Михайло Цимбалюк, народний депутат України, ВО "Батьківщина", перший заступник голови Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів
 

Верховна Рада України на своєму позачерговому засіданні розглядатиме Проект Закону про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів) (№5599), авторства Президента України.

Так, згідно із Законопроєктом, визначається поняття "олігарх" і ним вважатиметься фізична особа, яка одночасно відповідає щонайменше трьом з таких ознак:

- бере участь у політичному житті;

- має значний вплив на засоби масової інформації;

- є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) суб’єкта господарювання, який на день введення в дію цього закону є суб’єктом природних монополій або займає монопольне (домінантне) становище на загальнодержавному товарному ринку відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" та протягом одного року поспіль підтримує або посилює це становище;

- підтверджена вартість активів особи (та осіб, бенефіціаром яких вона є) перевищує один мільйон прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року (це 2 млрд 270 млн грн).

У законопроєкті Президент пропонує створити реєстр олігархів, визначити порядок внесення осіб до нього та наслідки такого внесення, запровадити декларування з боку публічних службовців контактів з особами із зазначеного реєстру тощо. 

Зокрема, внесеним до реєстру олігархам буде заборонено фінансувати політичні партії, брати участь "у процесі приватизації об’єктів великої приватизації". Вилучати з реєстру олігархів планують, якщо вони перестають відповідати щонайменше двом ознакам зі списку визначення.

Але за фактом, цей законопроєкт є популістичним і фактично лише декларативним, оскільки крім ознакування так званої "деолігархізації",  ведення реєстру олігархів, його практична реалізація не вплине на осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті та пов'язаних з ними осіб, а також на публічних службовців.

Економічна і політична деолігархізація має реалізовуватись на основі антимонопольного і антикорупційного законодавства та обов’язкового прийняття законодавства щодо деофшоризації. Окрім того, законопроєкт більш налаштований на те, щоб обмежити вплив олігархів на ЗМІ, оскільки цьому присвячена значуща частина документу, а політичні та економічні впливи у цьому законопроєкті не достатньо врегульовані.

Поряд з тим, для боротьби з олігархатом та корупцією необхідна координація органів виконавчої та судової влади, адже законопроєкт визначає, що людину олігархом визнає не суд, а РНБО. А цей орган підконтрольний президенту, тобто буде президентський вплив, його вертикаль і відповідно рішення – визначати чи не визначати.

Проте, якби нинішні інституції виконували б свої функції, то і не було б потреби в цьому законопроєкті. Таким чином, без визначення у законопроєкті норм, які регулюватимуть питання конкретної боротьби з монополіями та іншими економічними підґрунтями олігархізації, деофшоризації, реальної і ефективної відповідальності за політичну корупцію та клептократію чиновників і народних обранців від цього законопроєкту не буде практичного ефекту і результатів.