Ірина Діденко, заступниця начальника Департаменту - начальниця управління правової допомоги та екстрадиції Департаменту міжнародного співробітництва Офісу Генерального прокурора

 

Нещодавно, у межах обміну полоненими, в Україну з російської неволі повернулися понад 20 бойових медиків. У полоні щодо них вчиняли численні кричущі порушення прав людини. Втім, навіть ті, хто зазнає таких порушень, не завжди знають, що це є злочином і що за нього ворожі солдати або чиновники мають понести покарання.

З правової точки зору статус медика у полоні є складним навіть для розуміння фахівців-правників. Водночас бракує доступних матеріалів, які пояснювали б медикам їхні права і, що не менш важливо, обов’язки простою мовою. Тому у цій колонці я спробувала викласти головні положення міжнародного гуманітарного права, які важливо знати бойовим медикам та їхнім близьким.

Цивільні чи військові?

На перший погляд може здаватися, що бойовий медик, оскільки він має військове звання, автоматично вважається комбатантом. Втім, усе не так просто. Для всіх, хто під час війни виконує виключно медичні обов’язки, у міжнародному гуманітарному праві існує спеціальна категорія — «медичний персонал».

До медичного персоналу належать не лише ті, хто безпосередньо надає допомогу пораненим і хворим (лікарі, хірурги, стоматологи, фармацевти, санітари, медсестри/медбрати тощо), а й адміністративні працівники, які опосередковано сприяють наданню медичної допомоги: адміністратори, госпітальні кухарі, прибиральники, особи, що беруть участь в експлуатації або управлінні медичним транспортом. Усі ці категорії належать до медичного персоналу, за умови, що вони виконують лише медичні обов’язки і не беруть участі в інших діях, які завдають шкоди ворогу.

Гарантії та права

Отже, медики та працівники медичних підрозділів, навіть якщо вони мають військові звання, не є комбатантами, якщо не виконують завдань, пов’язаних із бойовими діями.

Що це означає для осіб, які підпадають під це визначення?

Це означає, що вони мають захист відповідно до норм міжнародного гуманітарного права.

Щоб забезпечити пошук, транспортування та надання необхідної допомоги пораненим і хворим, міжнародне гуманітарне право (МГП) надає медичному персоналу та їхнім транспортним засобам спеціальний статус захисту. Це, зокрема, включає такі гарантії:

• Медичний персонал потрібно поважати та захищати у будь-який час. Вони не повинні  бути об’єктом нападу.
• Медики мають право (а в деяких випадках зобов’язані) носити відмітну символіку, щоб їх легко було розпізнати.
• Їм слід надавати необхідну допомогу та не змушувати виконувати завдання, що не відповідають їхнім медичним обов’язкам.
• Використання медичних ресурсів є обмеженим і дозволяється лише в крайніх випадках.
• Якщо медики потрапляють у полон, вони не вважаються військовополоненими, а можуть бути утримані виключно для надання медичної допомоги військовополоненим, переважно зі складу власних збройних сил.

Виняток становлять військовослужбовці, підготовлені як санітари, медсестри або носильники: якщо їх захоплять під час виконання цих завдань, вони вважатимуться військовополоненими, проте можуть бути залучені до надання медичної допомоги.

Порушення цього захисту, зокрема цілеспрямовані напади на медичний персонал, евакуаційні транспортні засоби чи медичні установи, або ж перешкоджання їхній діяльності, є грубим порушенням законів та звичаїв війни і можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини відповідно до статті 438 Кримінального кодексу України.

Обов’язки медиків у полоні

Виходячи з викладеного вище, медиків не можна затримувати або брати у полон. Однак за певних обставин вони можуть бути «утримані» протилежною стороною і залучені до надання медичних послуг, переважно військовополоненим своєї армії.

У випадку такого утримання вони мають усі права, передбачені Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року.

Крім того, вони мають такі права та гарантії:

• Продовжувати виконувати свої медичні обов’язки відповідно до професійної етики у рамках військових законів і норм держави, що тримає в полоні, і під керівництвом її компетентної служби.
• Отримувати доступ до військовополонених у трудових загонах або лікарнях за межами табору; держава, що тримає в полоні, зобов’язана надавати в їхнє розпорядження необхідні транспортні засоби.
• У кожному таборі старший офіцер медичної служби найвищого звання несе відповідальність перед військовою владою табору за професійну діяльність утримуваного медичного персоналу.
• З усіх питань, що випливають з їхніх обов'язків, медичні працівники і капелани мають прямий доступ до військової та медичної влади табору; керівництво місця утримання зобов’язане надати їм можливості і для листування з цих питань.
• Хоча утримувані у таборі особи підпорядковуються його внутрішньому розпорядку, медичні та релігійні працівники не повинні виконувати роботу, що виходить за межі їхніх медичних чи релігійних обов'язків.

Реальність та практика

На жаль, Росія систематично нехтує нормами міжнародного права. Незаконне утримання цивільних осіб та медичного персоналу — не виняток.

З 24 лютого 2022 року в Україні задокументовано тисячі випадків незаконного позбавлення волі цивільного населення, катувань, нелюдського поводження та інших порушень фундаментальних прав людини. Серед них — сотні злочинів проти медиків.

Більшість цих кримінальних проваджень розслідуються за місцем скоєння злочинів, тобто у тих областях, де представники влади рф затримували чи брали у полон наших громадян. 

Крім того, Офіс Генерального прокурора також здійснює процесуальне керівництво в магістральному кримінальному провадженні щодо медиків, в якому прокурори і слідчі збирають усі факти таких порушень, щоб довести системність цих злочинів та в перспективі, передати ці докази у міжнародні судові інституції.

Що робити, якщо ваші близькі — медики у полоні?

Якщо ваші близькі чи знайомі є медиками, які перебувають у полоні, ви можете заявити про злочин, вчинений щодо них (адже в більшості випадків їхнє затримання суперечить Женевським конвенціям).

Звертайтеся:

• До приймальні громадян Офісу Генерального прокурора за телефоном (044) 200-75-70 або на електронну пошту [email protected].
• До місцевої прокуратури за місцем вашого проживання.
• На гарячу лінію національної поліції — 102.
• До ГО «Медики в полоні» (сайт https://military-medics-ua.org/).

Пам’ятайте, ваші свідчення важливі. Це можливість отримати справедливість і в перспективі — компенсацію. І це ваш внесок у справу забезпечення відповідальності росії за всі вчинені злочини. Як в українських, так і в міжнародних судах і трибуналах.