛЕКСАНДР ЩУР

Партнерство з МФО – доступ бізнесу до довгострокового фінансування

ВАЛЕНТИН НАЛИВАЙЧЕНКО

Каральні органи росії "зшили" вже шосту справу: не зупинять і не залякають!

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА