Олексій Кущ, експерт аналітичного центру "Об'єднана Україна", економіст, фінансовий аналітик

 

Серед ключових викликів на 2023 рік – поглиблення економічної кризи.

Падіння ВВП в 2022 році може скласти від 30% до 40%.

В той же час, навіть на низькій статистичній базі порівняння, у 2023 році, економіка може не перейти у фазу мінімального зростання на 0-1% (прогноз МВФ).

Є ризик продовження падіння ВВП у 2023 році ще на 5-15%.

Одна з причин, крім фактору війни – удари по енергетичній інфраструктурі.

Енергетична бідність населення та критично низька енергетична ємність ВВП – фактори подальшої рецесії, що буде охоплювати промисловість (ядро кризи) та сектор послуг (периферія кризи).

У 2022 році ми спостерігали  майже "класичне" розгортання двох економічних шоків:

1. Шок скорочення інвестиційних витрат бізнесу, внаслідок війни та катастрофічного зменшення горизонту інвестиційного планування та відповідного зростання системних ризиків.
2. Шок скорочення споживчих витрат населення, внаслідок фактору війни (перехід до антикризового накопичення, в тих сегментах населення де залишались реальні доходи у розпорядженні за мінусом споживчих витрат), а також з таких причин як криза на ринку праці (приховане безробіття на рівні 40%) та заморожування трудових доходів (перехід на неповних робочий тиждень, мінімальна оплата праці в умовах вимушеного простою, тощо).

До цих пір, вказані шоки компенсувались збільшеними державними витратами, зокрема на сектор оборони (заробітна плата військовим, податки в місцеві бюджети).

У 2023 році, на тлі обіцянок із проведення бюджетної консолідації (скорочення рівня дефіциту) та можливого мораторію на емісійну активність НБУ, до вказаних вище шоків може додатись ще і шок скорочення державних витрат, що може стати потрійним ударом по внутрішньому ринку, з урахуванням значної чисельності біженців з країни.

Тобто ключовими факторами кризи стає:

 

1. Падіння внутрішнього платоспроможного попиту (8 млн біженців за кордоном, що складає мінус 1,5 млрд євро у структурі внутрішнього попиту на товари та послуги на місяць), а також з причин падіння реальних трудових доходів, скорегованих на показник інфляції.
2. Масове безробіття та криза ринку праці.
3. Фактор системних ризиків, що повністю заблокує процес валового нагромадження основного капіталу, а також притік внутрішніх і зовнішніх інвестицій.
4. Катастрофічне падіння енергоємності ВВП та зростання енергетичної бідності населення.
5. Ускладнення доступу населення до базових соціальних послуг та погіршення стандартів життя: освіта, медицина, доступ до водопостачання та водовідведення, газопостачання, електропостачання.
6. Ризик зниження економічних активів та базової інфраструктури (енергетика, транспорт).
7. Недостатність пакетів з амортизації кризи, які застосовуватиме держава.
8. Скорочення рівня цільових державних витрат, криза кредитування та загальне погіршення стану банківської системи внаслідок зростання рівня непрацюючих кредитів (до 40% від загального кредитно-інвестиційного портфелю банків і вище).
9. Блокування логістичних та транспортних комунікацій з вивезення сировини на експорт з можливою втратою 30-40% планової експортної виручки.
10. Криза у аграрному секторі (зменшення зернового валу на 30-40%).

Вказані системні виклики можуть бути ефективно подолані лише у тріаді зусиль, тобто в межах трикутнику "влада – бізнес – населення".

Необхідно досягти функціонування наступної моделі взаємозв‘язків у межах цього трикутнику: "бізнес довіряє владі, підприємці довіряють один одному, а населення – довіряє бізнесу".

Наразі, держава активно намагається адаптувати до формату мобілізаційної допомоги дизайн програми пільгового кредитування 5-7-9, систему державної гарантії праці "Армія відновлення", запуск стартапів "Є-робота", тощо.

Сучасну економічну кризу в Україні можна визначити як суто екзогенну, кризу екзистенційного існування як такого, що спровоковано виключно агресією рф проти України та геноцидними практиками, які застосовує рф проти українського населення.