Михайло Бакуненко, Голова Правління ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння"

 

Партнерство держави та бізнесу – одна з ключових умов процвітання будь-якої країни. Правила такого партнерства прописані в законодавчому полі. І якщо бізнес розпочинає чи продовжує діяльність у країні, такі правила стають обов’язковими до виконання. Зі свого боку, чинний ліквідний бізнес може дати навіть більше, ніж сплату податків та створення можливостей працевлаштування. За період пандемії та війни саме компанії та підприємства всіляко допомагали мільйонам українців урятувати життя від хвороби чи ворога з північного сходу.

Партнерство спрацьовує, коли всі залучені сторони добросовісно виконують свої зобов’язання. Це мінімальна ділова взаємоповага. Але що відбувається, коли хтось із партнерів порушує "правила гри"?

Нещодавно вся ділова Україна дізналась від ЗМІ про арешт акцій "Укрнафтобуріння" (УНБ) та їх передачу в управління Національному агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА). Я також дізнався про це судове рішення від ЗМІ. Адже, ані до мене як керівника, ані до компанії як юрособи, ані до акціонерів не було жодних звернень. Розгляд клопотання про арешт корпоративних прав відбувався в абсолютній тиші. А саме рішення викликає самі питання.

Наприклад, особисто мені не зрозуміло, чому питання, які раптом з’явилися до абсолютно ліквідної компанії, що робить вагомий внесок у національний видобуток та справно сплачує податки, не можуть бути вирішені шляхом нормального конструктивного діалогу з державою?

Чому замість дотримання законодавства ми маємо ситуацію, коли приватні власники дізнаються про арешт своїх активів постфактум зі ЗМІ, не маючи офіційного повідомлення від державних органів, та не бувши запрошеними до судового засідання щодо розгляду клопотання про арешт майна?

Ще складніше зрозуміти протилежні рішення одного й того самого суду – Печерського райсуду Києва – прийняті з різницею в одну добу. В цьому важко не вбачати упередженість та тиск із боку певних зацікавлених осіб.

Наразі УНБ – сучасна компанія, друга за обсягами видобутку серед приватних нафтогазових підприємств та входить до найбільших 50 компаній за сумою сплачених податків. За період із 2010 до 2022 роки включно ми інвестували в Сахалінське родовище понад 6 млрд грн, пробурили приблизно 20 нових свердловин та сплатили майже 24 млрд грн податків та зборів до бюджету. На додаток, у квітні 2023 року компанія зробила передплату податків на 2 квартал 2023 року в сумі більш як 1 млрд грн, що свідчить про готовність і надалі підтримувати державу в складний час.

Зі свого боку, держава відчужує акції в непрозорий та незаконний спосіб, та передає в управління АРМА, - структурі, ефективність якої викликала питання навіть у Президента України.

Я хочу ще раз наголосити, що спецдозволи УНБ на розробку родовищ є чинними та отриманими в законний спосіб. Ми маємо всі необхідні документи на підтвердження цього та надали їх на розгляд суду. Ми переконані, що жодних підстав для арешту корпоративних прав та передачі їх у зовнішнє управління наразі не існує.

Хотілося б сподіватися, що часи силового втручання в приватний бізнес та відвертого порушення прав власності в Україні залишилися в минулому. І що ми не повертаємося до "нових 90-х", коли замість букви закону починає діяти закон сильнішого. Але те, що відбувається сьогодні, тим паче на тлі війни, коли за країною спостерігає все міжнародне суспільство, на жаль свідчать про протилежне.

А поки що компанія та акціонери закликають до конструктивного діалогу та продовжать вживати усіх доступних та законних заходів для захисту від рейдерської атаки. Ми не віримо у нові 90-ті. Ми віримо у партнерство на законних підставах. Як і будь-який міжнародний інвестор. І як мала б країна, яка заявляє, що усіма силами наближається до Євросоюзу.