Без поповнення ресурсу приватизації об’єктів для продажу вистачить до літа 2021 року – голова ФДМУ
Друга частина інтерв'ю голови Фонду держмайна України Дмитра Сенниченка агентству "Інтерфакс-Україна"
- В переліку перших об’єктів на продаж присутній також "Президент-готель". Що ви виставлятимете на аукціон - сам готель, чи чинний договір його оренди?
- Звісно, ми продаватимемо 100% акцій ПрАТ "Президент-готель". В цій компанії є відразу декілька активів – авто, столи та безпосередньо об’єкт нерухомості, що орендуватиметься до 2034 року. Зараз ми працюємо над тим, щоб орендар принаймні погасив виявлені нами борги-- 12.5 млн грн за попередні роки та понад 28 млн грн за цей рік. Будемо судитися або ж вирішимо мирно. Можливо, продаватимемо акції компанії з об’єктом нерухомості в оренді.
Наразі ми не виставили цей об'єкт. Радник ("Конкорд-Консалтинг" – ІФ) має чіткий графік його підготовки до аукціону, тож очікуємо від нього реальних пропозицій щодо стратегії продажу.
- Далі у вашому плані-графіку великої приватизації йдуть ТЕЦ. Ви вірите, що вдасться знайти на них інвестора на конкурсах? Бо, приміром, голова правління "Нафтогазу", вважає, що шанси продати ТЕЦ з їх боргами мінімальні й ці об’єкти перейдуть в управління НАК.
- Ми знаємо, що Коболєв якісний менеджер, і що "Нафтогаз" розбудовує експертизу, але це знову державній компанії треба вкладати гроші в модернізацію - це приблизно 10-15 млрд грн для ТЕЦ, які є в нас.
Тож ми повинні спробувати інший варіант. Тим більше, що нам надійшли заявки від потенційних покупців, які кажуть: виставляйте, ми купимо. Я кажу: ви знаєте, що там борги? - Так, але ми розуміємо свій бізнес-план, розуміємо потребу модернізації. - Гаразд, є Криворізька, Одеська, Херсонська ТЕЦ, які винні "Нафтогазу" хто 3 млрд грн, хто 2 млрд грн. Інвестор купує, модернізує і погашає борги частинами. Цей варіант кращий, бо в ньому й погашення боргу, і модернізація відбуватимуться за рахунок приватного інвестора, не держава повинна це робити.
Тому ми зараз запускаємо цей процес, і якщо не встигнемо зробити до осені - аукціон не відбудеться чи не буде покупців, - тоді буде наступний крок.
- Приватизація обленерго. Нарешті дочекалися стимулюючих RAB-тарифів від регулятора ринку НКРЕКП. Тепер справа піде швидше?
- Ми чекали на RAB-тарифи і тепер дуже активно готуємося, бо це дійсно вже конкурентний ринок. У держави залишилося шість останніх обленерго, ми доручили зробити спеціальну оцінку, і всі обленерго начебто впорались, тож зараз виноситимемо на засідання Кабміну рішення про вибір радника. Хочемо, аби були радники з репутацією. До речі, ще влітку внесли в Кабмін і досі намагаємося отримати нове положення про затвердження радників – двохетапний конкурс, вибір на основі кваліфікаційних критеріїв, бо дуже важливо для великих об’єктів мати якісного радника. Аби не було так, що приходять якісь компанії і кажуть, мовляв, ми такі ж, як Lazard або Morgan Stanley, але дешевші. Маємо порозуміння з прем’єр-міністром, його політичну підтримку, і визначатимемо радників, щоб аукціони з продажу обленерго відбулися орієнтовно восени.
- Питання енергозбутів - постачальників універсальних послуг, які були виділені з обленерго в рамках анбандлінгу на ринку електроенергії. Як їх продаватимете?
- Енергозбути засновані обленерго. Відповідно, якщо в обленерго умовно 30% приватних власників, то тут теж 30% приватних власників. Існує закон про ринок електроенергії, в якому дуже чітко прописана необхідність так званого анбандлінгу. Ми це хотіли зробити влітку, але через коронокризу їх продаж відтерміновано.
