Марина Лазебна, міністр соціальної політики 

Рік, що минає, став роком розбудови справжньої системи соціального захисту в Україні. З чого вона складається? Якщо узагальнити – з виплат та послуг. Досі ми мали лише один з цих системоутворюючих компонентів - виплати. Вони дуже важливі, адже покликані надати людині підтримку у найважчі часи. Але не менш, а подекуди і більш важливими є послуги, які допомагають людині не потрапити у скруту або вийти з неї якнайскоріше, розширюють її власні можливості та зміцнюють стійкість до життєвих викликів.

Саме так в усьому світі працює подвійний механізм соціального захисту – не дати впасти та допомогти впевнено стати на ноги.

В Україні три десятиліття виплат, що не супроводжувались послугами, серед іншого призвели до таких явищ як утриманські настрої, використання людей на неофіційному ринку праці. 

Тому ми повністю змінюємо філософію надання соціальної допомоги, і нарешті збалансовуємо виплати послугами. Люди будуть отримувати не лише адресні грошові виплати від держави, а й послуги за місцем проживання, які допоможуть їм не потрапляти до складних життєвих ситуацій або швидко виходити з них. Таким чином, ми як суспільство не лише фінансуватимемо ліквідацію наслідків соціальних негараздів, але інвестуватимемо у їх попередження, що більш ефективно.

Сьогодні центром соціальної роботи та надання соціальних послуг стала громада. Міністерство соціальної політики визначає державні стандарти соціальних послуг, пропонує громадам інструменти та алгоритми дій. Але саме на рівні громади можна зробити допомогу адресною та дієвою, на ранніх стадіях виявити соціальні проблеми, точно оцінити потреби родини та надати індивідуальну допомогу, яка зробить родину спроможною вирішувати такі проблеми в подальшому.

І якщо раніше це все було більшою мірою "на папері", то протягом останніх двох років відбулись довгоочікувані і, я сподіваюсь, незворотні зміни, в  першу чергу в усвідомленні громадами своєї відповідальності за соціальний добробут мешканців.

Для допомоги громадам в цьому об’єднались буквально усі: центральна влада, міжнародні партнери, громадські організації. І кожен зробив свій неоцінений внесок в той прогрес, який врешті країна має в цьому питанні. 

На початок 2020 року лише трохи більше 300 громад створили служби у справах дітей. Це була критична ситуація, яку терміново необхідно було виправляти. І вже сьогодні в результаті тісної співпраці з регіонами такі служби створені у 1422 громадах, тобто у 99%.

Наразі в територіальних громадах працюють майже 4 тисячі фахівців із соціальної роботи. В Україні діють понад 3 тисячі надавачів соціальних послуг, які протягом року допомагали майже 2 мільйонам осіб, в тому числі, 400 тисячам сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Цього року ми запровадили пілотний проект, який допомагає територіальним громадам організувати соціальну роботу з вразливими сім’ями, що потрапили до складних життєвих обставин. В рамках проекту реалізується та сама нова інтегрована модель допомоги: сім’ї отримують не лише гроші, але і допомогу у пошуку роботи, догляді за дітьми та літніми близькими.

Також за результатами пілотування у 10 областях ми ухвалили концепцію створення та розвитку системи раннього втручання. Це міждисциплінарна допомога сім’ям з дітьми до 3-х років, у яких є порушення розвитку. Вона поєднує медичну, психологічну, соціальну та освітню складові. Раннє втручання допомагає дитині розвивати необхідні навички, попереджає ускладнення порушень, зміцнює потенціал родини та покращує якість її життя, і в багатьох випадках зберігає родину для дитини.

Ми стандартизували 27 соціальних послуг, допомагали громадам з методологією, технічним оснащенням, програмним забезпеченням, навчанням, розбудовою необхідної інфраструктури для надання соціальних послуг, фінансуючи це з Державного бюджету.

У бюджеті наступного року інвестиції у розвиток соціальних послуг збільшуються.

В 10 разів до 100 мільйонів зросло фінансування для громад на розвиток соціальних послуг, у яких є найбільша потреба.

236 мільйонів гривень громади зможуть отримати на розширення мережі служб підтримки для постраждалих від домашнього насильства.

Так, зміни відбулись. На всіх рівнях. Завдання в подальшому – зробити так, щоб вони принесли максимальну практичну користь кожній людині, яка цього потребує, в будь-якому куточку України.

У складні життєві обставини потрапити може кожен. Але окремі групи є більш вразливими. Наприклад, літні люди, люди з інвалідністю та важкими хворобами, малозабезпечені родини, особливо з дітьми. І саме вони мають стати головними вигодонабувачами цих змін.

Внаслідок відсутності в нашому суспільстві протягом тривалого часу необхідних послуг та ж інвалідність для багатьох давно перетворилася на синонім малозабезпеченості. Отримати гідну освіту і роботу важко, а на державну допомогу жити можна лише дуже скромно. Тому для людей з інвалідністю ми цілеспрямовано розвиваємо комплекс необхідних послуг.

Денний догляд дітей і дорослих з інвалідністю надасть можливість їхнім родичам працювати, а отже збільшить доходи родини. Супровід дітей з інвалідністю асистентом під час навчання допоможе їм отримати гідну освіту і в подальшому - роботу.  Наявність потрібних соціальних послуг збереже родини для дітей з інвалідністю, розширить можливості спілкування з однолітками та дорослими, та зрештою можливості для звичайного щасливого дитинства і подальшого життя в суспільстві, а не поза ним. І від цього виграє суспільство в цілому.

Дорослі з інвалідністю або ті, які довгий час не працювали і не конкурентні на ринку праці, отримають соціальний супровід при працевлаштуванні та на робочому місці, що допоможе їм краще адаптуватись і нарешті отримати гідну роботу.

Люди, які доглядають дітей та дорослих з інвалідністю, нарешті, зможуть поїхати на відпочинок – про їхніх близьких у цей час попіклуються кваліфіковані фахівці.

Така само підтримуючо-стимулююча система соціальної підтримки працюватиме і для інших вразливих груп. Ті, кому важко себе обслуговувати, отримають допомогу соціальних робітників: дрова наколоти, з магазину продукти привезти, одяг випрати, підстригти  - те, що потрібно.

Ті ж, хто можуть працювати, але з різних причин цього не роблять, отримають пакет стимулюючих послуг. Якщо треба, громада організує догляд дітей та літніх людей у робочих час. Ти малозабезпечений і не маєш роботи, але хотів би зайнятися бізнесом? Будь-ласка! Держава пропонує безвідсоткову трирічну допомогу на відкриття власної справи. Не маєш відповідних знань та навичок? Навчать безкоштовно, та ще і бізнес-план допоможуть скласти.

Я навела лише кілька прикладів, але цього достатньо, щоб зрозуміти нову філософію соціального захисту: вразливим підтримку, можливості – всім.

На те, щоб система соціальних послуг у громадах запрацювала на повну потужність потрібен ще час. Але вже зараз якість життя людей там, де зміни відбулись, помітно зросла.

Інвестиції у розвиток соціальних послуг – одні з найвигідніших для держави. Вони забезпечують сталий розвиток, інклюзивне суспільство та рівні можливості. Відтак країна стає комфортною та безпечною для кожного, а життя у такій країні – насправді гідним.