Тарас Тарасенко, народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, адвокат, арбітражний керуючий

 

Велика депресія. Це не про США 1930-х років, це про стан українського суспільства після того, як настане перемога або квазімир. Багато хто очікує, вірить в Трампа, має надію на те, що у 2025 році буде досягнуто миру в тій чи іншій формі.

Найпозитивніший сценарій - внутрішні конфлікти розривають рашистів, путін здох, рашисти відступають, намагаючись зберегти тоталітарну владу хоча б в межах московії.

Сценарій 50 на 50 - перемога чи виживання – Україна і росія, за посередництва США, Європи та Китаю, підписують черговий "Будапештський меморандум" чи інші угоди, при яких територія Донецької та Луганської області, АРК Крим залишаються окупованими і їх звільнення переходить на дипломатичний рівень.

Про найгірший сценарій не буду писати.

Уявімо, що настав час, коли ракети і дрони не ширяють над українськими містами, захисники і захисниці не гинуть під кулями і снарядами окупантів. Але чи є це реальною безпекою для українців, чи стане це новою сходинкою для розвитку українського суспільства та для збереження української нації?

Чи можемо ми всі "видихнути", розслабитись? Думаю, ні. Українці з 2014 року всі вже на марафонній дистанції і, думаю, без права вибору - або добігаємо переможцями до кінця і принесемо радісну звістку "про збереження українців" майбутнім поколінням, або не добігаємо, просто навіть обравши невірний шлях, який приведе нас до руйнації і чергової війни для захоплення України.

Чому після припинення бойових дій в Україні є великий шанс поринути у велику депресію? Тому що багато хто помилково ставить кінцевою стратегічною ціллю перемогу у війні. Так, це велика ціль, але вона тактична. Фактично - це досягнення першого прапорця, що відмічає марафонну дистанцію української нації. А стратегічною ціллю є збереження української нації! Україна понад усе - це гасло про розвиток і перемогу у війні, а реальна перемога - це якщо і через 100 років у Києві, Донецьку, Луганську, Львові, Одесі, Ужгороді буде лунати українська мова і будуть шанувати наших героїв.

Ознаками депресії (як психічного прояву) є відсутність бажання формувати власне майбутнє, байдужість до навколишнього світу і до близьких. А зараз тисячі українців борються і живуть саме заради майбутнього свого і України. І імпульс цієї боротьби не повинен втратитись після перемоги, він повинен бути направлений на досягнення великої потужної цілі для всієї української нації.

Як не програти мир, коли наші захисники і захисниці виграють війну?

Це сформувати в українців не тільки розуміння того, що для нас означає перемога, а й сформувати "переможну стратегію", в якій буде сформовано основну ціль - це розвиток української нації! Саме розвиток, а не просто збереження. Ми повинні зберігати історію, культурну спадщину, але при цьому невпинно і швидко розвиватись, як особистості, як економіка, як наука.

За часи еволюції всіх живих видів на планеті Земля близько 500 млн різних організмів закінчило існування, отже, вони обрали невірні стратегії.

Прямо зараз в українському суспільстві слід працювати саме над формуванням "переможної стратегії", виходячи з реалій сучасного світу і сильних сторін України:

• визнати і публічно комунікувати, що припинення бойових дій в форматі підписання безпекових угод — це лише продовження шляху боротьби за збереження і розвиток України;

• визнання факту небезпеки імперіалістичних зазіхань росії та продовження гібридної (інформаційної, дипломатичної, економічної тощо) агресії на українську державність;

• єдність - сучасні українці всі разом і ті, що залишились у своїх домівках, і ВПО, і біженці, захисники, захисниці, волонтери, всі, хто втратив рідних і близьких, - продовжують свою місію не тільки захисту, а й відбудови України, і це мінімум 10-річний план;

• особливий акцент - на розвитку людського капіталу в Україні. Освіта, наука, стартапи, підприємництво (у нас найкраща, наймотивованіша молодь у світі) - це одна з найсильніших переваг України;

• глобальні системні зміни державного управління через побудову ефективного проєктного менеджменту і відкриту залученість громадського суспільства до прийняття рішень з мінімізацією політичного (популістського) впливу.

Переможна стратегія українців ще точно повинна мати безліч аспектів, які потрібно враховувати при її формуванні. Але от що головне: мужністю наших захисників і захисниць, мужністю ДСНС, поліції, мужністю керівництва держави, парламентаріїв. які роблять свій внесок у формування майбутньої геополітики, пишається весь світ. Ми маємо пронести світло, силу цієї мужності, боротьби за Україну, за її людей, дітей, жертовність через наступні сотні поколінь.

Не забуваємо це відчуття, коли в момент найбільшої трагедії нашого життя ми відчуваємо єдність з оточуючими людьми, смиренність, потребу в спільноті і взаємній підтримці.

Першим кроком на шляху побудови "переможної стратегії" є створення у Верховній Раді України відповідної комісії, яка може ініціювати національний діалог, що об’єднає експертів, громадськість і владу для формування загальнодержавного бачення "переможної стратегії". Це має бути відкрита платформа, де кожен українець зможе запропонувати свої ідеї та рішення.

Ми здатні захистити українську націю і відродити її лише якщо всі разом створимо, будемо бачити, відчувати і реалізовувати українську переможну стратегію.