- Чи можливо після виділення продати ці шість енергозбутів єдиним лотом? Це може бути цікаво інвесторам: заходити не в одну область, а відразу в шість, і відтак стартувати до роботи відразу по всій країні. Йде економія на витратах. Так робить ДТЕК, в якого було шість обленерго, а зараз він йде на всю країну зі своїм "Ясно". Так працюють газовидобувні компанії, які просунулися далі з точки зору розвитку ринку.
- В кожному обленерго різні міноритарні акціонери з різними частками, тож об’єднати їх в єдиний пул не видається можливим. Це вже проблема ринку, щоб нові власники визначали, яка модель буде найбільш ефективною. Тільки один за одним, хоч ідея цікава.
- "Центренерго". Як триває процес об'єднання з державними шахтами та "Добропіллявугілля"? Коли може відбутися конкурс?
- У вугільну компанію "Краснолиманська" радника з приватизації ("Конкорд Консалтинг" - ІФ) як не пускали, так і не пускають. Тому ми просто не хочемо давати якийсь конкретний прогноз, бо це поза зоною впливу Фонду. Зараз в Міненерго новий керівник – Юрій Вітренко.
- Його вже запитували про "Центренерго" на новій посаді. Він відповів, що треба розібратися.
- Дивіться, зараз на сайті Міненерго є проект реформи вугільної галузі. Одна з ідей профільного міністерства - відібрати деякі шахти, які складають баланс споживання "Центренерго", об’єднати їх з ним і продавати разом. Решту шахт закривати або приватизувати окремо, як шахти з видобутку коксівного вугілля, бо одне "Добропіллявугілля" дає 3,2 млн тонн вугілля на рік, а баланс споживання "Центренерго" - 4,5 млн тонн. Тож треба відібрати ті шахти, які мають право на життя, мають запаси. Це серйозна робота: треба провести їх аудит, бо я не певен, що всі точно знають, що в цих державних шахтах під управлінням Міненерго відбувається.
Відтак ми є заручниками рішення Міненерго і чекатимемо визначеності з політикою. А наразі виносимо на Кабмін технічні рішення, щоб продаж "Центренерго" відбувався за новим законом про приватизацію, бо зараз "Центренерго" йде на приватизацію за старим законом.
- Ще з великих об’єктів, які на вустах, "Сумихімпром", "Турбоатом", ЗТМК. Які часові перспективи їх потрапляння на приватизаційний аукціон?
- Кожне з підприємств, про яке ви запитали, має окрему поточну ситуацію й стратегію. "Сумихімпром" треба витягувати з процедур банкрутства, ЗТМК стабілізувати, й нещодавно Кабінет міністрів прийняв рішення про включення підприємства до переліку великої приватизації, але наразі це технологічне рішення для запобіганням процедурам банкрутства.
- Але плани їх приватизації все одно залишаються?
- Є відповідні формальні рішення Кабінету міністрів, але повторюся, щодо кожного різна траєкторія.
- Щодо решти об’єктів, які наразі не плануються до продажу. Тривалий час обговорювалася ідея створення держхолдингу - одного чи кількох - для їх управління. Вона ще жива?
- Звісно, це нонсенс, що на тридцятому році незалежності, коли в нашому розпорядженні є кращі світові практики, досвід помилок та успішних моделей подібних до нас країн, на політичному рівні досі не завершено тріаж, держпідприємства не розділено на ті, які слід залишити в державній власності, які є продовженням державних функцій або природними монополіями, й на ті, які логічно передати на конкурсних умовах для інвестицій приватному сектору.
Надзвичайно актуальним залишається також формування моделі управління державними комерційними та казенними підприємствами. Наразі 96 органів державної влади, які повинні були б формувати політики, економічні програми, якісно регулювати ринки та встановлювати чіткі правила, досі трохи регулюють, а трохи управляють суб’єктами господарювання. Не треба вигадувати колесо задля позбавлення від конфлікту інтересів, відділення вироблення політик від управління - це вже декілька десятиріч не інновації, а усталена практика успішних моделей управління.
