Данило Гетманцев, голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики України

 

Спілкуюсь із бізнесом. Що працює у різних сферах виробництв і послуг.

Найти кваліфікованого фахівця на пристойну зарплату стає дедалі важче.

Про це ж пише і Нацбанк в останньому місячному макроекономічному огляді:

• Економіка продовжує по троху відновлюватись. За даними work.ua, кількість нових вакансій за перші 2 місяці  2024 року перевищила навіть показники 2021 року. Водночас, кількість нових резюме менша, ніж за аналогічний період у 2022-2023 роках.
• Підприємства дедалі частіше відзначають посилення дефіциту і складності у пошуку як кваліфікованих, так і некваліфікованих працівників. 

При цьому реальне безробіття, за оцінками НБУ, складає 19%. Як так?

Зрозуміло, що економічна активність є нерівномірною. Вона є слабшою у прифронтових областях, малих містах, сільській місцевості, і роботу там знайти об’єктивно важче.

Утім це насамперед структурна проблема, з якою стикається ринок праці. Велика частка структурного безробіття, як і складнощі з пошуком персоналу – це про негативні структурні зміни в економіці через:

• Міграцію населення (внутрішню і зовнішню), яка в цілому охоплює близько 10 млн. громадян. За різними соцдослідженнями, більша частка зовнішніх мігрантів у працездатному віці є кваліфікованими кадрами, що працюють у сфері освіти, інженерії, науки і технології,  фінансів, продажів тощо. 5/6 з них були працевлаштовані в Україні. З іншого боку, серед внутрішніх мігрантів (ВПО) кожен другий минулого року був безробітний.  
• Руйнування, втрати контролю над частиною територій і підприємствами на них. Тільки на двох зруйнованих меткомбінатах у Маріуполі працювало близько 35 тис. робітників, більша частина з яких металурги і суміжні спеціальності.  З іншого боку маємо сотні кейсів релокованих підприємств, перевезенням яких займався разом із МЕРТ на початку війни, і там також, знаю, стикаються із проблемами пошуку персоналу.
• Мобілізацію, що має як прямий вплив через вступ працевлаштованих в економіці до війська, так і непрямий – через ухиляння легальній зайнятості. 

Структурні дисбаланси на ринку праці - зараз це точно одна з топ-проблем для відновлення, яка на жаль, загострюється. Розумію, що тут не буде простих і швидких рішень. Бо системно подолати ці диспропорції можна тільки за умови повномасштабного відновлення, повернення принаймні частини зовнішніх мігрантів, залучення трудових мігрантів з інших країн з нижчим рівнем доходів  і демобілізації частини військових. 

Утім все ж Уряду, МЕРТ, Мінсоцполітики, Мінінтеграції, Мінветеранів, службі зайнятості іншим структурам виконавчої влади треба посилювати роботу цьому у напрямку за рахунок: перекваліфікації, перенавчання, надання грантів на власну справу, стимулів для працевлаштування ВПО, повернення до економічної активності окремих соціальних груп – пенсіонерів, з обмеженими можливостями, ветеранів, жінок, які займаються домашнім господарством. Це хороша історія для залучення донорського фінансування під конкретні проекти «перезапуску» ринку праці.  

Неодноразово озвучував свою думку щодо змін підходів до бронювання. Правила мають бути рівними для всіх. Утім вони мають враховувати 3-4-х кратний розрив у зарплатах для працівника у сфері фінансів і для працівника у сфері культури чи архівної справи, різницю у рівні оплати праці у Києві чи прифронтовому Херсоні, не кажучи вже про можливість знайти саму роботу. Сподіваюсь, що нещодавні озвучені Прем’єром нариси нового механізму бронювання принаймні частково враховують цю проблематику.

Ну, і останнє у списку, але не останнє за значенням. Маємо у пришвидшеному темпі розгортати тренд на втрати «мізків» і «робочих рук» у галузях машинобудування, суміжних з ВПК і в самому ВПК. Мова і про навчання і підготовку інженерно-технічних кадрів (в тому числі через державне замовлення, посилення зав’язків проф-тех освіти з потребами роботодавців). І про збільшення бюджетних вкладень у R&D, і про посилення відповідного зв’язку між науковою, дослідницько - конструкторською і виробничою базою, де ще такий потенціал не втрачено. І звісно про збільшення державного замовлення у розробку і виробництво озброєння і військової техніки, що вже має місце цього року. І про розвиток спільних підприємств з нашими партнерами, де ми можемо розраховувати на трансфер відповідних знань і технологій