Ніна Бец, керівник практики податкового права ЮФ "Ілляшев та Партнери"

 

Верховна Рада України прийняла в першому читанні законопроект № 4184 про оподаткування ПДВ операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам. Йдеться про компанії, які не мають постійних представництв на території України та надають власні електронні послуги через мережу Інтернет.

За що платити?

Скільки і за що саме доведеться платити Google, Netflix, Amazon, Youtube, Facebook та інші гравці за постачання послуг резидентам України?

Під оподаткування можуть потрапити послуги з:

• постачання зображень або текстів, в тому числі фотографій, електронних книжок та журналів;
• постачання аудіовізуальних творів, відео на замовлення, ігор, азартних ігор, включаючи участь в таких іграх;
• надання доступу до інформаційних, комерційних, освітніх та розважальних електронних та інших подібних ресурсів;
• надання у користування хмарних технологій для розміщення даних;
• постачання (передача прав на використання) програмного забезпечення та оновлень до нього, а також дистанційне обслуговування програмного забезпечення та електронного обладнання;
• надання рекламних послуг в Інтернеті, мобільних додатках та інших електронних ресурсах.

Це фактично означає, що всі платні мобільні додатки, розваги, навчальні матеріали, книги, програмне забезпечення, реклама подорожчають на вартість ПДВ, а саме на 20%.

ПДВ для нерезидентів

Планується, що для реєстрації нерезидентів платниками ПДВ буде створено спеціальний веб-портал, який передбачатиме спрощену процедуру реєстрації та подання декларацій. Свої податкові зобов'язання такі компанії зможуть сплачувати в іноземній валюті. Компанія-нерезидент зобов'язана зареєструватись платником ПДВ, якщо її продажі електронних послуг в Україні перевищують 1 млн грн. протягом року. У випадку порушення даного правила стягуватиметься штраф у розмірі 100% вартості наданих послуг. Податкові повідомлення-рішення про накладення штрафу та зобов’язання зареєструватись платником ПДВ надсилатимуться нашими контролюючими органами компетентному органу іноземної держави, де зареєстрований нерезидент, для застосування відповідних санкцій.

Українські податкові органи також матимуть право здійснити перевірку таких нерезидентів-платників ПДВ. Дана перевірка буде проводитись в спрощеному порядку шляхом надсилання запиту на отримання податкової інформації засобами електронного зв’язку в електронному сервісі "ПДВ для нерезидентів" з одночасним повідомленням  на електронну адресу, вказану нерезидентом при реєстрації як платник податку. Відповідь на такий електронний запит має бути надана особою нерезидентом протягом 30 днів.

Податкові органи зможуть відслідкувати чи була послуга надана резиденту України за допомогою відомостей про його місцезнаходження, зокрема за:

• кодом країни на SIM картці, використаній отримувачем електронної послуги;
• місцезнаходженням провайдера телекомунікацій, послугами якого користувався одержувач в процесі отримання електронної послуги;
• місцезнаходженням пристрою, яке визначається за його IP-адресою, яке використовувалося отримувачем електронної послуги;
• місцезнаходженням банку чи іншої фінансової установи, у якому відкритий рахунок, через який здійснюється оплата електронної послуги;
• відомостями про місце проживання, наданими отримувачем електронної послуги.

Міжнародна практика

Так званий "податок на Google" вже діє більше ніж в 60 країнах світу. У Франції "податок на Google" має назву GAFA (Google, Apple, Facebook, Amazon) і справляється з компаній за ставкою 3% від доходу, у Великій Британії даний податок стягується за ставкою 2% від доходу. У США це “digital tax”, розмір якого, залежно від штату, варіюється від 1 до 7%. У Канаді, залежно від провінції, розмір податку різниться від 6 до 9%. У Польщі введення такого податку за ставкою 5% ще обговорюється, дохід від нього матиме цільове використання на охорону здоров’я, підтримку культури та національної спадщини. У Росії такий податок справляється також у формі ПДВ, його ставка складає 18% від вартості відповідної послуги.

У різних країнах світу відрізняються не лише ставки "податку на Google", але й процедури його адміністрування. Так в Узбекистані, Тайвані, Сербії, Нігерії, Парагваї, Новій Зеландії, Японії, Індії, Індонезії, Білорусі, Албанії компанія-нерезидент повинна призначити свого податкового агента для адміністрування податкових зобов’язань. В ЄС розроблено спеціальний веб-портал MOSS (Mini One-Stop Shop). Користувачу MOSS не потрібно реєструватися платником окремо в кожній країні ЄС, він може централізовано подавати податкові декларації та сплачувати ПДВ. Також є й такі держави як Україна, які користуються власними онлайн-системи. Наприклад, Південна Корея пропонує платникам-нерезидентам зареєструватися на Hometax – автоматизованій платформі для податкового адміністрування.

Перспективи

Намір збільшити надходження до державного бюджету за рахунок великих транснаціональних корпорацій, вочевидь, відбудеться здебільшого за рахунок звичайних користувачів послуг таких корпорацій. Тішить те, що хоча б звичайне користування соціальними мережами чи пошуковими сервісами закон не зачепить жодним чином. Поки що.