Ситуацію, що склалася, можна змалювати за аналогією до арбітра зі свистком на футбольному полі. Начебто, арбітр мав би встановлювати чіткі правила й слідкувати за їх дотриманням: формувати струнку та обґрунтовану економічну, культурну, природоохоронну, податкову, антимонопольну політику; слідкувати за чітким дотриманням правил та мати інструменти для справедливої мотивації й демотивації гравців на полі - суб’єктів господарювання. А в нас арбітр і трошки політики виробляє, правила пише, і за м’ячем бігає - управляє державними підприємствами з метою отримання прибутку, конкурує з приватним бізнесом. Складно робити добре і те й інше одночасно. І знов-таки - конфлікт інтересів. Затягування з необхідними рішеннями щороку призводить до погіршення стану держпідприємств через низьку якість управління й величезну корупцію.
Декілька цифр: сукупна вартість активів 3600 державних підприємств, які, повторюся, перебувають в управлінні 96 державних органів влади, становить 760 млрд грн, а їх сумарний річний прибуток - 1 млрд грн. У підсумку маємо окупність активів за 760 років. Із 3600 держпідприємств близько 30% навіть приватизувати вже неможливо.
За наявності політичної волі можна доволі швидко здійснити необхідне розділення. Наприклад, топ-20 ДП (такі як "Нафтогаз", "Укрзалізниця", "Укрпошта", "Енергоатом", "Укроборонпром", "Оператор ГТС") залишити в управлінні Кабміну з чіткою політикою власності й відділенням функцій власника від управителя, сформувати професійний менеджмент і наглядові ради з логічною оплатою. Наступні 600 ДП, які наразі залишилися на території окупованій в Криму й на Донбасі, формально передати в управління Мінреінтеграції, яке позиватиметься в міжнародних судах з Росією, стягуватиме компенсації. Це системна робота на багато років і вже давно треба взятися за неї. Наступна порція - близько 1200 ДП - на ліквідацію, але треба професіоналізувати цей напрямок і нарешті очистити "карму" держави. Бо багато років ДП начебто є, але й нема.
Решту треба розділити на ті, які можна спокійно приватизувати й залучити в них інвестиції, й на ті, які треба залишити у власності держави, визначити керуючий орган, розбити на кластери, сформувати холдинги й налагодити якісне управління: чіткі політики власності та постановки цілей, незалежні наглядові ради, чіткі KPI, прив’язану до результатів винагороду, системний моніторинг діяльності. Але потрібне політичне рішення.
Ще є питання міноритарних часток держави: існує чимало підприємств, де в держави дуже незначна частка – 2-3-5%. Тут теж потрібно приймати рішення, позбуваючись того, що не дає ані важелів впливу на рішення, які приймаються в компанії, ані дивідендів.
- Про оренду. Нещодавно Нацбанк у звіті про фінансову стабільність відзначав, що найбільше постраждала від коронокризи якраз офісна нерухомість. За його даними, тільки за перше півріччя 2020 року ставки знизилися на 10%, зростає рівень вакантності, а 2021 рік буде ще гіршим, бо орендатори переглядатимуть старі договори, які діють зараз, і відмовлятимуться, плюс на ринок заходить нова нерухомість.
- Знов-таки, як це працює? Фонд держмайна виступає підписантом цього держмайна, але все одно цими об’єктами управляють зазначені 96 міністерств, відомств, агентств, вони й визначають - передавати в оренду майно, чи ні. Закон говорить, що зараз ціна оренди визначатиметься на електронних аукціонах замість якихось там кривих комісій. Стартова ціна обраховується від балансової вартості. Якщо хтось готовий дати більше, на аукціоні формується ринкова ціна. Якщо ринок зараз на спаді, то, відповідно, ціна не зростає. Тобто ціна формується відповідно до попиту та пропозиції.
Закон про оренду державного і комунального майна, що набув чинності в 2020 році, надзвичайно прогресивний, але, як і все в цьому світі, недосконалий. З допомогою нового комплексного закону ми хочемо, як мовляв уже покійний Жванецький, дещо "в консерваторії підправити".
- Які надходження від оренди заплановано в держбюджеті-2021, наскільки вони більші/менші порівняно з 2020 роком?
