Олександр Ларін, співзасновник ГО  Спортивний контекст", Генеральний секретар Федерації баскетболу України (2011-2015 рр.), заступник міністра спорту України (2010 р.)

 

В останні 2-3 тижні в діалогах з різноманітними співрозмовниками я неочікувано стикаюся з питанням, яке повторюється: “Хто міг би бути хорошим міністром спорту сьогодні?”. З урахуванням обговорюваних тем, характеру проблем, що виникли, питання передбачає, що мені потрібно запропонувати ім'я тієї особи, яка зможе перевершити попередніх міністрів і найбільш повно відповідатиме вимогам до посади міністра спорту України.
На моє глибоке переконання, відповідь на це очевидно актуальне питання виглядає не як список прізвищ, а як список завдань, які має вирішити міністр.
Тому формулювання відповіді не може зводитися до простого перерахування імен, а полягає у визначенні завдань, які слід вирішити новому міністру. Люди, які пройшли шлях у спорті, особливо ті, хто досяг видатних результатів як спортсмени чи тренери, знають про проблеми та нерівність у спорті з перших рук. Зіткнувшись з цим особисто, або спостерігаючи це з боку, всі вони знайомі з аспектами несправедливості та нерівноправності щодо спортсменів, тренерів у різних проявах. Але, у будь-якому разі, всі вони побували у цьому королівстві кривих спортивних дзеркал. А деяким вдалося навіть досягти успіху й у кар'єрному сходженні у сфері управління в спорті.
І ось, роблячи цей кар'єрний крок до міністерського крісла, кандидат у міністри має, зрештою, лише два сценарії подальшого розвитку подій: “хочу, щоб стало по-іншому”, або ж – “ось мій час царювати”. І досі ми не бачили серед міністрів, які пропрацювали на посаді хоча б один рік, хоч би ознак намірів щось зробити “по-іншому”.
Найжахливіше те, що міністри та їхні заступники “царюють”, а 99,99% їх “підданих” не усвідомлюють справжнього стану речей і не уявляють, як може бути по-іншому. У ці 99,99% входять і функціонери, і тренери, і спортсмени, і всі, хто робить внесок у спортивний процес і результат, і всі, хто спостерігає і співпереживають за процес і результат.
Так ось. Хорошим міністром для українського спорту має шанс стати той, хто візьметься зробити три головні речі.
Перше: зможе пояснити першим особам держави та політикам, для чого державі та суспільству взагалі потрібен спорт і які у них між собою мають бути стосунки.
Друге: знає сам і може пояснити іншим, як функціонує світова система спорту і як ефективно з нею взаємодіяти.
Третє: осмислить, що може бути по-іншому для всіх, а не для себе та своїх, і перепише сценарій розвитку українського спорту, в якому ліквідує роль царя, а себе як міністра зробить функцією.
Все перераховане не є утопічною фантазією, а реальним списком критеріїв для розгляду кандидатів на пост міністра спорту України.
Якщо, звісно, допустити саму можливість такого підходу до відбору кандидатів та не вважати її утопією.