Данило Гетманцев, народний депутат України, голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики

 

Початок нового року позначився продовженням похмурих прогнозів щодо глобальної економіки на 2023 рік.

2 січня директор - розпорядник МВФ, К. Георгієва, зазначила, що 2023 для світової економіки виявиться «жорсткішим, ніж рік що минув», а третина країн зіткнеться із рецесією.

10 січня Світовий банк у своєму флагманському звіті «Глобальні економічні перспективи» відзначив, що світова економіка сповільниться з очікуваних 2,9% у 2022 році до 1,7% поточного року, тоді як ще півроку назад Банк прогнозував майже удвічі більші темпи зростання на 2023 рік на рівні 3%. При цьому зростання економік розвинутих країни загальмує до 0,5%, половина економік ЄС за підсумками року увійде до рецесії.

Навіть без рецесії, сповільнення світової економіки до 1,7% означає найгірший результат за останні 30 років (за виключенням двох епізодів криз у 2009 і 2020 роках).

Утім вже за тиждень на полях форуму в Давосі і у подальших заявах світових фінансових лідерів оптимізму трохи побільшало. Зокрема, у МВФ замість «жорсткого 2023 року» заявили про очікування «покращення прогнозу для світової економіки із другої половини поточного року» на тлі позитивних економічних показників і тенденцій.

Під останніми згадуються стрімке послаблення ковідних обмежень у Китаї, збільшення пропозиції енергоресурсів і падіння цін на газ до мінімуму з вересня 2021 року під впливом заходів з диверсифікації постачань, санкцій проти рф і теплої зими, нормалізація інвестиційних очікувань у ЄС, впровадження значних пакетів субсидій, стимулюючих «зелений перехід», насамперед, у США, а також ЄС і Китаї. Оновлений прогноз МВФ буде презентовано 30 січня.

Попри збільшення оптимізму, МВФ визнає, що поточний рік залишиться важким з огляду на нестабільні економічні умови – збереження геополітичної напруги та все ще високу інфляцію.

І якщо геополітичні фактори знаходяться переважно поза зоною впливу центральних банків світу, то боротьба з інфляцією є їх зоною відповідальності – прямим або опосередкованим мандатом.

Наразі загально визнаний консенсус серед монетарних регуляторів  у провідних економіках світу виходить з того, що, незважаючи на ознаки проходження піку інфляції у листопаді – грудні минулого року і обнадійливі новини щодо економічної активності на початку цього року, ризики постійної високої інфляції продовжують переважати ризики рецесії (уповільнення глобального зростання).

У 2021 - першій половині 2022 рр. центробанки по всьому світу, перш за все у розвинених країнах, «проґавили» відразу три цінові шоки з боку зростання інфляції попиту після ковіду, зростання енергетичної та продовольчої інфляції на тлі війни розв’язаною росією проти України та розриву ланцюжків створення вартості, формування на цьому ґрунті підвищених інфляційних очікувань.

Ці події виявились першим масштабним сплеском інфляції після початку застосування режиму інфляційного таргетування (ІТ) на початку 90-хх та масового переходу на ІТ у нульові, що стало «холодним душем» для центральних банків. Тому жорстка монетарна політика з продовженням підвищення ставок у першій половині року і їх збереженням у другому півріччі залишатиметься на порядку денному у 2023 року.

Зокрема, за оцінками Bloomberg, загальний рівень процентних ставок у світі досягне піку у 6% у третьому кварталі, а до кінця 2023 року опуститься до 5,8%. Показник стане максимальним з 2001 року, зараз він становить 5,2%.

Звісно це пригнічуватиме економічне зростання. «Білі» лебеді на кшталт теплої зими або неочікуваного скасування політики нульової толерантності до Covid-19 у Китаї покращили очікування, але й до глобальної розрядки, нормалізації ринків праці та виходу на стійке зростання далеко.

Тому - найімовірніший сценарій - світова економіка у 2023 р. балансуватиме на межі низьких темпів зростання (2-3%) за збереження провідними центробанками світу жорсткої монетарної політики. Інфляція залишатиметься на вищих рівнях ніж до пандемії, але продовжить скорочуватись порівняно із минулим роком.

Це крихкий баланс, утім якщо його не буде зруйновано негативним розвитком подій (ескалацією військових дій, відновленням пандемії, інфляційними сюрпризами), він дозволить вийти на кращі і більш стійкі результати для світової економіки наприкінці поточного року.     

Що такі прогнози і тенденції означають для України?

Підняття ставок і погіршення фінансових умов наразі мають обмежений вплив на країну. Міжнародні ринки капіталу для України здебільшого є недоступними через війну. Зовнішнє фінансуванням обмежується офіційним кредитуванням на пільгових умовах або наданням безповоротній допомоги.

Водночас, попри війну, скорочення виробництва і проблеми з логістикою, ми залишаємось залученими у світову економіку, із долею зовнішньоторговельного обороту по товарам на рівні ≈70% ВВП за підсумками минулого року (до речі, стільки ж як і в 2021 р.). Із початком війни інтегрованість із ринками ЄС, на які припадає майже 2/3 товарного експорту, тільки посилилась.

Тому звісно економічні перспективи, насамперед ЄС і США, впливатимуть на Україну - через канал торгівлі, оплату праці та притік валюти через надання фінансової, гуманітарної і воєнної допомоги.

Продовження надання зовнішньої допомоги під час активної фази війни разом із валютними обмеженнями є визначальним фактором, що забезпечує реалізацію політики фіксованого курсу гривні як якоря очікувань і стабілізації інфляції.

Втягнення найбільших економік  ЄС, насамперед Німеччини, у рецесію ймовірно зменшило б потенціал допомоги України.  Тоді як зниження таких ризиків, за інших рівних обставин, матиме позитивний вплив на торгівлю, швидкість і ритмічність надання допомоги, і врешті - решт на макрофінансову стабільність і на відновлення.

Утім, чи буде глобальне середовище більш сприятливим чи менш обнадійливим, нам із союзниками все рівно своє робити. Знищувати ворога, відновлювати нашу територіальну цілісність, добиватись справедливого покарання агресора у судах, розбудовувати нову  архітектуру безпеки у Європі і світі. Закінчення війни на зазначених умовах є ключем до зниження глобальних ризиків і повернення до стійкого зростання у світі.