- На 2021 рік в бюджеті закладено близько 1,6 млрд грн, хоч загалом я підходив би до питання надходжень від оренди державного майна концептуально інакше. По перше, повернімося до функцій державних органів влади й держактивів. Ну хіба це рантьє? Тому, по-перше, треба свіжим оком глянути, чи потрібні такі державні активи, які роками й десятиріччями здаються в оренду. Якщо це частини якихось приміщень, які тимчасово не використовуються державними органами, але є розуміння, коли й для чого вони знадобляться, то наразі може бути й оренда. Але тенденції розвинутих країн світу, та й приклади пострадянських країн підтверджують начебто прописні істини: кожен повинен займатися своєю справою і робити це якісно. Що я маю на увазі? Державні органи влади повинні бути компактними та професійними і якісно виконувати функції державного управління та формування політик. Ріелтори, інвестиційні банки, професійні керуючі офісними та іншими будівлями повинні якісно розвивати та управляти нерухомістю. Держава насправді доволі бажаний клієнт. Як зробило багато країн? Порахували скільки державних службовців необхідно розмістити й скільки держава готова платити за комфортні офісні приміщення для них. Бізнес купує або будує й підлаштовує під потреби міністерств та відомств офісні будівлі й обслуговує їх. Отримує собі надійного та довгострокового орендаря, забезпечує всі додаткові сервіси. Держслужбовці не розводять в кожному міністерстві господарчі департаменти, армії закупівельників та сантехників, електриків, прибиральників. Кожен займається своєю справою, по змозі якісно. Є навіть такий бізнес-термін для подібних операцій - sale and lease back, продаж зі зворотною орендою. А ще краще продати все неефективне й орендувати підлаштований під урядовий квартал комплекс будівель десь в зручному місці біля метро з гарними транспортними комунікаціями.
Повернімося, однак, до питання надходжень від оренди державної власності. З одного боку, в бюджет закладають дедалі більші обсяги коштів, з іншого - існують об’єктивні реалії сьогодення, тож справедливо звільняти від оренди орендарів, чий бізнес потерпає від заборони працювати під час локдауну й пов’язаних з пандемією обмежень. За попередні три роки динаміка була такою: у 2018 році 1,4 млрд фактичних надходжень, у 2019-му - 1,5 млрд грн. На 2020-й планували 4,1 млрд грн у сподіванні на моментальний результат нового закону й, звісно, не очікуючи пандемії, що цілком нереалістично.
Насправді ж перше, що треба зробити, це знову повернутися до теми проведення тріажу держпідприємств, а також модифікувати й заповнити єдину базу державних активів. Слід чесно відповісти на питання, чи потрібно здавати це майно в оренду. Якщо воно декілька років здається в оренду, то, може, варто віддати його на приватизацію? Треба залишити державним органам необхідне для їх повноцінного функціонування, а те, що не використовується багато років, приватизувати. Ми що - міністерства-ріелтори? До всього це було величезним джерелом корупції, адже багато чого здавалося в оренду за "сірими" схемами або дешево з доплатами. У мене була співбесіда з одним із кандидатів, який працював в управлінні комунального майна котрогось із міністерств, що має свої територіальні органи в областях. Ці територіальні органи направляли в центральний апарат міністерства на погодження договори оренди. Ось він і каже: приходжу на роботу, відкриваю папки на підпис, а там в кожній папці під скріпкою 200 грн. Така "гаїшна" історія: ви працюєте в регіональному відділенні з орендою, значить, повинні в центральний апарат щось передавати. Тому, перш за все, треба відділити мух від котлет.
- Цьогоріч аукціони з оренди проходитимуть вже регулярно й масово?
- Так, ми зараз напрацьовуємо веб-сайт, подібний до privatization.gov.ua, позаяк дуже важливе розкриття інформації та опис об’єкта: що здається, чи є там електроенергія, який внутрішній вигляд? Телеграм-канал вже запустили, ще сайт запустимо. Чесна конкуренція - це коли всі все знають.
- Остання тема - оцінка. Що з її реформою?
- Ми говоримо про оцінку, яка здійснюється під час купівлі-продажу якихось об’єктів. Цю оцінку здійснює 13 тисяч сертифікованих оцінювачів, далі є декілька асоціацій, а ще далі - Фонд, який здійснює регуляцію: може когось позбавити кваліфікаційного документа.
