Елена Шуляк, народный депутат Украины IX созыва, заместитель председателя фракции "Слуга народа"

(подается на языке оригинала)

З 11 травня малий і середній бізнес має право поступово відкривати свою діяльність. Днями прочитала вимоги щодо відновлення роботи. Наприклад, кафешкам доведеться приймати гостей лише на літніх терасах і не більше, ніж двоє людей за столиком. Відстань між відвідувачами — не менше 1,5 метри. Замовлення через телефон, або онлайн. Видача замовлення — на точці (забирає сам клієнт). Використання багаторазового посуду заборонене ітд. Звісно, такі вимоги нормальні в ще плаваючій ситуації зі захворюванням на COVID-19. Але коли я переводжу погляд на роботу “Епіцентру”, “Нової лінії” чи ломбардів (які прекрасно почувалися ще від дня впровадження карантину) — несамовито лютую через такі подвійні стандарти.

Бізнес по-українськи: всі рівні, але є “рівніші”

З початку карантину звичайні люди взяли за правило бути чесними перед законом, тому ніякими донині улюбленими благами, які надають різного рівню бізнеси не користувалися: ні тобі обідів у псевдозакритих ресторанах, ні підпільних б’юті-процедур, ні покупок, що можна дістати не в супермаркетах чи аптеках. У моєму світі (читати: бульбашці) всі так роблять. Але завжди є “але”, і написавши про правопорушення гігантів на кшталт “Епіцентру” і “Нової лінії”, не відкрию Америки від слова зовсім. Водночас ця історія стала чудовим кейсом, який слід оформити як взірець, і тримати наче під склом у музеї, як пам’ятку про те, щоб ніколи не повертатись до такої практики. Бо саме лицемірство, подвійні стандарти і думка: “своїм все, чужим — закон” в недалекому 2014-му привела нас до Революції Гідності. 

В час, коли малий бізнес закрився, а середній працює на 0,25% (і менше) потужності — “гіганти” продовжують діяльність. Тут варто наголосити ще й на тому, як саме вони працюють. Перед початком карантину, більш-менш надійні, але простенькі респіратори категорії FFP3 коштували у тому ж “Епіцентрі” від 40 грн за штуку. Потім вони стали від 80 грн, ще пізніше —  від 140 грн (далі вже не слідкувала, бо нерви не витримали). Разом з тим, в гіпермаркеті торгували забороненими на час карантину шпалерами, електронікою та іншим. В результаті, “Епіцентр” отримав 29 протоколів порушення карантинних норм (страшне!). Але після  загальносуспільного незадоволення, Антимонопольний комітет таки заявив, що відкриє справу на “Епіцентр” та “Нову лінію” через заборонену торгівлю. Так, у випадку, якщо дослідження АМКУ підтвердить факти порушення конкурентного законодавства,  ці компанії  сплатять штраф у розмірі до 5% від доходу за 2019 рік. Багато джерел вже повідомили, що конкретно для “Епіцентру” така сума не перевищить навіть 0,5 мільйона гривень (в той час, коли мало б бути мінімум 50 мільйони). Така-собі схема хорошого відкату за рахунок міні-штрафу в держбюджет. І це, звісно, якщо справу доведуть до кінця. Але це не точно.

Тим часом, сотні тисяч бізнесів страждають від зриву закупок і поставок, зменшення обсягів продажів, нестачі коштів для оплати оренди та зарплат персоналу, нерівного положення з великими корпораціями, які попри заборони продовжують працювати, і багато іншого. Вдумайтеся: більшість підприємств малого бізнесу (а це близько 4 млн робочих місць), вже (!!!) втратили до 75% доходів. За даними Європейської Бізнес Асоціації, кожен п’ятий малий бізнес може закритися, що неминуче призведе до скорочення надходжень в місцеві бюджети та зростання безробіття, зокрема серед вразливих верств населення.

Тут ви думаєте про те, а що ж робить держава для того, щоб покращити ситуацію? У березні-квітні Кабмін ухвалив пакет підтримки підприємців в умовах карантину, який передбачає низку тимчасових заходів щодо податкових послаблень, звітності бізнесу, скасування деяких платежів та кредитування (зокрема, скасували штрафи та пеню за порушення податкового законодавства, скасували ЄСВ на два місяці для ФОПів, фермерів та громадян, які провадять незалежну професійну діяльність). Також тимчасово зараз не стягується орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній та комунальній власності, та пеня за несвоєчасну сплату житлово-комунальних послуг. Окрім цього, уряд запустив антикризову програму кредитування для мікро та малого бізнесу. Ну, а ми, парламентарі, не оминули увагою “Епіцентр” і направили до Кабміну відповідне звернення, щоб дати можливість працювати й іншим магазинам будматеріалів. Правда, отримали звичайну відписку (бо депутат, на відміну від правоохоронних органів, не може напряму впливати на порушення закону). 

Випереджаючи вашу думку погоджуся: зробленого недостатньо. Бо всі ці міри сповна не рятують ситуацію. Тим більше, результативність наших дій змивається хвилею несправедливості на фоні роботи гігантів, які не просто функціонують на повну, а й добре нагрівають руки, роблячи шалену націнку на необхідних товарах. В результаті, ми маємо пекельну ситуацію, коли,  вбивається малий і середній бізнес. А гіганти-монополісти розгодовуються до непристойних розмірів, від чого скоро матимуть змогу сповна керувати ринком.

Карантин для бідних: “преміум-версія”

Подвійні стандарти — це не лише про бізнес. Це й про кожну українську сім’ю, яка, наприклад, має дітей. Відповідно до плану уряду з поетапного виходу з карантину, робота дитсадків запланована чи не в останню чергу (як і відновлення роботи громадського транспорту). Під питанням навіть приватні дошкільні навчальні заклади. Ситуація наступна: людям дозволять вийти на роботу, але дітей діти буде нікуди. Ще одне питання — добирання на ту роботу. Тобто, держава зацікавлена в тому, щоб українці працювали, сплачували податки і наповнювали бюджет. Але комфортних умов для праці в нас не буде: зручно почуватимуться лише ті, кому по кишені найняти няньку, доїхати на таксі на роботу (ну або на власному авто). А що ж робити тим, у кого таких можливостей немає ( таких людей — більшість)? І ось ми маємо “Карантин для бідних “преміум-версії” (до цього була “стандартна версія”: всі сиділи вдома, не витрачалися на таксі та самі приглядали за дітьми). 

Що ще цікаво: нині навіть записатися в онлайн-чергу до дитячого садка не можна (на початок 2019-го в Києві подали заявки на 270 тисяч місць до дитячих садків, що втричі більше, ніж доступно в місті). Чому? Мені б самій було цікаво дізнатися. 

Днями ми направили відповідне звернення щодо роботи дитсадків в час поетапного послаблення карантину, але донині не отримали відповіді. 

Єдині правила для всіх — ось запорука здорових взаємовідносин держави і громадянина. Тоді держава цілісна і справедлива. Власне, когнітивний дисонанс у стосунках людина-дежава є не лише в нас, таким страждає багато європейських країн, попри кращий рівень життя. Виключення хіба Америка, в якій явно виражена не криза дежрави, а криза креативності (в  цьому контексті їх останніх виборів стає зрозуміло, про що я). 

Коли аналізую ситуацію в Україні, мені здається, що настав час терміново змінювати методи та підходи. В іншому разі це матиме дуже невтішні наслідки. Тому нехай все вищенаписане буде моїм особистим маніфестом. Питання, коли (і чи взагалі) його почують.