Роман Кобець, радник, адвокат INPRAXI LAW

 

Прийняття Закону № 466-IX створило ілюзію введення нової концепції розумної економічної цілі (ділової мети), проте, згадане поняття досить широко використовувалось податківцями та мало своє відображення у судовій практиці вже достатньо давно. Під діловою метою варто розуміти цілі будь-якого суб’єкта господарювання отримати приріст або збереження активів. Інакше кажучи, жоден підприємець не буде працювати з метою збитку.

Зміни підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПКУ на перший погляд вказують вказують на те, що концепція ділової мети може розповсюджуватись тільки на операції з нерезидентами. Однак численна судова практика підкреслює, що для відображення будь-яких господарських операцій у податковому обліку необхідна наявність розумної економічної цілі. В протилежному випадку господарські операції необґрунтовано збільшують задекларовані витрати підприємства та зменшують об’єкт оподаткування.

Тобто, якщо ми плануємо віднести певну операцію до витрат, вона повинна підтверджуватись первинною документацію, змінювати стан активів підприємства та мати ділову мету.

Виникає логічне питання, якщо ділова мета – це намір отримання прибутку, то коли цей прибуток має бути отриманий: негайно чи в майбутньому?

Судова практика з цього питання свідчить, що економічний ефект від господарської операції не обмежується часовими строками щодо результату. Це означає що дохід від господарської операції підприємство може отримати не одразу після її здійснення, а може розраховувати на економічний ефект в майбутньому. Наприклад, підприємство здійснює закупівлю послуг з навчання персоналу англійської мови з метою розширення в майбутньому клієнтської бази та збільшення обсягів продажу товарів чи послуг.  

В той же час, давайте не забувати, що підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик і це означає, що не всі угоди можуть призвести до позитивного економічного ефекту. Обвал ринків, зміни кон’юктури, зовнішньо-економічні чинники, зрештою неправильно прийняте управлінське рішення, можуть негативно вплинути на певну господарську операцію, проте це не означає, що, укладаючи угоду, підприємство не мало ділової мети.

Суди з цього приводу зазначають, що  операція може бути збитковою в силу об’єктивних чинників, і це є одним з нормальних варіантів перебігу подій при здійсненні господарської діяльність. Проте вплив таких чинників на економічний ефект операції необхідно доказувати у встановленому законом порядку.

Отже, ми можемо прийти до висновку, що наявність ділової мети при здійсненні господарської операції не обмежується часовим виміром та може призвести до збитковості, однак в обох випадках вказані обставини підлягають доказуванню.

Корисні поради.

1. Необхідно відходити від концепції про достатність для підтвердження реальності операції виключно первинної документації при відображенні господарської операції в податковому обліку. Наразі звичного для нас фасаду у вигляді договорів, актів, накладних, платіжних документів, тощо вже недостатньо.
2. При здійсненні господарської операції пам’ятаємо, що є велика ймовірність, що нам   доведеться доказувати податківцям, що конкретна операція мала ділову мету.
3. Доказова база наявності ділової мети може бути досить широкою, наприклад: листування з контрагентами, звіт вашого менеджменту щодо доцільності конкретної угоди, аналізи ринків, економічні експертизи, меморандуми, договори, тощо.  Зберігайте вказані матеріали, особливо, якщо перевірка вашого контрагента викликає питання, а управлінське рішення щодо укладення контракту ви все ж таки приймаєте.