Нагадаю, що ми зробили цього року. Як було раніше? Громадянин звертався до оцінювача, той оцінював об’єкт, потім були приватні майданчики, які брали цю інформацію й передавали її в єдину базу Фонду держмайна, а далі нотаріус використовував її для сплати податків і за нотаріальні послуги. Ми створили замість цих майданчиків безкоштовний електронний сервіс, і громадяни України з 1 лютого 2020 року не заплатили посередникам понад 700 млн грн.
Відповідаючи на питання, збільшилися чи зменшилися від цього надходження в держбюджет, хочу розвінчати міфи. Бо, з одного боку, громадяни не заплатили за це 700 млн грн посередникам, але надходження в бюджет за 11 місяців 2020 року зросли більш ніж на 50 млн грн порівняно з аналогічним періодом минулого року. Щодо динаміки угод, то на початку року до коронокризи була стандартна їх кількість - приблизно 25 тис. різних угод на місяць. Потім навесні всі злякалися коронавірусу, припинили купувати та продавати, але вже під кінець червня відкладений попит наздогнав і перегнав минулорічні показники.
Тепер наступний етап реформи – запустити можливість автоматичної оцінки нерухомого майна громадян, без оцінювача. Оскільки в нас забрали передбачені на це в бюджеті кошти, ми зараз за рахунок $250 тис. міжнародної донорської допомоги створюємо електронний безкоштовний сервіс для автоматичного визначення оціночної вартості нерухомості. Це за принципом big data: наповнюється база, яка потім автоматично надаватиме вам інформацію про те, скільки коштує квартира на Печерську або в Житомирі. Береться також до уваги, що квартира на Печерську може бути після пожежі, або ж це підвальне приміщення. Тоді, якщо база показує завищену вартість, у громадян є варіант апеляції для встановлення справедливої вартості, вони матимуть можливість звертатися й до оцінювача.
Та найголовніше в реформі - це врегулювати діяльність оцінювачів, дати їм чіткіші правила й стандарти оцінки, тому що останній закон щодо їх діяльності приймався 2001 року, а стандарти оцінки затверджувалися 2003-го. Вони застарілі. З допомогою фахівців у рамках проекту зі Світовим банком ми напрацювали закон, який депутати планують розглянути у 2021 році, про впровадження в Україні міжнародних стандартів оцінки (IVS). Далі буде навчання, й десь уже під кінець року вони набудуть чинності. Це буде більш справедлива оцінка для будівель та споруд, для земельних ділянок, обладнання, а також для бізнесу.
Ще одна реформа - це скасування так званої фракційної оцінки, тому що сьогодні Україна залишається останньою країною в світі, де люди, які хочуть продати домогосподарство з будівлею й земельну ділянку, змушені йти до двох окремих оцінювачів, підписують два договори й двічі платять за нотаріальні послуги. Хоч потім це все одно вноситься в єдину базу Фонду. Ми розробили відповідно до світової практики закон, який передбачає одну оцінку цілісного об’єкта нерухомості, але треба домовитися з Держгеокадастром, тому що існує окремий закон "Про оцінку земель".
- Очільник Державної податкової служби Олексій Любченко, в якого ми брали інтерв’ю, схвально оцінив ідею голови профільного комітету Верховної Ради Данила Гетманцева перейти в оподаткуванні нерухомості з квадратних метрів на вартість нерухомості. Чи готова база Фонду забезпечити таких перехід?
- Потрібно всі будівлі, споруди й квартири купити або продати, щоб внести їх в базу даних. Тому що на сьогодні в ній є тільки те, що купувалося та продавалось впродовж останніх років. Наразі немає єдиної бази на кшталт кадастру об’єктів нерухомого майна, треба об’єднати бази даних Мінюсту, Фонду держмайна тощо. Ми це з Данилом Гетманцевим обговорювали, тому що ідея здорова. Аби не ловити податок з прибутку, який можна мінімізувати, треба встановити якийсь поетапний справедливий податок з нерухомості. Ідея мені видається дуже логічною, однак необхідно створити інструмент для її впровадження.
- Коли запрацює єдиний модуль електронної довідки?
- В тестовому режимі він працюватиме в січні, орієнтовно в лютому виводитимемо його в промислову експлуатацію, а повноцінно запрацює, сподіваюся, в березні.