Ігор Жданов, проект Інформаційна оборона, Фонд "Відкрита політика"

 

 

Часткова мобілізація в росії, яка "раптово" перетворилася на мобілізацію загальну, яскраво виявила всі проблеми, які притаманні не лише російській армії, а й всьому хворому державному організму росії.

Змагання на призи журналу "Форбс"

Мобілізація по-російські перетворилася на змагання воєнкомів: хто з них перший увійде до списку мільярдерів за версією журналу "Форбс". Мобілізували не тих, кого потрібно, а тих, хто не зміг відкупитися від "лагідних обіймів" батьківщини. Це і призвело до того, що на пунктах збору опинилися не дуже здорові пенсіонери віком 60+, але з потрібним ВОСом (військово-обліковою спеціальністю).

І мобілізаційний план формально виконаний, і грошей у кишені воєнкома суттєво додалося (злі язики говорять, що питання можна було вирішити за 100 тисяч рублів).

Російські чоловіки, які до цього завзято малювали літеру Z на своїх автомобілях, почали масово виїжджати за кордон, тікаючи від служби у збройних силах росії. Лише за декілька днів число іммігрантів-дезертирів досягло 300 тисяч осіб, що перевищує чисельність російського угрупування вторгнення станом на 24 лютого.

Значна частина рашистів виявилися не готовими помирати за матушку-расєю. Для того, щоби виїхати за межі своєї батьківщини, російські чоловіки вистоювали багатокілометрові черги на прикордонних пропускних пунктах, купували за захмарними цінами квітки на літаки та вживані велосипеди.

Однак вони так і не наважилися на масові протестні акції.

Масові протести по-російські

Виключення з цього правила були, але поодинокі. А якщо бути точним, то можна навести лише один єдиний приклад – Дагестан.

Основний тягар мобілізації за дивним збігом обставин чомусь прийшовся саме на національні республіки.

З одного боку, це суттєво зняло напругу в столиці, інших суто російських промислових та культурних центрах. Акції протесту у цих регіонах були поодинокими та несистемними. Українців вражали факти, коли поліцейські били та арештовували протестувальників, а десятки інших демонстрантів навіть не намагалися допомогти своїм товаришам, одночасно знімаючи все це дійство на телефони.

З іншого боку – в окремих республіках, зокрема Дагестані, рішення про мобілізацію призвело до зіткнень з поліцією, масових протестів та акцій непокори, нейтралізувати які вдалося лише ціною відмови від її проведення.

Російське суспільство виявилося не готовим до загальнонаціональних масових протестних дій. Виховане у дусі патерналізму та мовчазної покори владі, російські громадяни ще раз наочно довели – ніякі вони не громадяни, вони піддані російського диктатора. Піддані, які готові терпіти знущання "богом даного царя", і у крайньому випадку вийти на вулиці та зробити селфі – ось які ми молодці.

Чи змінять чмобікі[1] ситуацію на фронті?

Кількість в один мільйон громадян, яку хоче мобілізувати путін, на перший погляд, виглядає значною.

Однак сучасна війна - це не лише війна піхоти. Це війна артилерії, авіації, ракет, БПЛА, РЕБ, ІТ-ішників та іншої сучасної зброї та техніки. Ніхто не буде заперечувати, що велика кількість гарно підготовленої штурмової піхоти із необхідним озброєнням, засобами підсилення, може суттєво змінити військову ситуацію.

Однак це суто теоретично. А ось для того, щоби на практиці змінити ситуацію на фронті, росії заважає, принаймні, два "але".

Перше – про створення якихось окремих підрозділів, про їх підготовку мова зараз не йде. Багатьох чмобіків направляють прямо на фронт без елементарної військової перепідготовки, і, скоріше за все, планують використати в якості гарматного м’яса для латання "дірок" у вже воюючих БТГр. А із вже зовсім кволих сформують підрозділи охорону тилу або тилові гарнізони.

Друге – сучасна техніка та зброя в росії просто закінчилися. З баз довготривалого зберігання для оснащення мобілізованих "вигрібають" зброю 60-80 років минулого століття, іржаві автомати та автомобілі, які вже напевне ніколи і нікуди не поїдуть.

Зрозуміло, що воювати такою зброєю із ЗСУ у її сучасному варіанті - справа безперспективна і заздалегідь приречена на невдачу. 

Отже, навряд чи шляхом такої мобілізації "по-російські" можливо суттєво змінити ситуацію на фронті. Російські можновладці, незважаючи ні на що, вперто продовжують застосовувати добре перевірені історією методи та гасла – "шапками закидаємо" та "баби нових понароджують".

 

[1] Чмобікі – російські громадяни, які були мобілізовані внаслідок проведення часткової мобілізації в росії у вересні 2022 року.

Не плутати з мобіками – українськими громадянами, жителями Луганщини та Донеччини, які були незаконно мобілізовані до «народної міліції» терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР» після початку повномасштабної агресії росії проти України 24 лютого 2022 року.