Від керну до електромобіля. Чому видобуток літію в Україні це лише перший крок до виробництва Tesla
Денис Альошин, директор зі стратегічного розвитку ТОВ "УкрЛітійВидобування"
У серпні минулого року китайська компанія CATL анонсувала будівництво в Угорщині найбільшого в Європі заводу з виробництва батарей для електромобілів. Інвестиції – 7,3 млрд євро. У травні вже цього року компанія Prologium з Тайваню запланувала створити подібне виробництво у Франції. Інвестиції – 5,2 млрд євро.
Після таких новин в Україні завжди згадують, що ми також маємо величезні поклади літію і, начебто, приречені на успіх в цій царині. Аж до створення власної “Тесли”. Але попри гучні заяви, мільярди доларів західних інвестицій не йдуть в нашу країну. Причина не лише у повномасштабній війні. Для залучення міжнародних інвесторів, український бізнес має самостійно вирішувати проблемні питання та розширювати вузькі місця.
За більшістю оцінок, попит на літій ще мінімум 5-10 років перевищуватиме пропозицію. Саме тоді в Європі почнуть працювати десятки нових гігафабрик з виробництва батарей, які стануть великим споживачем літієвих матеріалів. Як Україні скористатися цією можливістю?
З 2019 року ми професійно займаємося розвитком літієвого родовища в Кіровоградській області. Тому, спираючись на власний досвід, знаємо, що навіть доступ до корисних копалин не гарантує миттєві мільярдні прибутки та чергу з інвесторів. Тим більше, у такій високотехнологічній сфері, де є певні вимоги до кожного етапу виробництва – від руди та концентрату до готових батарей. Для цього потрібні сотні мільйонів доларів інвестицій, колосальний міжнародний досвід та роки терпіння, навіть без війн та карантинних обмежень.
В нашій країні є чотири розвідані родовища літію: «Шевченківське» у Донецькій, «Полохівське» та «Добра» у Кіровоградській і «Крута балка» у Запорізькій області. На більшості з них ще в радянські часи проведені лише попередні геологічні дослідження. Видобуток не ведеться. Причини різні. Родовище у Донецькій області – в окупації, Запорізька область – прифронтова. Роботи на цих ділянках відновляться лише після деокупації цієї території України. По ділянці «Добра» на Кіровоградщині ведуться судові суперечки. Лише на «Полохівському» попри війну тривають підготовчі роботи та пошук стратегічного міжнародного інвестора.
Ми впевнені, що Україна має експортувати продукт з доданою вартістю. Це може бути петалітовий концентрат або карбонат та гідроксид літію, з яких вже виробляють компоненти батарей. Жодна українська компанія не в змозі самостійно пройти цей маршрут, щоб успішно інтегруватися у світові виробничі ланцюжки. Але для залучення міжнародних партнерів та інвесторів до кожного з етапів розвитку літієвого виробництва потрібно провести підготовчі роботи, які вартують десятки мільйонів доларів. І український бізнес робить це.
Перший обов’язковий крок для того, щоб почати перемовини з іноземними інвесторами – підтвердження розвіданих запасів. Українські або радянські підходи не працюють. Причина не лише у застарілій системі. Після занепаду 90-х в країні практично не залишилося відібраних геологічною розвідкою проб – керну. Неможливо співставити документальні записи з фізичними зразками, зробленими на родовищах. Саме тому потрібно провести повторну геологічну оцінку відповідно до одного з міжнародних стандартів, які визнаються в світі. Ми обрали JORC.
Щоб підтвердити запаси літієвого родовища “Полохівське” за цим стандартом, ми зробили дорозвідку, а це більш 5000 метрів нового буріння, провели лабораторну та хімічну експертизу отриманого керну. Все це зробили у співпраці з декількома авторитетними міжнародними компаніями. Ці роботи обійшлися в мільйони доларів та тривали понад 2,5 роки. Що доводить серйозність наших намірів.
Але наша мета не продати родовище, а створювати продукт з доданою вартістю. Тому потрібен другий крок – будівництво шахти та збагачувальної фабрики. Вже проведене Scoping Study показало прийнятну економіку видобутку та збагачення мінералу з українських надр.
До кінця 2023 року ми проведемо Pre Feasibility Study. До кінця 2024 року – Definitive Feasibility Study. Завдяки цьому ми отримаємо ключові фінансові показники проекту з високою точністю – похибка лише 10-15%. Це буде важливий аргумент для потенційних міжнародних інвесторів з огляду на повномасштабну війну, що триває в Україні. Наразі (до завершення цих робіт) інвестиції в шахту та збагачувальну фабрику ми оцінюємо в 200-300 млн доларів США.
Третій крок: інтеграція в глобальні виробничі ланцюжки. І тут постає питання сировини. Більшість гравців на ринку літію з руди видобувають та переробляють сподумен. На “Полохівському” родовищі інший мінерал – петаліт. Спільно з німецькою лабораторією Anzaplan Dorfner ми вже отримали концентрат, який за своїми технічними параметрами придатний як для ринку батарей (Battery Grade), так і для ринку кераміки і склокераміки (Technical Grade). Це означає, що на літій з українських надр може бути глобальний попит. Але виробити – не дорівнює продати. В промислових масштабах петалітовий концентрат вже виробляють або планують виробляти лише кілька компаній в Зімбабве, Канаді та Португалії.
Наразі ми вивчаємо можливість будівництва власного заводу, який не лише вироблятиме петалітовий концентрат, але й перероблятиме його на карбонат або гідроксид. Це універсальніші продукти з більш стабільним попитом. Такий завод ми оцінюємо у суму до 400 млн доларів США.
Чи може Україна стати виробником анодів, катодів та готових батарей з вмістом літію? На нашу думку, найближчим часом така високотехнологічна продукція вироблятиметься поруч з найбільшими споживачами. Тобто в країнах, які мають потужну автомобільну промисловість. Але навіть виробництво концентрату для refinery – це нові робочі місця, збільшення експортної виручки та позитивний вплив на економіку країни.
Національний електромобіль в партнерстві з глобальними автовиробниками, який використовує український літій? Це має бути мрія або мета післявоєнної трансформації української економіки.